ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2021Справа № 910/21189/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соф-Інвест Сервіс" (03083, м. Київ, пр-т. Науки, буд. 57, корп. 3, корпус; ідентифікаційний код 37724669)
про стягнення 86 249,69 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулось Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соф-Інвест Сервіс", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди № 6466 від 24.04.2013 в загальному розмірі 86 249,69 грн і яка складається із суми заборгованості з орендної плати - 79 731, 38 грн, інфляційних збитків - 1 242, 97 грн, пені - 2 883, 40 грн та штрафу - 2 391, 94 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
У запропонований в ухвалі суду від 05.01.2021 п'ятнадцятиденний строк відзиву від відповідача до суду не надійшло.
Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Соф-Інвест Сервіс" є: 03083, м. Київ, пр-т. Науки, буд. 57, корп. 3, корпус.
Суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі поштовим повідомленням № 0105476241576, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
24.04.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соф-Інвест Сервіс" (орендар) укладено договір оренди № 6466 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно державне нерухоме майно - загальною площею 255,00 кв. м., що розміщене за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 57 у підвалі та на першому поверсі будівлі корпусу №3, що перебуває на балансі Державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33880040 (далі- Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.12.2012р. і становить 1 814 034, 00 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою - розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку-орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2012 9 070 ,17 грн. (п. 3.1. договору)
Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Договір укладено строком на 2 роки 364 днів, що діє з 24.04.2013 до 21.04.2016 включно. (п. 10.1. договору), а відповідно до п. 10. 4 договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідності до умов договору оренди № 6466 від 24.04.2013 орендар зобов'язаний: здійснювати перерахування до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% самостійно до 10 числа місяця наступного за звітнім з урахуванням щомісячного індексу інфляції (п. 3.6. договору) та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3. договору).
Проте, відповідачем вказані вище зобов'язання щодо внесення орендної плати не виконуються у зв'язку з чим у останнього станом на 18.11.2020 утворилася заборгованість з орендної плати - 79 731, 38 грн, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.
Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 6466 від 24.04.2013, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди згідно з актом приймання - передавання орендованого майна від 24.04.2013 позивачем було передано в оренду відповідачу державне нерухоме майно - загальною площею 255,00 кв. м., що розміщене за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 57 у підвалі та на першому поверсі будівлі корпусу №3, що перебуває на балансі Державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33880040.
Також з матеріалів справи вбачається, що між сторонами 22.04.2016 було укладено договір № 6466/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 6466 від 24.04.2013 відповідно до умов якої строк дії договору оренди продовжувався строком на 2 роки 364 дні.
Крім того додатковим договором № 6466/02 від 05.08.2016, договором № 6466/03 від 31.08.2016 та договору № 6466/04 від 07.06.2019 сторонами вносилися зміни до договору оренди нерухомого майна № 6466 від 24.04.2013 в частині вартості такого майна станом на 30.04.2016 - 3 001 000, 00 грн (без ПДВ), орендної плати за базовий місяць оренди - липень 2016 - 20 693, 17 грн та строку дії договору - до 17.04.2022.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості з орендної плати до державного бюджету по договору оренди № 6466 від 24.04.2013 вбачається, що станом на 18.11.2020 у відповідача існує заборгованість щодо відрахування на користь позивача 70 % орендної плати в розмірі 79 731, 38 грн.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Підсумовуючи викладене вище, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем орендної плати на користь позивача в розмірі 79 731, 38 грн., суд дійшов висновку, що відповідачем неналежним чином виконуються умови договору оренди нерухомого майна № 6466 від 24.04.2013, а відтак вимога позивача щодо стягнення вказаних коштів підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 614 Цивільного кодексу України).
Відтак, позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині перерахування орендної плати здійснено нарахування пені - 2 883, 40 грн, штрафу - 2 391, 94 грн та інфляційні втрати - 1 242 , 97 грн.
Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п. 3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до п. 3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексуУкраїни визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Що стосується інфляційних нарахувань, то суд зазначає наступне, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Що у свою чергу підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат, та встановлено, що при їх нарахуванні позивачем було допущено помилки, зокрема, нарахування інфляційних втрат, в порушення наведеного вище позивачем здійснено не за повні місяці.
Відтак, здійснивши перевірку нарахованих позивачем сум пені, інфляційних втрат та штрафу, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню на користь позивача підлягає пеня в розмірі 2 882, 31 грн, штраф в розмірі 2 391, 94 грн та інфляційні втрати (нараховані за повні місяці) в розмірі 717, 30 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соф-Інвест Сервіс" (03083, м. Київ, пр-т. Науки, буд. 57, корп. 3, корпус; ідентифікаційний код 37724669) у дохід Державного бюджету України (одержувач - УК у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), р/р UA778999980313020094000026011, КЕКД 22080300, призначення платежу - надходження від орендної плати за користування іншим державним майном) заборгованість з орендної плати - 79 731 (сімдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 38 коп, штраф - 2 391 (дві тисячі триста дев'яносто одна) грн. 94 коп., пеню - 2 882 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 31 коп, інфляційні втрати 717 (сімсот сімнадцять) грн. 30 коп та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 089 (дві тисячі вісімдесят дев'ять) грн. 16 коп.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 12.03.2021
Суддя Д.О. Баранов