«18» березня 2021 року м. Херсон
Справа № 766/18250/18
Провадження № 22-ц/819/413/21
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя - доповідач)Воронцової Л. П.
суддів:Ігнатенко П. Я.,
Полікарпової О. М.
секретарЛитвиненко В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби міста Херсона Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державної казначейської служби України на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Єпішина Ю. М. від 08 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби міста Херсона Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з вище зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що він є власником транспортного ЗАЗ (DAEWOO) марки СЕНС, модель Т131102, державний номер НОМЕР_1 .
На підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 жовтня 2015 року по справі № 667/1737/15-ц, яким витребувано з його чужого незаконного володіння автомобіль ЗАЗ (DAEWOO) марки СЕНС, модель Т131102, державний номер НОМЕР_2 , державним виконавцем Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби м. Херсон відкрито виконавче провадження.
11 лютого 2016 року державним виконавцем Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби м. Херсон винесено постанову про розшук майна боржника, а 22 червня 2016 року - про оголошення заборони на його відчуження, у якій зазначено автомобіль ЗАЗ (DAEWOO) марки СЕНС, модель Т131102 з іншим державним номером - НОМЕР_1 , замість вказаного в судовому рішенні - НОМЕР_2 .
14 липня 2016 року державним виконавцем Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби м. Херсон Ісаєвою Є. А. вилучено належний йому автомобіль та передано на зберігання до спеціального майданчику.
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 12 квітня 2018 року скасовано постанову про розшук майна боржника від 11 лютого 2016 року та постанову про арешт майна і оголошення заборони на його відчуження від 22 червня 2016 року, зобов'язано Корабельний районний відділ Державної виконавчої служби м. Херсон повернути йому автомобіль.
04 травня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з належного йому автомобіля, а 07 травня 2018 року він отримав автомобіль зі спеціального майданчику.
З метою повернення автомобіля, він був змушений сплатити рахунок на загальну суму 18 663,41 грн, а саме за: евакуацію автомобіля в сумі 1 160 грн, послуги банку в сумі 17,40 грн, зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику в сумі 16 752 грн, послуги банку 134,01 грн, послуги авторозвантажувача в сумі 600 грн.
Неправомірними діями державного виконавця йому було спричинено майнову шкоду в сумі 18 663,43 грн.
Позивач зазначав, що в результаті незаконних дій державного виконавця Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби м. Херсон йому також заподіяно моральну шкоду, він отримав моральні переживання, оскільки, як власник транспортного засобу, тривалий час не мав можливості розпоряджатися своєю власністю, змушений поновлювати свої права та законні інтереси, звертатися за правничою допомогою, вишукувати кошти на оплату послуг спеціального майданчику для повернення автомобіля, що суттєво вплинуло на його спокій та рівновагу, порушило його нормальний життєвий зв'язок та призвело до душевних страждань.
ОСОБА_1 просив суд, враховуючи уточнену позовну заяву, стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь матеріальну шкоду в розмірі 18 663,41 грн. та моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 08 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади на користь ОСОБА_1 18 663 грн 41 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 10 000 грн 00 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданих рішенням Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби у місті Херсоні.
У іншій частині вимог - відмовлено.
