02 березня 2021 року м. Херсон
справа № 658/2391/18
провадження № 22-ц/819/77/21
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого ( судді-доповідача)Чорної Т.Г.,
суддів:Пузанової Л.В.,
Склярської І.В.
секретарДундич А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області у складі судді Подіновської Г.В. від 21 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Любимівська об'єднана територіальна громада Каховського району Херсонської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю, усунення від права на спадкування, зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права на спадщину в порядку спадкування,
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Любимівська об'єднана територіальна громада Каховського району Херсонської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю, усунення від права на спадкування, зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права на спадщину в порядку спадкування.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді трьох земельних ділянок: площею 10,57 га , площею 15,1929 га, площею 2,9812 га та житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
14.10.2014 року ОСОБА_3 склав заповіт на його користь на все своє майно, проте на підставі заяви № 58268395 від 26.11.2015 року вказаний заповіт було скасовано.
Позивач зазначає про те, що з жовтня 2012 року проживав однією сім?єю зі спадкодавцем до дня його смерті за вказаною вище адресою, разом вели спільне господарство, ОСОБА_3 через захворювання хворів та потребував стороннього догляду, який був ним, позивачем, здійснений, крім того, він закупляв для опалення будинку опалювальні матеріали, здійснив поховання спадкодавця.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 , яка є племінницею померлого, не приймала участі в матеріальному утриманні свого дядька ОСОБА_3 , не здійснювала його поховання, не цікавилася станом його здоров'я, позивач просив суд з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:
- встановити факт проживання за однією адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 07 жовтня 2012 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-усунути ОСОБА_1 від права на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 до якого входять: земельні ділянки площею 10,57 грн, посвідчена державним актом серії ЯБ №122068, виданим на підставі розпорядження голови Каховської районної державної адміністрації від 03.09.2002 №646; площею 15,1929 грн, що належала ОСОБА_3 згідно рішення Каховського міськрайонного суду від 28 травня 2015 року, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 29.07.2015 року; площею 2,9812 га, що належала ОСОБА_3 згідно рішення Каховського міськрайонного суду від 28 травня 2015 року право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 29.07.2015 року та житловий будинок загальною площею 50,5 кв.м. житловою площею 29,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
- визнати за ОСОБА_2 , спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування зазначеного майна спадкодавця у другій черзі;
- визнати за ОСОБА_2 право на спадщину на земельну ділянку площею 10,57 га, кадастровий номер: 6523580500:17:001:0003, посвідчену державним актом серії ЯБ №122068, виданим на підставі розпорядження голови Каховської районної державної адміністрації від 03.09.2002 року №646 в порядку спадкування після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати за ОСОБА_2 право на спадщину на земельну ділянку площею 15,1929 га, кадастровий номер: 6523580500:17:001:0001, право власності зареєстроване згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.07.2015 року, в порядку спадкування після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати за ОСОБА_2 право на спадщину на земельну ділянку площею 2, 9812 га, кадастровий номер: 6523580500:17:001:0002, право власності зареєстроване згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.07.2015 року, в порядку спадкування після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати за ОСОБА_2 право на спадщину на земельну ділянку площею 50, 5 кв.м., житловою площею 29,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 липня 2020 року позов задоволено частково.
Встановлено факт проживання за однією адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 07 жовтня 2012 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_2 , спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_3 у другій черзі спадкоємців за законом.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Любимівська об?єднана територіальна громада про встановлення факту проживання за однією адресою, зміну черговості одержання права на спадкування скасувати і ухвалити в цій частині нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що матеріали справи не містять жодних належних і достатніх доказів на підтвердження доведеності спільного проживання позивача та ОСОБА_3 в зазначений період, як сім?ї, їх пов?язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, спільного бюджету, наявність між ними спільних прав та обов?язків. Крім того, посилається на постанову Верховного суду від 03 вересня 2018 року у справі №743/126/17 відповідно до якої зроблено висновок, що підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність юридичних фактів: здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг; матеріальне забезпечення спадкоємця; надання будь якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження; тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликані похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Кожна із вказаних обставин має бути належним чином підтверджена доказами, які подаються сторонами згідно вимог ЦПК України. Таким чином, позивачем не доведено жодної із п?яти обставин, визначених ч.2 ст.1259 ЦК України, що є його процесуальним обов?язком в силу статті 12,81 ЦПК України дає йому право на одержання права на спадкування разом із спадкоємцем другої черги, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Крім того, позивачем не доведено обставин тривалого перебування спадкодавця в безпорадному стані, тривалого часу матеріального утримання та опікування ними спадкодавця, тому жодних підстав для задоволення позову за частиною другою статті 1259 ЦК України, яка вимагає обов?язкового доведення таких обставин для зміни черговості права на спадкування, не має.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 доводи апелянта не визнав, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевіряється в межах доводів апеляційної скарги, а саме в частині задоволених позовних вимог щодо встановлення факту проживання за однією адресою ОСОБА_2 із спадкодавцем та визнання за позивачем, спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування майна ОСОБА_3 у другій черзі спадкоємців за законом.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на майно, щодо якого спадкодавець особистого розпорядження не вчинив.
Після смерті ОСОБА_3 Каховською районною державною нотаріальною конторою Херсонської області заведена спадкова справа № 5/2018.
12 січня 2018 року відповідачка ОСОБА_1 , за правом представлення, а 14 березня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3
11 червня 2018 року державний нотаріус Каховської районної державної нотаріальної контори Херсонської області виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вважає, що відповідно до статті 1264 ЦК України він є спадкоємцем четвертої черги, як особа, яка проживала зі спадкодавцем не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а оскільки відповідачка ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, який через похилий вік, тяжку хворобу був у безпорадному стані, в той час, як він протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцю, просив суд визнати за ним право на спадкування майна спадкодавця у другій черзі.
Задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення факту проживання за однією адресою, суд послався на покази позивача та свідків допитаних при розгляді справи. Надавши позивачу право спадкування разом зі спадкоємицею другої черги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач тривалий час здійснював догляд та надавав допомогу спадкодавцю, який не спроможний був самостійно забезпечувати свої потреби.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші.
Статтями 1216 та 1217 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За своє життя спадкодавець ОСОБА_3 заповіту не склав, а тому відповідно до статті 1233 ЦК України право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п'ятої черг і пов'язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Верховний Суд України у п.21 постанови Пленуму №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику в справах про спадкування», зазначає, що при вирішенні спору про право на спадщину четвертої черги спадкоємців за законом, судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини.
Конституційний суд України у справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» у своєму рішенні від 3 червня 1999 року зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Обов'язковою умовою для визнання особи, яка проживала із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту, надання допомоги, догляд під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, догляду за місцем поховання, інших обставин, які засвідчують реальність таких відносин.
Для обґрунтування позиції у даній категорії спорів використовують показання свідків, якими можуть бути родичі, сусіди, спільні друзі, тощо. Однак, як зазначає Верховний Суд, покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 129/2115/15-ц, провадження № 61-2080св18, постанова Верховного Суду від 24.09.2020 року у справі № 534/1318/17 провадження № 61-1821 св19).
Задовольняючи позов в частині визнання факту проживання позивача за однією адресою зі спадкодавцем, суд вважав доведеним факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Проте матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження доведеності спільного проживання позивача з ОСОБА_3 в зазначений період, як сім'ї, їх пов'язаність спільним побутом, ведення спільного господарства, спільного бюджету, наявністю між ними спільних прав та обов'язків.
Наданий ОСОБА_2 на підтвердження факту спільного проживання із спадкодавцем акт обстеження від 19.01.2018 року, не може вважатися беззаперечним доказом на підтвердження факту його проживання та ОСОБА_3 як сім'ї, оскільки акт складений в с. Любимівка Каховського району зі слів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Понесені позивачем витрати на придбання опалювальних матеріалів та поховання ОСОБА_3 не підтверджують факт наявності між позивачем та померлим сімейних стосунків.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 .. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 не підтвердили всіх критеріїв, за наявності яких особи складають сім'ю в розумінні ч.2 ст.3 СК України.
В той час, як свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 пояснили, що ОСОБА_3 останні два роки перебував на обліку у соціальній службі, соціальний працівник два рази на тиждень здійснювала за ним догляд, купувала йому продукти, медикаменти, розраховувалася його пенсійною карткою, прибирала в будинку, прала його речі, ОСОБА_1 приїздила до дядька один раз на рік, спілкувалася з ним більше по телефону.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що ОСОБА_3 самостійно до 2016 року забезпечував умови свого життя, обробляв належні йому земельні ділянки, самостійно проходив стаціонарне лікування, звертався до суду з позовними заявами. Наведені обставини вказують на те, що спадкодавець не потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.
За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин (постанова Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі № 127/9778/17 (провадження № 61- 3706св19).
Проте, позивачем не доведено наявність зазначених вище юридичних фактів у їх сукупності, що є його процесуальним обов'язком у силу статті 12, 81 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 року у справі № 308/12730/15-ц (провадження № 61-46522св18) вказує, що для правильного застосування положення ч.5 ст. 1224 ЦК України, суду необхідно установити чи був спадкодавець у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, чи знав відповідний спадкоємець про указаний стан спадкодавця та чи потребував останній допомоги саме від указаного спадкоємця. Крім того, підлягають урахуванню також обставини щодо існування у спадкоємця можливостей надавати необхідну допомогу спадкодавцю. Для правильного застосування положення ч.2 ст. 1259 ЦК України, суду необхідно установити чи відповідний спадкоємець протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, який був у безпорадному стані.
При цьому, безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Безпорадний стан повинен бути підтверджений відповідними записами в медичних документах (постанова Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі № 346/1178/17 (провадження № 61-48393св18).
Позивач у свою чергу не довів суду факту як матеріального забезпечення спадкодавця, так і тривалий час здійснення ним опіки.
Не знайшов свого підтвердження факт перебування спадкодавця у безпорадному стані та у зв'язку з цим потребування стороннього догляду, допомоги та піклування.
Доводи позивача про те, що він тривалий час опікувався спадкодавцем та надавав допомогу, не може бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України, без установлення сукупності усіх юридичних фактів, обумовлених даною нормою та доведення у встановленому законом порядку безпорадного стану спадкодавця.
Враховуючи, що під час розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, а також доказів які б давали йому право на спадкування разом із спадкоємцем другої черги за законом та не доведено відповідними засобами доказування наявність вказаних у статті 1259 ЦК України юридичних фактів у їх сукупності для зміни черговості одержання права на спадкування, колегія суддів вважає, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин наведені вище норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання позивача із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини та зміну черговості одержання права на спадкування.
Сама по собі обставина, що позивач зі спадкодавцем проживали за однією адресою, не свідчить про те, що вони проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом та мали спільний бюджет, не дає підстав вважати, що позивач матеріально забезпечував спадкодавця, та набув право на спадкування зі спадкоємцями другої черги.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ЦПК України).
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості одержання права на спадкування підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 липня 2020 року в оскарженій частині скасувати і постановити в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Любимівська об'єднана територіальна громада Каховського району Херсонської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права на спадщину в порядку спадкування - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.Г.Чорна
Судді: Л.В.Пузанова
І.В.Склярська
Повний текст постанови складено 19 березня 2021 року
Суддя Т.Г. Чорна