61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
17.03.2021 Справа № 905/134/21
За позовом Приватного підприємства «Нормер»
доПриватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»
простягнення 103 447,88 грн
Суддя: Хабарова М.В.
Секретар судового засідання: Кліменко Д.І.
за участю представників:
від позивачане з'явились
від відповідачаРабко Т.О.
Приватне підприємство «Нормер» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення пені у розмірі 64901,93 грн, 3% річних у розмірі 27270,51 грн, інфляційних втрат у розмірі 11275,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору на транспортне обслуговування №14/19ТП/156 від 27.12.2018 в частині оплати за надані послуги, суму заборгованості за які було стягнуто рішенням Господарського суду Донецької області від 24.06.2020 у справі №905/2398/19 (з урахуванням додаткового рішення Господарського суду Донецької області від 20.07.2020), що залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2020. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню на підставі п. 13.2. Договору та 3% річних, інфляційні втрати на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 10.12.2019 по 30.08.2020.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.01.2021 відкрито провадження у справі №905/134/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
02.02.2021 на електронну пошту суду від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, в яких останній просить суд залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з наявністю між сторонами третейської угоди стосовно передачі спору на вирішення Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група», яка викладена в п. 14.2 договору на транспортне обслуговування №14/19ТП/156 від 27.12.2018. На підтвердження зазначеного відповідачем наведено постанови Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №913/488/18 та від 11.08.2020 у справі №905/2267/19.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.02.2021 розгляд справи №905/134/21 постановлено проводити в судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 17.02.2021.
15.02.2021 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву), у яких останній просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви Приватного підприємства «Нормер» без розгляду. В обґрунтування вказаних заперечень позивач посилається на те, що у третейському застережені мова йде про критерій, який ґрунтується на сумі основного боргу, в той час коли у даній справі заявлено про стягнення пені, 3% річних та інфляційних, а не основного боргу. Крім того, позивач вважає, що заявлена у даному позові пеня, 3% річних та втрати від інфляції нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою основної суми боргу в розмірі 1754452,83 грн, що значно перевищує еквівалент 10000,00 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог). Окрім того, позивач вважає, що посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 11.08.2020 у справі №905/2267/19 є неприйнятною, оскільки правовідносини, що склались між сторонами, не є подібними до тих, які існували між сторонами у справі №905/2267/19. До того ж, позивач зазначив, що Цивільний кодекс України не містить взагалі такого поняття як «основна сума зобов'язань», а тому під основною сумою зобов'язань у договорі мається на увазі саме основана сума боргу - тобто сума заборгованості за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.02.2021 відкладено судове засідання на 23.02.2021.
22.02.2021 на електронну пошту суду від відповідача надійшли пояснення по справі, в яких останній зазначив, що підписавши договір на транспортне обслуговування №14/19ТП/156 від 27.12.2018, який містить третейське застереження, сторони цього договору погодили, що розгляд певних спорів, що виникають за вказаним договором, відбувається у визначеному ними третейському суді у відповідності з регламентом суду. Крім того, відповідач зазначив, що третейське застереження має автономний характер від положення договору, контракту, що містить третейське застереження, а предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які інші спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою. Тобто, оскільки спірні правовідносини мали місце протягом дії договору та у зв'язку з ним, на вказані спірні правовідносини в будь-якому випадку розповсюджується третейська угода сторін, погоджена ними п. 14.2 договору. Також відповідач зазначив, що в умовах п. 14.2 договору відсутня будь-яка помилка чи істотна помилка в назві третейського суду та сума майнової вимоги складає 103447,88 грн, що не перевищує еквівалент 10000,00 доларів США (з урахуванням обміну курсу НБУ на дату виникнення вимог). Разом з тим, відповідач зазначив, що третейська угода, що міститься у п. 14.2 договору на транспортне обслуговування №14/19ТП/156 від 27.12.2018 є чинною та може бути виконана сторонами.
З огляду на перебування судді Хабарової М.В. у відпустці судове засідання, призначене на 23.02.2021, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.02.2021 призначено судове засідання на 17.03.2021.
26.02.2021 на електронну пошту від представника Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» - адвоката Рабко Тетяни Олексіївни надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у якій остання просить суд надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 17.03.2021 о 14:20, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме використовувати систему відеоконференцзв'язку «EASYCON».
01.03.2021 до суду (відправлено засобами поштового зв'язку 24.02.2021) від позивача надійшла заява, в якій останній збільшив період нарахування пені та просить суд стягнути з відповідачу пеню у розмірі 176566,78 грн, 3% річних у розмірі 27270,51 грн та інфляційні втрати у розмірі 11275,44 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.03.2021 заяву представника Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» - адвоката Рабко Тетяни Олексіївни про участь у судовому засіданні у справі №905/134/21, призначеному на 17.03.2021 о 14:20, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.03.2021, з'явився в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу «EasyCon».
Представники позивача в судове засідання, призначене на 17.03.2021, не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.
Суд, розглянувши заяву позивача, в якій останній збільшує розмір позовних вимог, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.02.2021 суд, виходячи з предмету та підстав позовних вимог та заперечень відповідача щодо розгляду справи в господарському суді, з власної ініціативи на підставі ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу ухвалив розгляд справи №905/134/21 проводити в судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 17.02.2021.
Оскільки справа №905/134/21 розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, а перше судове засідання у цій справі вже відбулося 17.02.2021, суд дійшов висновку, що позивач пропустив встановлений законом строк на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог у справі №905/134/21.
Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За наведених обставин суд залишає без розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог у справі №905/134/21 як таку, що подана до суду з порушенням строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Частиною 5 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з п. 14.1 Договору на транспортне обслуговування №14/19ТП/156 від 27.12.2018 (далі - Договір), на підставі якого заявлені позовні вимоги, встановлено, що всі спори, які виникли в процесі виконання даного договору, сторони будуть вирішуватися шляхом перемов.
