ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.03.2021Справа № 910/17806/20
За позовом Комунального некомерційного підприємства "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради" (КНП "ООКЛ"ООР")
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектормед"
про стягнення 72 626,05 грн.
суддя Мельник В.І.
за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання
Суть спору:
Комунальне некомерційне підприємство "Одеська обласна клінічна лікарня" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОРМЕД" про стягнення 72626,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, щодо закупівлі товарів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/17806/20 та призначено засідання на 05.02.2021.
04.01.2021 відділом діловодства суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву.
16.01.2021 відділом діловодства суду від відповідача отримано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
19.01.2021 відділом діловодства суду від позивача отримано відповідь на відзив.
В судове засіданні 05.02.2021 представник позивача не з?явився.
В судове засіданні 05.02.2021 представник відповідача з?явився, надав свої усні пояснення по суті позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2021 відкладено розгляд справи на 05.03.2021.
В судове засідання 05.03.2021 представник позивача не з'явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.
В судове засідання 05.03.2021 представник відповідача з'явився, надав суду усні пояснення у справі та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 05.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.
Між КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради та ТОВ "ВЕКТОРМЕД" 02.04.2020 року було укладено Договір про закупівлю 49/4 від 02.04.2020 року (далі-Договір) щодо придбання товару відповідно до ДК 021-2015 33170000-2 обладнання для анестезії та реанімації на суму 1540184,75 грн. в т. ч. ПДВ 100759,75 грн.
02.04.2020 року Сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору, якою зменшили загальну вартість Договору на суму - 430 043, 70 грн. з ПДВ, за рахунок зменшення обсягу закупівлі.
З урахуванням зменшення сума Договору склала 1 110 141, 05. у тому числі ПДВ 72 626,05.
Відповідно до умов Договору, 10.04.2020 року позивачем згідно видаткової накладної № ВМ - 0000610 від 08.04.2020 року було перераховано на рахунок відповідача суму у розмірі 1110 141,05, у тому числі ПДВ 72 626,05(платіжне доручення №23 від 10.04.2020 року).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було отримано грошові кошти за поставку товару, який входить до Переліку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224, на який поширюється режим звільнення від оподаткування. В зв'язку із чим позивач просить суд стягнути із відповідача суму ПДВ в розмірі 72626,05 грн.
29.10.2020 в порядку досудового врегулювання спору, позивачем направлено відповідачу Претензію № 01/01-07/2565 від 29.10.2020 року.
У строк до 02.11.2020 року здійснити повернення зайво сплачених коштів за договором про закупівлю від 02.04.2020 р. №49/4 в сумі 72 626,05 гри. на реквізити замовника. На теперішній час кошти на реквізити позивача повернуто не було.
05.11.2020 позивачем було отримано відповідь на претензію №239 від 05.11.2020 року в якій ТОВ "ВЕКТОРМЕД" зазначив, що виконав свої обов'язки в повному обсязі та вимога повернення частин коштів сплачених за товар є незаконною.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог із підстав хз необгрунтованості.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню , враховуючи наступне.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Законом України від 17 березня 2020 року № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до Податкового кодексу України та Митного кодексу України.
Зазначеними змінами передбачено тимчасове звільнення від оподаткування податком на додану вартість та ввізним митом операцій з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-I9), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України (далі - Перелік). Зазначений Перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року № 224 (далі - Постанова № 224).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року № 226 внесено зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України (Технічних регламентів "засобів індивідуального захисту"; "щодо медичних виробів"; "щодо медичних виробів для діагностики in vitro"; "щодо активних медичних виробів, які імплантують"). Цими змінами передбачено, що дія Технічних регламентів не поширюється на товари, включені до Переліку, та у зв'язку з цим надано право Міністерству охорони здоров'я / Державній службі України з питань праці видавати заявнику повідомлення про введення в обіг та експлуатацію окремих медичних виробів / окремих засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоїн технічних регламентів, але використання яких необхідне в інтересах охорони здоров'я.
Листом 08-1/16-03-01/7/3189 від 23.03.2020 Державної митної служби зазначено, що зазначені технічні регламенти є чинними і у разі, якщо їх вимоги щодо товарів, включених до Переліку виконано, це має підтверджуватися декларацією про відповідність та маркуванням знаком відповідності технічним регламентам.
Приміткою І до Переліку визначено, що коли згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість та від сплати ввізного мета товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), які зазначені в переліку
Таким чином для віднесення медичних виробів, лабораторного обладнання, розхідних матеріалів, реагентів для лабораторних досліджень, засобів індивідуального захисту, назви яких наведено у Переліку, до товарів, необхідних для здійснення заходів спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-I9), які звільняються віл сплати ввізного мета та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість при митному оформленні мають бути подані або декларація про відповідність зазначеним технічним регламентам або повідомлення Міністерства охорони здоров'я України/Державної служби України з питань праці про введення в обіг та експлуатацію окремих медичних виробів/окремих засобів індивідуального захисту стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, але використання яких необхідне в інтересах охорони здоров'я.
Критерієм того, що товари, включені до переліку медичною обладнання для закладів охорони здоров'я, що надають допомогу хворим на COVID-19. поставляються саме з цією метою може бути: контракт (договір) на поставку виробів, укладений між заявником і покупцем, лист-підтвердження від Департаменту охорони здоров'я або Управління охорони здоров'я державних адміністрацій, лист підтвердження від закладу охорони здоров'я, тощо. При ньому отримувач має надати гарантійний лист про цільове використання зазначених товарів.
Як вбачається із матеріалів справи та не спростовувалось сторонами товар який поставлявся за Договором поставки, є товаром іноземного виробництва (виробник Інтерседжикал ЛТД, Велика Британія), та був ввезений відповідачем в Україну на підставі контрактів укладених із нерезидентами, та у строгій відповідності до Сертифікату якості та Декларації відповідності на Товар.
Матеріалами справи також підтверджується розмитнення товару відповідачем в порядку передбаченому Митним кодексом України, із сплатою зборів та ПДВ 7% , що підтверджується вантажно-митними деклараціями, інвойсами та платіжними дорученнями
Відповідачем надано податкову декларацію №64 від 10.04.2020 з якої вбачається сплата податку на додану вартість в розмірі 72626,05 грн.
Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки поставлений товар за договором не підпадає під звільнення від оподаткування.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
Відмовити в задоволенні позову.
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 12.03.2021.
Суддя В.І. Мельник