В апеляційних скаргах поданих окремо, Корабельний районний відділ Державної виконавчої служби міста Херсона Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державна казначейська служба України, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просили рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги Корабельний районний відділ Державної виконавчої служби міста Херсона Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначив, що автомобіль, який зазначено у рішенні суду від 06 жовтня 2015 року у справі № 667/1737/15-ц та автомобіль, який було вилучено державним виконавцем - це один і той самий автомобіль; при винесенні рішення у справі № 667/1737/15-ц, судом фактично вирішувалось питання щодо усунення перешкод у користуванні автомобілем шляхом витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 транспортного засобу ЗАЗ (DAEWOO) марки СЕНС, модель Т131102, однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, в якому вказано номер кузова НОМЕР_3 , судом не досліджувалося і у рішенні суду номер кузова не зазначено, що позбавило можливості в подальшому індивідуалізувати автомобіль по всім характеристикам; у подальшому встановлено, що на транспортному засобі ЗАЗ (DAEWOO) марки СЕНС, модель Т131102 відбулася заміна державного номеру з НОМЕР_2 на НОМЕР_1 ; тобто ОСОБА_1 , знаючи про вище зазначені обставини, умисно змінив номер автомобіля з метою подальшого ухилення від виконання рішення суду від 06 жовтня 2015 року у справі № 667/1737/15-ц; позивач не надав доказів на підтвердження завданої йому моральної шкоди, не надав довідок з лікарні відносно погіршення стану здоров'я, підтвердження зміни звичайного ритму життя; позивачем перераховані загальні підстави стягнення моральної шкоди без підтвердження належними доказами, не доведено наявність моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між діями державних виконавців і цією шкодою та діями самого позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги Державна казначейська служба України зазначила, що дії державного виконавця не визнані судом незаконними (неправомірними); арешт з автомобіля знято і повернуто позивачу, тому посилання суду на ст. 1173 ЦК України є безпідставним; судом першої інстанції не прийнято до уваги, що Держава не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб, а юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави; шкода має бути відшкодована в порядку ст. 1166 ЦК України особою, яка її завдала; спірні правовідносини виникли між позивачем та Корабельним районним відділом Державної виконавчої служби міста Херсона, тому шкода повинна відшкодовуватися за рахунок бюджету, передбаченого для цього органу.
У відзиві на апеляційні скарги відповідачів представник ОСОБА_1 адвокат Іванюта О. Д. зазначає про їх безпідставність, просить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши доповідача, учасників справи, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційні скарги підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність у діях державного виконавця складу правопорушення, як-то: шкода, протиправність діяння та причинний зв'язок, неправомірність рішень державного виконавця, внаслідок яких було вилучено належний позивачу транспортний засіб та передано на зберігання до спеціального майданчику встановлено постановою Апеляційного суду Херсонської області від 12 квітня 2018 року, тобто наявність підстав для відшкодування майнової та моральної шкоди; визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував наведені вище обставини, характер та тривалість страждань позивача, ступінь їх доведеності в суді та визначив розмір завданої шкоди у сумі 10 000,00 грн, який відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів з висновком суду першої інстанції погодитися не може з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 жовтня 2015 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 18 листопада 2015 року, усунуто ОСОБА_2 перешкоди у користуванні автомобілем ЗАЗ (DAEWOO) марки СЕНС модель Т131102, державний номер НОМЕР_2 , а саме: витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 автомобіль ЗАЗ (DAEWOO) марки СЕНС модель Т131102, державний номер НОМЕР_2 ; зобов'язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 автомобіль ЗАЗ (DAEWOO) марки СЕНС модель Т131102, державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля ЗАЗ (DAEWOO) марки СЕНС модель Т131102, державний номер НОМЕР_2 , комплект ключів до автомобіля ЗАЗ (DAEWOO) марки СЕНС модель Т131102, державний номер НОМЕР_2 .
Вище зазначеним рішенням суду встановлено, що у період перебування ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , ними було придбано автомобіль, який зареєстровано на ОСОБА_4 ; рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 серпня 2014 року визнано недійсним договір комісії від 12 червня 2013 року № 113, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 і ОСОБА_4 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля, укладений 12 червня 2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 і ОСОБА_1 ; зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_4 автомобіль, а ОСОБА_4 - повернути ОСОБА_1 отримані від продажу автомобіля кошти в сумі 33 970 грн. Рішення суду від 06 серпня 2014 року не виконано, автомобіль перебуває у користуванні ОСОБА_1 ; рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 17 лютого 2015 року здійснено поділ спільного майна подружжя, визнано за ОСОБА_6 право власності на автомобіль, однак остання позбавлена можливості здійснити за собою державну реєстрацію автомобіля, оскільки ОСОБА_1 відмовляється повернути транспортний засіб власнику.
