ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.03.2021Справа № 910/2130/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ-Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм"
про стягнення 779 642,55 грн,
Представники сторін:
від позивача: Паламар Т.С.,
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" про стягнення 779 642,55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № ТД 371 від 28.12.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 відкрито провадження у справі №910/2130/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи № 910/2130/21 призначено на 17.03.2021, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ-Агро" про забезпечення позову у справі № 910/2130/21 задоволено.
В судове засідання 17.03.2021 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає, що справа може бути розглянута по суті в цьому судовому засіданні за його відсутності.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 17.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
28.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ-Агро" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" (покупець) укладено договір поставки № ТД371 (надалі також - договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити й передати у власність Покупця кормові добавки, ветеринарні препарати, вакцини, біопрепарати, вітамінні та лікарські препарати, іншу ветеринарну продукцію (далі - товар), а Покупець прийняти та оплатити поставлений Товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у Специфікаціях та видаткових накладних, що виписуються на кожну партію Товару.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару, кількість та якість, умови поставки, строк оплати товару буде визначатися сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору, та видаткових накладних, які будуть формуватися Постачальником на підставі заявок Покупця з подальшим виставленням рахунків-фактур для здійснення оплати товару.
Згідно з п. 2.2 договору, покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок Продавця вартість поставленої партії товару протягом 10 календарних днів з момент отримання партії товару, згідно накладних. Моментом отримання партії товару вважається момент підписання покупцем видаткової накладної й відміток покупця про одержання товару в товарно-транспортній накладній.
Датою (моментом) поставки (передачі) товару вважається дата фактичного одержання товару покупцем відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної, що засвідчує прийняття товару покупцем від продавця й відміток покупця про одержання товару в товарно-транспортній накладній. (п. 3.5 договору).
Відповідно до п. 9.1 договору, договір набирає сили з моменту підписання уповноваженими на те особами й діє до 31 грудня 2017 року.
На виконання умов договору сторонами протягом лютого-червня 2020 року підписано видаткові накладні №1249 від 21.02.2020, №1432 від 02.03.2020, №1557 від 05.03.2020, №1741 від 13.03.2020, №1769 від 13.03.2020, №2062 від 23.03.2020, №2369 від 03.04.2020, №2374 від 03.04.2020, №2472 від 08.04.2020, №2647 від 15.04.2020, №2695 від 17.04.2020, №2715 від 21.04.2020, № 2750 від 22.04.2020, №2840 від 24.04.2020, №2875 від 27.04.2020, №2967 від 30.04.2020, №4080 від 17.06.2020, №4121 від 19.06.2020, №4177 від 23.06.2020, а загалом на суму 1 715 079,18 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач частково виконав свої зобов'язання з оплати товару за договором, у зв'язку з чим його заборгованість становить 566 817,81 грн, а саме, за накладними №2840 від 24.04.2020, №2875 від 27.04.2020, №2967 від 30.04.2020, №4080 від 17.06.2020, №4121 від 19.06.2020, №4177 від 23.06.2020. Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати товару за усіма перерахованими накладними за період лютий-червень 2020 року, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 82 291,55 грн, штраф у розмірі 85 753,96 грн, 3% річних у розмірі 18 556,36 грн та інфляційні у розмірі 26 222,87 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар за Договором на загальну суму 1 715 079,18 грн, що підтверджується видатковими накладними №1249 від 21.02.2020, №1432 від 02.03.2020, №1557 від 05.03.2020, №1741 від 13.03.2020, №1769 від 13.03.2020, №2062 від 23.03.2020, №2369 від 03.04.2020, №2374 від 03.04.2020, №2472 від 08.04.2020, №2647 від 15.04.2020, №2695 від 17.04.2020, №2715 від 21.04.2020, № 2750 від 22.04.2020, №2840 від 24.04.2020, №2875 від 27.04.2020, №2967 від 30.04.2020, №4080 від 17.06.2020, №4121 від 19.06.2020, №4177 від 23.06.2020, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.
Однак, незважаючи на отримання товару, всупереч умовам п. 2.2 договору щодо строку його оплати, відповідач розрахувався з позивачем частково на суму 1 148 261,37 грн.
Належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем решти заборгованості на користь позивача у розмірі 566 817,81 грн до матеріалів справи не подано.
За наведених обставин суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, не здійснив оплату товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 566 817,81 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 18 556,36 грн та інфляційні у розмірі 26 222,87 грн за загальний період прострочення з 03.03.2020 по 08.02.2021.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі розмірі у зв'язку з правильністю та обґрунтованістю здійсненого розрахунку.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 82 291,55 грн за загальний період прострочення з 03.03.2020 по 08.02.2021 та штраф у розмірі 85 753,96 грн.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань")
У пунктах 6.3, 6.4 договору сторони погодили, що за прострочення оплати по п. 2.2 договору Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання Покупцем по оплаті товару - відповідно до законодавства України.
Покупець, який прострочив оплату за п. 2.3, більш ніж на 14 календарних днів, зобов'язаний, крім пені, що передбачена для нього п. 6.3 договору, сплатити продавцю штраф у розмір 5% від несвоєчасно оплаченої суми за товар.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу за період прострочення відповідача, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі розмірі у зв'язку з правильністю та обґрунтованістю здійсненого розрахунку.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)
За наведених обставин, враховуючи відсутність будь-яких заперечень, спростувань чи контррозрахунків від відповідача, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" (пров. Тараса Шевченка, 13, кв. 39, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 40969842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ-Агро" (вул. Академіка Туполєва, б. 23, м. Київ, 04128, ідентифікаційний код 37405944) борг у розмірі 566 817,81 грн, пеню у розмірі 82 291,55 грн, штраф у розмірі 85 753,96 грн, 3% річних у розмірі 18 556,36 грн, інфляційні у розмірі 26 222,87 грн та судовий збір у розмірі 11 694,64 грн.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22.03.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко