Справа № 559/1758/20
Провадження № 2/559/258/2021
18 березня 2021 року місто Дубно Рівненська область
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області,
в складі головуючого судді Ралець Р.В.
секретаря судового засідання Остапчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
АТ КБ "ПриватБанк" (далі - позивач) звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідача) на його користь 139 686,87 грн. заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 26.12.2005 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування в розмірі 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році, на строк дії платіжної картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 6000,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався пю3.2, п.3.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладені Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни зі рішенням та ініціативою Банку.
Позивач вважає, що свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі і надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором.
Відповідач свої зобов'язання не виконав, істотно порушивши умови договору, внаслідок чого станом на 30.06.2020 року заборгованість перед позивачем становить 139 686,87.
09 березня 2021 року представник позивача подав до суду заву про зменшення позовних вимог. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором б/н від 26.12.2005 року в розмірі 11 387,45 грн., а саме: 2 232,86 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5 516,53 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3 638,06 грн. - заборгованість з пені, а також понесені судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Заяв та клопотань не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 248 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Встановлено, що між сторонами 26.12.2005 року укладено кредитний договір б/н, за яким банк зобов'язувався надати грошовий кредит у сумі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків у розмірі 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році, а ОСОБА_1 погашати заборгованість за кредитом, зі сплатою відсотків, комісій, передбачених договором.
Свої зобов'язання за договором відповідач не виконував належним чином, порушуючи графік розрахунків, внаслідок цього згідно поданої заяви про зменешення позовних вимог станом на 30.09.2020 року утворилась заборгованість, що згідно розрахунку позивача, становить 11 3687,45 грн., а саме:
- заборгованість за тілом кредиту - 2 232,6 грн.;
- заборгованість за нарахованими відсотками на прострочений кредит - 5 516,53 грн.;
- заборгованість з пені - 3 638,06 грн.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Згідно п. 1.1.7.11 Договору, договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк.
Відповідно до положень ст. 13 та ст. 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
У зв'язку із тим, що відповідач отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов'язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 232,86 грн. та заборгованості за відстоками в розмірі 5 516,53 грн.
Разом з цим, у анкеті-заяві позичальника від 26.12.2005 року відсутня умова про відповідальність боржника у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання.
До позовної заяви додано роздруківку Умов та правил надання банківських послуг. Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Умовами відповідач ознайомився і погодився з ними, укладаючи кредитний договір.
Відсутні також і докази того, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цьому документі розмірах і способу нарахування, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
У зв'язку з викладеним, Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, а тому нарахування пені у даному випадку є безпідставним.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року за результатами розгляду справи № 342/180/17-ц , які відповідно до ст. 263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Крім того, суд враховує, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.
Згідно з п.22 ч.1 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року №39/248 зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
За змістом Постанови Великої Палати ВС по справі № 342/180/17-ц, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача щодо умов кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 23, 76, 81, 258, 259, 265, 272,273, 280, 284,289 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 1050- 10561 ЦК України, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, юридична адреса: 01001, м.Київ вул.Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.12.2005 року у розмірі 7 749 (сім тисяч сімсот сорок дев'ять) гривень 39 копійок., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 232,86 грн. та заборгованість за відстоками - 5 516,53 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, юридична адреса: 01001, м.Київ вул.Грушевського, 1Д) ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 429 (одна тисяча чотириста двадцять дев'ять) гривень 36 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, але не раніше закінчення строку карантину, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.В. Ралець