Справа № 560/1038/19
22 березня 2021 року смт Зарічне
Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4
ОСОБА_5
захисника - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019180110000257 від 24 травня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Золоте Дубровицького району Рівненської області та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, за ч. 2 ст. 240 КК України;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Золоте Дубровицького району Рівненської області та жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, з вищою освітою, працюючого вчителем інформатики Золотинської загальноосвітньої школи 1-2 ступенів, одруженого, раніше не судимого, за ч. 2 ст. 240 КК України, -
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються в тім, що 24 травня 2019 року біля 15 години, на належній ОСОБА_4 земельній ділянці (паю), кадастровий номер 5621884300:05:006:0004, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, порушили вимоги ст.19 Закону України «Про надра». Обвинувачені, діючи умисно, самовільно, без отримання спеціального дозволу на користування надрами, без акту, що засвідчує гірничний відвід, за допомогою помпи заводського виробництва «Бригадир», призначеної для подачі води під тиском та обладнання до неї, шляхом гідророзмиву грунту, занурили двометрову металеву жердину та прикріплений до неї шрайбер в грунт, утворивши лунку. Таким способом обвинувачені здійснювали видобуток бурштину-сирцю, який відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями за ними», та постанови Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 року «Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного значення, дорогоцінним камінням органогенного походження». Незаконний видобуток бурштину був припинений працівниками поліції.
Органами досудового розслідування дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.2 ст.240 КК України, як незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні вину свою не визнали.
ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що 24.05.2019 року приблизно в обідню пору, він перебував на земельній ділянці, яка йому належить на праві приватної власності і знаходиться біля с.Золоте Дубровицького району та проводив роботи по пониженню рівня води на земельній ділянці, яка була підтоплена, як і всі інші земельні ділянки на даній місцевості. За допомогою мотопомпи заводського виробництва відкачував воду з водойми, яка розташована на його земельній ділянці. Під'їхали працівники поліції та вилучили мотопомпу та шланги. Він повідомив працівникам поліції, що земельна ділянка належить йому на праві приватної власності та запропонував надати документи на землю. Проте, останні проігнорували його пропозицію. Працівники поліції провели огляд земельної ділянки, не запитавши його згоди, як власника. Поняті, під час огляду земельної ділянки, не запрошувались. Протокол на місці огляду не складався і такий протокол він не підписував.
В судовому засіданні ОСОБА_5 показав, що 24.05.2019 року біля 15 години, він повертався зі своєї земельної ділянки, яка розташована поблизу с.Золоте Дубровицького району. По дорозі зустрів знайомого ОСОБА_4 , який відкачував воду зі своєї земельної ділянки за допомого мотопомпи, оскільки земельна ділянка була підтоплена. Він допомагав ОСОБА_4 коли приїхали поліцейські. Незаконного видобутку бурштину, вони не здійснювали.
Суд, дослідивши докази у кримінальному провадженні, надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні, підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення, а також види і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
За частиною 1 статті 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладений на слідчого та прокурора.
Суд, оцінивши докази досліджені в судовому засіданні, надані стороною обвинувачення, на підтвердження вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що в діях обвинувачених є склад злочину.
Так, з дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду місця події від 24.05.2019 року вбачається, що місцем огляду є територія сільськогосподарських полів поблизу с.Золоте Дубровицького району. На місці огляду знаходиться ставок штучного походження розміром 25х10 м глибиною 3 метри. На березі ставка виявлена мотопомпа заводського виробництва марки «Бригадир» з під'єднаними до неї забірним та пожежними шлангами. На кінці пожежного рукава діаметром 77 мм, довжиною 20 метрів, знаходиться шрайбер, до якого приєднана металева жердина довжиною 2 метри, занурений в лунку. В ході огляду місця події вилучено автомобіль марки УАЗ зеленого кольору VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , легковий бортовий тентовий причіп зеленого кольору VIN НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , помпу заводського виробництва марки «Бригадир», забірний шланг довжиною 5 м, пожежний рукав діаметром 100 мм довжиною 20 м, пожежний рукав діаметром 77 мм довжиною 20 м, металевий шрайбер, дві металеві жердина по 2 м кожна. Учасниками огляду місця події були ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . В протоколі відсутня інформація про наявність понятих під час огляду місця події. Також в у вищезазначеному протоколі у графі «учасники:» навпроти прізвища ОСОБА_4 відсутній підпис та не зазначено, що останній відмовився від його підписання.
Як вбачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , незаконно видобували каміння бурштину - сирцю на належній ОСОБА_4 земельній ділянці з кадастровим номером 5621884300:05:006:0004 площею 0.618 га.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.02.2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 5621884300:05:006:0004 площею 0.618 га, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, належить ОСОБА_4 на праві приватної власності з 01.03.2004 року.
За змістом ч.2 ст.237 КПК України, огляд житла та іншого володіння особи, здійснюється згідно з правилами КПК України, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КПК України під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
Отже, оглянута слідчим 24.05.2019 року земельна ділянка ОСОБА_4 є його «іншим володінням».
Частиною 3 ст. 233 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.
Як вбачається з показань обвинуваченого ОСОБА_4 , добровільної згоди на огляд земельної ділянки він працівникам поліції не надавав. А свідки, працівники поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в судовому засіданні вказали, що ОСОБА_4 не перечив проведенню огляду земельної ділянки.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження вбачається, що вони не містять жодних даних про виконання слідчим чи прокурором положень ч.3 ст.233 КПК України за результатами огляду володіння ОСОБА_4 . Тобто, ухвали слідчого судді про надання дозволу на огляд земельної ділянки органом досудового розслідування в даній справі отримано не було.
Крім того, огляд місця події проведений слідчим ОСОБА_9 з порушенням ч.1 ст.223 КПК України, за змістом якої, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Тобто, законодавцем окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.
Судом встановлено, що з клопотанням про дозвіл на обшук чи відповідно огляд належної ОСОБА_4 земельної ділянки, сторона обвинувачення до слідчого судді не зверталась. І такого дозволу сторона обвинувачення не отримувала. ОСОБА_4 добровільної згоди на огляд, належної йому на праві приватної власності земельної ділянки, працівникам поліції не надавав. При цьому посилання прокурора на відсутність заперечень з боку ОСОБА_4 щодо проведення такого огляду не свідчить про добровільну згоду останнього на проведення вказаної слідчої дії та не є процесуальною гарантією забезпечення права обвинуваченого на захист. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 року у справі №569/3708/15-к.
Крім того, судом встановлено, що при огляді місця події 24.05.2019 року були відсутні поняті. До такого висновку суд дійшов проаналізувавши наступні джерела доказів. Так, в протоколі огляду місця події від 24.05.2019 року не міститься записів про участь в огляді понятих. З показань обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вбачається, що при проведенні огляду місця події, понятих не було. Сторона обвинувачення не надала до суду будь-яких доказів на підтвердження обставини участі понятих під час огляду місця події від 24.05.2019 року.
Згідно до положень п.п.2, 3 ч. 7 ст.223 КПК України, обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
А тому, суд встановив, що слідча дія - огляд місця події від 24.05.2019 року, слідчим СВ Дубровицького відділення поліції Сарненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області ОСОБА_9 , проведена ще й всупереч вищевказаній нормі права.
Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
За п.1 ч.2 ст.87 КПК України, суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Враховуючи те, що слідча дія - огляд місця події - земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 була проведена у порушенням вищезазначених вимог процесуального закону, а тому такий доказ, як протокол огляду місця події від 24.05.2019 року, суд визнає недопустимим.
Як вбачається з протоколу огляду місця події від 24.05.2019 року, з місця події було вилучено автомобіль марки «УАЗ» зеленого кольору VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , легковий бортовий тентовий причіп зеленого кольору VIN НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , помпу заводського виробництва марки «Бригадир», забірний шланг довжиною 5 м, пожежний рукав діаметром 100 мм довжиною 20 м, пожежний рукав діаметром 77 мм довжиною 20 м, металевий шрайбер, дві металеві жердина по 2 м кожна, які постановою слідчого СВ Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області від 24 травня 2019 року ОСОБА_10 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
В рішенні по справі «Гефген проти Німеччини», Європейський Суд з прав людини для отримання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.