У п. 14.2 Договору сторонами узгоджено, що, якщо спір та розбіжності, які виникли у зв'язку з даним договором або стосуються його укладання, зміни, порушення, розірвання, недійсності, не будуть урегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється у відповідності з матеріальним правом України наступним чином:
- спори, майнові вимоги по яким перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, вирішуються у господарських судах України (у відповідності з діючим законодавством України);
- спори, майнові вимоги по яким не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група» (у відповідності з регламентом вказаного суду), рішення якого є остаточним та обов'язковим для сторін та підлягає виконанню сторонами в строки, вказані в рішенні суду.
Як вбачається з матеріалів справи, спір у справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на транспортне обслуговування №14/19ТП/156 від 27.12.2018 в частині оплати за надані послуги, суму заборгованості за які було стягнуто рішенням Господарського суду Донецької області від 24.06.2020 у справі №905/2398/19 (з урахуванням додаткового рішення Господарського суду Донецької області від 20.07.2020), що залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2020. Враховуючи простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем у даній справі завлено до стягнення з відповідача пені на підставі п. 13.2. Договору у розмірі 64901,93 грн та 3% річних у розмірі 27270,51 грн, інфляційні втрати на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 11274,44 грн за період з 10.12.2019 по 30.08.2020.
Відповідач, заперечуючи проти вирішення спору в господарському суді, стверджує, що на момент звернення позивача до суду 18.01.2021 сума позовних вимог не перевищує 10000 доларів США (з урахуванням, обмінного курсу НБУ), а тому позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку наявністю між сторонами третейської угоди стосовно передачі спору на вирішення Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група», яка викладена в п. 14.2 договору на транспортне обслуговування №14/19ТП/156 від 27.12.2018.
Позивач не погоджуючись з твердженнями відповідача зазначає, що у третейському застереженні мова йде про критерій, який ґрунтується на сумі основного боргу, в той час коли у даній справі заявлено про стягнення пені, 3% річних та інфляційних, а не основного боргу.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Проаналізувавши положення статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Тобто основна сума зобов'язань не обмежується сумою основної заборгованості за договором, а може включати суму відповідальності за невиконання, неналежне виконання зобов'язань, порушення умов договору.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.08.2020 у справі №905/2267/19.
Що ж до посилання позивача з приводу неподібності правовідносин у справі №905/2267/19 та цій справі, то суд не погоджується з вказаними доводами, оскільки справи є подібними щодо суб'єктного складу учасників (стороною у справах є відповідач - Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь»), об'єкта та предмета правового регулювання (як стягнення збитків, що було предметом розгляду в межах справи №905/2267/19, так і стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, що є предметом розгляду в межах даної справи, є мірами відповідальності за порушення зобов'язання), а також умов застосування правових норм (досліджувався аналогічний пункт договору, на підставі якого було залишено позов без розгляду, та досліджувалось питання розмежування суми основного зобов'язання).
З урахуванням викладеного, виходячи з умов укладеного між сторонами Договору на транспортне обслуговування №14/19ТП/156 від 27.12.2018, при розгляді даного спору мають застосовуватися положення п. 14.2 Договору в частині вирішення спорів, майнових спорів по яким не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група» (у відповідності з регламентом вказаного суду).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Третейською угодою є угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (ст. 2 цього Закону).
Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України «Про третейські суди» угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім: 1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті; 2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7-13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті; 3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності. Рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу може бути оскаржено (оспорено) в порядку, визначеному законом.
Статтею 12 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Як встановлено судом вище, Договір на транспортне обслуговування №14/19ТП/156 від 27.12.2018 містить у собі застереження щодо розгляду спорів, які виникають з правовідносин, встановлених цим договором, третейським судом.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про третейські суди» якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.
Отже, отримання додаткової письмової згоди сторін за наявності третейської угоди в договорі (контракті) Закон України «Про третейські суди» не передбачає.
За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28.08.2018 у справі №906/493/16 суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом третейської угоди, саме при розгляді клопотання про залишення позову без розгляду і направлення сторін до третейського суду повинен вирішити питання дійсності, чинності та виконуваності третейської угоди.
У разі наявності третейської угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України клопотання про залишення позову без розгляду господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.
Господарський суд має тлумачити будь-які неточності третейської угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності третейського суду.
Судом встановлено, що третейська угода не визнана недійсною, не втратила чинності та може бути виконана.
При цьому, слід зазначити, що наявність дійсного третейського застереження та обов'язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, що її виявив відповідач, не є обмеженням прав позивача, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 55 Конституції України.
У даному випадку йдеться не про «делегування функцій судів» (яке забороняється ст. 124 Конституції України), а про третейський розгляд з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб (ч. 1 ст. 1 названого Закону).
Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного суду від 11.10.2018 у справі №915/109/18.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
За таких обставин, враховуючи чинність третейської угоди сторін, приймаючи до уваги наполягання відповідача щодо розгляду спору між сторонами саме третейським судом, позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Враховуючи, що позивачем на момент винесення даної ухвали не подано до суду відповідного клопотання, сплачена сума судового збору у відповідності зі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» буде повернута ухвалою суду позивачу за його клопотанням.
Керуючись ст. 118, п. 7 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Приватного підприємства «Нормер» про збільшення розміру позовних вимог залишити без розгляду.
2. Позов Приватного підприємства «Нормер» до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення 103447,88 грн залишити без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 17.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складено 22.03.2021.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п. 4 розділу«Прикінцеві положення» та п.п.17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Хабарова