Залишаючи рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 жовтня 2015 року без змін, апеляційній суд констатував, що ОСОБА_1 без відповідної правової підстави володіє автомобілем, який належить на праві власності ОСОБА_7 , чим створює останній перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном.
З матеріалів справи вбачається, що набувши у власність за визнаним судом недійсним договором купівлі-продажу від 12 червня 2013 року автомобіль ЗАЗ (DAEWOO) марки СЕНС модель Т131102, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 здійснив державну реєстрацію вказаного транспортного засобу на своє ім'я, змінивши реєстраційний номер на НОМЕР_1 /а. с. 6/.
Приймаючи участь у розгляді справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про витребування автомобіля, останній не повідомив суд про зміну реєстраційного номеру автомобіля та ухилився як від добровільного, так і у примусовому порядку повернення ОСОБА_7 автомобіля.
На виконання зазначеного рішення Комсомольським районним судом м. Херсона 26 січня 2016 року було видано виконавчий лист №667/1737/15-ц.
З матеріалів виконавчого провадження ВП №49978305 вбачається, що 29 січня 2016 року при відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 671/1737/15-ц боржнику ОСОБА_1 надавався строк для добровільного виконання рішення суду; при винесенні державним виконавцем постанови про розшук автомобіля від 11 лютого 2016 року зазначено, що рішення суду боржником не виконується, він ухиляється від його виконання; 01 лютого 2016 року ОСОБА_1 був попереджений державним виконавцем про наслідки ухилення від виконавчих дій, а постановою від 06 червня 2016 року за невиконання законних вимог державного виконавця, ухилення від виконання рішення суду на ОСОБА_1 накладено штраф.
Як вбачається з інформаційної довідки регіонального сервісного центру в Херсонській області МВС України, територіального сервісного центру № 6541 від 04 серпня 2016 року № 31/21/41-854 та реєстру власників транспортних засобів, автомобіль DAEWOO SENS (2006), сірий, № двигуна НОМЕР_4 , № кузов НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва НОМЕР_6 від 22 березня 2006 року і автомобіль з державним номером НОМЕР_1 , зареєстрований 14 червня 2013 року на ОСОБА_1 , свідоцтво НОМЕР_7 - є одним і тим же автомобілем.
В ході примусового виконання зазначеного виконавчого документа, державним виконавцем ВДВС Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні Ісаєвою Є.А. 11 лютого 2016 року була винесена постанова про розшук майна боржника - автомобіля ЗАЗ (DAEWOO) марки СЕНС модель Т131102, колір серебристий металік, державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 та 22 червня 2016 року винесена постанова про арешт та оголошення заборони на відчуження належного боржнику майна /а. с. 7/.
14 липня 2016 року, згідно акту № ХН140050, державним виконавцем Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби у місті Херсоні Ісаєвою Є.А. вилучено автомобіль ЗАЗ, СЕНС Т131102, державний номер НОМЕР_1 та передано на зберігання до спеціального майданчику /а. с. 8/.
Постановою апеляційного суду Херсонської області від 12 квітня 2018 року скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця задоволено. Скасовано постанову про розшук майна боржника від 11 лютого 2016 року та постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 22 червня 2016 року, винесені державним виконавцем Ісаєвою Є.А. у виконавчому провадженні № 49978305; зобов'язано Корабельний районний відділ Державної виконавчої служби у місті Херсоні повернути ОСОБА_1 автомобіль ЗАЗ, СЕНС Т131102, державний номер НОМЕР_1 /а. с. 9-11/.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що 09 лютого 2016 року на адресу ВДВС надійшла заява стягувача ОСОБА_2 про перереєстрацію боржником ОСОБА_1 транспортного засобу, у зв'язку з чим змінився номер двигуна, кузова та державний номер автомобіля.
Даним рішенням також встановлено, що ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07 лютого 2017 року подання старшого державного виконавця ВДВС Комсомольського РУЮ Ісаєвої Є. А. про роз'яснення рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 жовтня 2015 року у справі № 667/1737/15-ц залишено без задоволення.
