ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2021Справа № 910/19884/20
Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 20474912)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код 32382598)
про стягнення 38 425, 63 грн,
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Альфа-Гарант", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в розмірі 38 425, 63 грн - відшкодування шкоди потерпілій внаслідок ДТП особі, яка в свою чергу була спричинена внаслідок дій особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача згідно полісу № АО/5837452.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 18.12.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
27.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору оскільки станом на дату подачі позову та відкриття провадження у справі не сплинуло дев'яносто днів з дати отримання відповідачем заяви позивача про виплату суми страхового відшкодування та відповідно не виник обов'язок сплати суми стразового відшкодування, а відтак відповідачем не порушено прав позивача та відповідно у останнього відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом.
Водночас, судом встановлено, що ухвалою суду від 18.12.2020 відповідачу встановлювався п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву з дати отримання такої ухвали.
Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу № 0105476119584 ухвала суду від 18.12.2020 була отриман представником відповідача 04.01.2021, а відтак враховуючи п'ятнадцятиденний строк, встановлений ухвалою суду, відповідач мав право подати такий відзив у строк до 19.01.2021.
Однак всупереч викладеному вище відзив на позовну заяву відповідачем здано до відділення поштового зв'язку 25.01.2021, тобто з пропуском процесуального строку, який в свою чергу відповідач відповідним клопотання поновити суд не просить. на подачу відзиву на позовну заяву
Згідно зі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на викладене вище, враховуючи подачу відповідачем відзиву на позовну заяву поза межами встановленого судом строку та з огляду на відсутність в матеріалах справи клопотання про його поновлення, суд дійшов висновку у порядку ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України залишити без розгляду відзив на позовну заяву від 25.01.2021 за вих. № 03/307.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
27.11.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 309612а9хм від 27.11.2019, предметом якого є майнові інтереси страхувальника пов'язані із володінням, розпорядженням та користуванням наземним транспортним засобом "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
08.08.2020 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу "Chevrolet Aveo", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю "Альфа-Гарант" згідно полісу № АО/5837452.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою Харківського районного суду Харківської області від 02.09.2020 у справі № 635/5045/20 вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм "Chevrolet Aveo", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху у зв'язку з чим останнього притягнуто до адміністративної відповідальності.
Страхувальник 08.08.2020 повідомив страховика про настання вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди та подав відповідну заяву про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
Відповідно до наявної в матеріалах справи ремонтної калькуляції № 1.003.20.0 від 25.08.2020 вартість відновлювального ремонту склала 38 425, 63 грн.
На підставі рахунку-фактури ФОП Ярміна Дениса Сергійовича № 167 від 25.08.2020 на суму 38 425, 63 грн, розрахунку суми страхового відшкодування позивачем було складено страховий акт № ARX2614003 від 27.08.2020 на суму 38 425, 63 грн.
На підставі вищевказаних документів на виконання умов договору страхування, позивач згідно платіжного доручення № 699607 від 28.08.2020 здійснив виплату суми страхового відшкодування в розмірі 38 425, 63 грн. на рахунок ФОП Ярміна Дениса Олександровича із зазначенням призначення платежу: "Страхове відшкодування згідно акту ARX2614003 від 27.08.202, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , рах № 167 від 25.08.2020".
Відтак, позивач у зв'язку з тим, що ним було виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 38 425, 63 грн потерпілій особі за збитки, які були завдані автомобілем "Chevrolet Aveo", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який застраховано у відповідача, зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача на суму в розмірі 38 425, 63 грн як до особи відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на
стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
З огляду на викладене вище, виходячи із доказів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що до позивача перейшло право вимоги до страховика винної особи (відповідача) за полісом № АО/5837452 на суму 38 425, 63 грн. (франшиза 0, 00 грн) у зв'язку з тим, що позивачем було виплачено страхувальнику суму страхового відшкодування у вказаному розмірі згідно платіжного доручення № 699607 від 28.08.2020.
При цьому суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу, в тому числі і калькуляція є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.
Із матеріалів справи також вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявою про страхове відшкодування № ЕЛ_00011543 від 02.11.2020 з проханням виплатити суму страхового відшкодування, проте на момент подачі позову сума боргу залишилася несплаченою. Докази відповідного направлення заяви містяться в матеріалах справи.
Судом встановлено, що заява про страхове відшкодування № ЕЛ_00011543 від 02.11.2020 отримана представником відповідача 09.11.2020, однак жодних дій з боку відповідача не вчинено.
Також суд вказує, що позивачем до матеріалів справи надано акт ФОП Дем'яненко Інни Петрівни про надання послуг № 330 від 05.02.2020 на суму 20 999, 00 грн щодо відновлювального ремонту автомобіля "Seat", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи суму страхового відшкодування та відсутність заперечень відповідача в цій частині, суд дійшов висновку що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 19 999, 00 грн, а відтак вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.
У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно положення п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Отже, процедура отримання страхового відшкодування в порядку, передбаченому вказаним законом детально регламентована на законодавчому рівні та передбачає вчинення потерпілим і страховиком ряду взаємних, послідовних, кореспондуючих одне одному юридично значимих дій.
До числа юридично значимих дій потерпілого (іншої особи, яка має відповідне право), необхідних для отримання страхового відшкодування, належить, у тому числі, подання страховику заяви про страхове відшкодування.
Подання відповідної заяви як підстави для виплати страхового відшкодування не заперечує права потерпілого звернутися за судовим захистом у разі ігнорування страховиком такої заяви, незгоди із розміром визначеної страхової виплати чи із рішенням страховика про відмову у страховому відшкодуванні.
Поряд з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зазначено, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.
Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення.
Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
У вказаній постанові судом також зазначено, що у системному зв'язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
За результатом дослідження судової практики щодо розгляду даної категорії спорів, судом встановлено, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи ухвалою від 03.07.2019 справу № 465/4287/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважала, зокрема, за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19). При цьому, правовою проблемою визначено питання щодо права кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань, виключно після подання до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування).
Однак, переглянувши справу № 465/4287/15 в касаційному порядку, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 підтримала власний правовий висновок (викладений у постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к) щодо порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначивши, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Вказане свідчить про сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо визначення порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також судового тлумачення норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема щодо відсутності обов'язку звернення потерпілого із відповідною заявою до страховика та наявності альтернативного способу захисту порушених прав шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Дана правова позиції викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2021 № 910/6013/20.
Також суд вважає за необхідне зазначити щодо наявності у позивача порушеного права у вигляді невідшкодованої відповідачем суми страхового відшкодування, оскільки виникнення права на отримання страхового відшкодування пов'язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов'язку з регламентної виплати в силу закону та на підставі відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов'язку у МТСБУ.
Такий підхід (виникнення права на страхове відшкодування з моменту страхового випадку, а не з моменту звернення до страховика із відповідною заявою) і передбачає за можливе захист права щодо отримання регламентної виплати (страхового відшкодування) шляхом звернення потерпілого (іншої особи, що має відповідне право) до суду.
Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2021 № 910/6013/20.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи той факт, що позивачем було виплачено суму страхового відшкодування потерпілій внаслідок ДТП особі у позивача існує порушене право у вигляді невідшкодованої відповідачем суми страхового відшкодування з, яке станом на дату винесення рішення повинно було б бути виплачене відповідачем, а враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідних доказів сплати суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" - задовольнити.
2. Стягнути Товариства з додатковою відповідальністю "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування в розмірі 38 425 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 63 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 12.03.2021
Суддя Д.О. Баранов