Враховуючи, що протокол огляду місця події - земельної ділянки ОСОБА_4 від 24.05.2019 року судом визнано недопустимим доказом, а тому суд, застосовуючи доктрину «плодів отруйного дерева», приходить до висновку, що постанова слідчого СВ Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області від 24 травня 2019 року про приєднання речових доказів до кримінального провадження, якою вилучені предмети під час огляду місця події, визнано речовими доказами, є також недопустимим доказом.
Крім того, суд дійшов висновку, що інші докази, які було надано стороною обвинувачення та досліджені судом, як кожен сам по собі, так і у їх сукупності з точки зору достатності та їх взаємозв'язку, не доводять поза розумним сумнівом того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили злочин, який їм інкриміновано.
Так, під час судового розгляду були допитані як свідки працівники поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_7 показав, що він разом з ОСОБА_8 під час патрулювання в с.Золоте Дубровицького району, почувши звук працюючої мотопомпи, прибули до місця, де виявили ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які видобували бурштин шляхом гідророзмиву грунту. Під час огляду місцевості, бурштину не виявлено, виявлено автомобіль, причіп, мотопомпу та приладдя до неї. Дозволу на огляд земельної ділянки у ОСОБА_4 вони не запитували, документів на право власності на землю не перевіряли. Після цього викликали слідчо-оперативну групу, яка проводила слідчі дії. Чи отримував слідчий дозвіл у ОСОБА_4 на огляд земельної ділянки йому не відомо.
Аналогічні за змістом показання надав в судовому засіданні і свідок ОСОБА_8 .
Показання вказаних свідків підтверджують лише факт огляду земельної ділянки ОСОБА_4 та вилучення речових доказів. А тому, такі показання свідків, жодним чином не доводять вини обвинувачених в незаконному видобутку каміння бурштину-сирцю.
Жодним чином не підтверджують в діях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України і досліджені в судовому засіданні протоколи проведення слідчих експериментів від 30.05.2019 року на місці події, проведених з участю свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
У відповідності до ч.5 ст.240 КПК України, слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.
Судом встановлено, що слідчий експеримент проводився на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_4 на праві власності.
В судовому засіданні ОСОБА_4 неодноразово зазначав, що будь-яких дозволів на проведення будь-яких слідчих дій на належній йому земельній ділянці не надавав. Стороною обвинувачення не надано суду доказів, на отримання дозволу від слідчого судді на проникнення на земельну ділянку, належну ОСОБА_4 під час слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
А тому, такі докази, як протоколи проведення слідчих експериментів від 30.05.2019 року, які здобуті в порушення кримінального процесуального законодавства, суд у відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України, також визнає недопустимими.
Аналіз досліджених доказів обґрунтовано переконав суд у тому, що жоден з доказів наданий органом досудового розслідування і перевірений в судовому засіданні, як окремо так і всі в сукупності, не можуть бути покладені в безпосереднє підтвердження вини обвинувачених. Адже під час розгляду справи, прокурором не надано жодного доказу в підтвердження дій обвинувачених, які б свідчили про здійснення ними незаконного видобування корисних копалин загально - державного значення 24.05.2019 року на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_4 .
Під час розгляду кримінальних проваджень суд зобов'язаний суворо додержуватись закріплений у статті 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, згідно з яким, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За змістом ст. 92 КПК України встановлено, що обов'язок доказування обставин кримінального провадження покладається на прокурора.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновків про недоведеність наявності у діях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складу інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно із ч.1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Таким чином, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 240 КК України, вчинене ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , тому суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення виправдувального вироку та визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 невинуватими в інкримінованому їм злочині.
Речові докази по даному кримінальному провадженню підлягають поверненню законному володільцю, у відповідності до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368-371, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати невинуватим та виправдати за ч. 2 ст. 240 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_5 визнати невинуватим та виправдати за ч. 2 ст. 240 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Речові докази: автомобіль марки «УАЗ» зеленого кольору VIN НОМЕР_1 , бортовий тентовий причіп до легкового автомобіля марки «ПР» VIN НОМЕР_3 зеленого кольору, помпу заводського виробництва марки «Бригадир», забірний шланг довжиною 5 м, пожежний рукав діаметром 100 мм довжиною 20 м, пожежний рукав діаметром 77 мм довжиною 20 м, металевий шрайбер, дві металеві жердина по 2 м кожна, повернути законному володільцю ОСОБА_4 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Зарічненський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити прокурору та виправданим. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий ОСОБА_1