Суд зазначив, що закон не наділяє державного виконавця правом самостійно вносити зміни до виконавчого документа та вносити дані про інший державний номер транспортного засобу, а саме - НОМЕР_1 , незважаючи на те, що у судовому рішенні зазначено державний номер НОМЕР_2 , враховуючи, що інших встановлених ознак транспортного засобу, які б надали можливість його індивідуалізувати судове рішення і матеріали справи не містять.
Постановами державного виконавця від 04 травня 2018 року знято арешт та припинено розшук на підставі постанови Херсонського апеляційного суду від 12 квітня 2018 року автомобіля ЗАЗ, СЕНС Т131102, державний номер НОМЕР_1 /а. с. 12/.
07 травня 2018 року позивач забрав автомобіль ЗАЗ, СЕНС Т131102, державний номер НОМЕР_1 із спеціального майданчику /а. с. 13-14/.
Постановою ВДВС від 22 червня 2018 року закінчено виконавче провадження у зв'язку з відсутністю майна.
Постановою державного виконавця від 22 червня 2018 року виконавчий лист № 667/1737/18-ц від 26 січня 2016 року повернуто скаржнику без виконання у зв'язку з відсутністю у боржника ОСОБА_1 майна, тобто судове рішення не виконано.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про виконавче провадження».
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.
Так, відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421).
Для застосування цивільно-правової відповідальності, виходячи із зазначеного та із урахуванням конкретних обставин справи, необхідним є, зокрема, встановлення у передбаченому законом порядку факту неправомірності дій державного виконавця, що призвели до завдання шкоди. При цьому, обов'язок довести неправомірність таких дій, так само, як і наявність шкоди та причинного зв'язку між ними, відповідно до загальних правил розподілу обов'язку доказування, покладається на позивача.
Колегія суддів зазначає, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби щодо відсутності підстав відповідальності держави є безпідставними.
У частині першій статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, окрім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності про відшкодування шкоди підлягають встановленню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи встановлені обставини у даній справі, колегія суддів констатує, що автомобіль, який на підставі судового рішення належить ОСОБА_7 на праві власності , і який рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 жовтня 2015 року витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 , зобов'язано останнього передати автомобіль ОСОБА_7 та автомобіль, яким фактично володіє ОСОБА_1 і який було оголошено у розшук, накладено арешт, є одним і тим же транспортним засобом.
14 червня 2013 року ОСОБА_8 здійснив реєстрацію автомобіля ЗАЗ (DAEWOO) СЕНС, державний номер НОМЕР_2 на своє ім'я на підставі договору купівлі-продажу від 12 червня 2013 року, який рішенням суду визнано недійсним та зобов'язано ОСОБА_8 повернути автомобіль власнику, при цьому змінивши при перереєстрації транспортного засобу державний номерний знак на НОМЕР_1 .
ОСОБА_8 ухилявся від виконання судового рішення про повернення за недійсним договором автомобіля, так і від виконання рішення суду про зобов'язання передати автомобіль ОСОБА_2 .
Крім того, постановою Херсонського апеляційного суду від 12 квітня 2018 року, на яку посилається позивач, як на доказ незаконності дій з боку державного виконавця, скасовано постанови державного виконавця ВДВС Комсомольського РУЮ Ісаєвої Є. А. про розшук та арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, однак вказаним судовим рішенням дії державного виконавця неправомірними не визнавались.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено неправомірність дій державного виконавця та причинного зв'язку між такими діями і шкодою, тобто складу правопорушення, який є підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди.
На підставі вище зазначених обставин справи колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, до них він дійшов неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду, ухвалення нового про відмову у позові.
Керуючись ст. ст. 367, 376 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби міста Херсона Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державної казначейської служби України на рішення Херсонського міського суду Херсонської області задовольнити.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 жовтня 2020 року скасувати, постановити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби міста Херсона Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Дата складання повного судового рішення 19 березня 2021 року.
Головуючий Л. П. Воронцова
Судді: П. Я. Ігнатенко
О. М. Полікарпова