«18» березня 2021 року м. Херсон
Справа № 661/3604/19
Провадження № 22-ц/819/422/21
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя - доповідач)Воронцової Л. П.
суддів:Ігнатенко П. Я.,
Полікарпової О. М.
секретарЛитвиненко В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Горяшко Людмила Василівна на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області у складі судді Ведяшкіної Ю. В. від 25 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2019 року АТ «Альфа Банк» звернулося з вище зазначеним позовом до суду, обґрунтовуючи його тим, що 04 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2105/0708/55-014, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 18 000 дол. США, який зобов'язався повернути у строки та на умовах, передбачені кредитним договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.
25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», а 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено договори купівлі-продажу прав вимоги за вище зазначеним кредитним договором.
Позивач зазначав, що відповідач, у порушення умов кредитного договору, свої зобов'язання належним чином не виконав, тому, станом на 18 липня 2019 року у останнього утворилася заборгованість у розмірі 10 142,03 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 262 294,07 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 5 606,23 доларів США, що еквівалентно 144 988,81 грн; заборгованість по відсотках - 1 934 доларів США, що еквівалентно 50 028,14 грн; пеня - 2 601,38 доларів США, що еквівалентно 67 277,12 грн, яку просив стягнути з ОСОБА_1 , а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 25 лютого 2020 року позов АТ «Альфа-Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №2105/0708/55-014 від 04 липня 2008 року в розмірі 6 902,44 доларів США, що еквівалентно 178 511,51 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 606,23 доларів США, що еквівалентно 144 988,81 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 1 296,21 доларів США, що еквівалентно 33 522,70 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 677,76 грн.
В інший частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вище зазначеним рішенням суду в частині розміру стягнутої заборгованості по процентам, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Горяшко Л. В., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду у зазначеній частині скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову про стягнення відсотків у розмірі 1 166,55 доларів США, що еквівалентно 30 166,98 грн, в решті рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідно до вимог п. 9.1. 9.2 кредитного договору, днем пред'явлення вимоги про дострокове стягнення суми кредиту разом з відсотками за користування кредитом і, відповідно, строк виконання зобов'язань за кредитним договором є дата звернення до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту - 11 січня 2016 року; після направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту, позивач втратив можливість нараховувати та стягувати з нього відсотки, оскільки нарахування процентів за користування кредитними коштами поза строком дії кредитного договору не передбачено; з урахуванням зміни строку виконання зобов'язання за кредитним договором, розмір процентів, нарахованих за період з 10 вересня 2015 року по 10 січня 2016 року підлягає зменшенню з 1 934,42 доларів США до 129,66 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 3 353 грн; заборгованість за відсотками, нарахована після 11 січня 2016 року у розмірі 1 804,76 доларів США стягненню не підлягає, оскільки її нарахування проведено після визначеного банком строку виконання основного зобов'язання.
Відзив па апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Згідно приписів ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції переглядається в частині доводів апеляційної скарги про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості по процентам.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Альфа-Банк», суд першої інстанції виходив з того, що протягом дії кредитного договору кредит і відсотки за користування кредитними коштами відповідачем сплачувалися невчасно та не у повному обсязі, тобто зобов'язання за вказаним договором останній належним чином не виконав, тому суд вважав підлягаючою стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитом у межах строку дії договору, тобто до 04 липня 2018 року, оскільки заборгованість у цій частині відповідає умовам кредитного договору та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, який не спростований позичальником; щодо заявлених позовних вимог в частинні стягнення заборгованості за відсотками за період з 10 липня 2018 року по 10 липня 2019 року та пені за останній календарний рік до подання позову до суду, тобто з 10 липня 2018 року по 10 липня 2019 року, то вони задоволенню не підлягають, оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти та пеню на підставі кредитного договору; суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності за необґрунтованістю.
Колегія суддів з висновком суду в оскаржуваній частині погодитися не може з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, 04 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 (позичальником) було укладено кредитний договір № 2105/0708/55-014, за умовами якого Банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 18 000 дол. США на строк по 04 липня 2018 року включно, на умовах, передбачених у цьому Договорі, а позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені договором (п. 1.1) /а. с. 5-8/.
Пунктом 1.3 кредитного договору передбачена сплата позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 11.90 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.
Відповідно до пункту 9.1 кредитного договору, у випадку невиконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором та/або умов договору іпотеки, зазначеного в п.2.1. цього договору та/або у випадку порушення Позичальником строків платежів, встановлених п. 3.1., 3.3 цього договору, Банк має право вимагати дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому п.9.2., 9.3. цього договору.
Згідно п. 9.2 договору, вимога про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 ( тридцяти ) календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього договору або адресою, повідомленою позичальником відповідно до п. 5.5 цього договору.
Таким чином, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання за кредитним договором.
04 липня 2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 2105/0708/55-014-Z-1 за яким, в рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору № 2105/0708/55-014 останній передав в іпотеку Банку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 /а. с. 9-11/.
25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», а 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») укладено договори купівлі-продажу прав вимог, відповідно до умов яких продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх за кредитними договорами зазначеними у Додатку №1, до якого також входить кредитний договір №2105/0708/55-014 від 04 липня 2008 року, позичальником за яким є ОСОБА_1 /а. с. 18-27, 28-37/.
Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості станом на 18 липня 2019 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 10 142,03 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 262 294,07 грн., з якої: заборгованість за кредитом - 5 606,23 доларів США, що еквівалентно 144 988,81 грн; заборгованість по відсотках - 1 934 доларів США, що еквівалентно 50 028,14 грн; пеня - 2 601,38 доларів США, що еквівалентно 67 277,12 грн /а. с. 16-17/.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України, яка підлягає застосуванню до кредитних правовідносин відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
11 січня 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» надіслало відповідачу вимогу про досудове врегулювання спору за № 000127 , у якій зазначено, що станом на 11 січня 2016 року кредит прострочено на 61 день, загальна сума простроченої заборгованості перед Банком складає 11 501 дол. США. Згідно умов договору Банк вимагає від позичальника у строк до 30 днів з дати отримання цієї вимоги, але не пізніше тридцяти семи днів з моменту відправлення вимоги, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і штрафні нарахування, а у разі невиконання цієї Вимоги, Банк розпочне судовий захист прав кредитора /а. с. 203/.
Отже, такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту.
Починаючи з 11 січня 2016 року - дня пред'явлення вимоги позивачем, відповідач протягом строку, зазначеного у повідомленні про досудове врегулювання спору, мав обов'язок повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другої статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену договором неустойку припиняється. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.
Наведені вище висновки щодо застосування статей 1048, 1050 ЦК України викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 і інших та підлягають врахуванню судами відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що станом на 11 січня 2016 року (визначений кредитором - на підставі умов договору строк кредитування) розмір нарахованих банком процентів становив 64,68 доларів США, що еквівалентно 1 672,76 грн і підтверджується розрахунком позивача, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося зі спливом строку кредитування на 37 день з моменту відправлення вимоги з 17 лютого 2016 року, а тому стягненню підлягають проценти, нараховані в межах відповідного строку кредитування.
Зазначеним обставинам, встановленим судом, умовам кредитного договору, суд першої інстанції належної оцінки не дав та ухвалив рішення про стягнення процентів за користування кредиту у порушення норм матеріального права.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Горяшко Людмила Василівна підлягають задоволенню частково, рішення суду в оскаржуваній частині підлягає зміні, зі зменшенням стягнутої з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за процентами з 1 296,21 доларів США, що еквівалентно 33 522,70 грн до 64,68 доларів США, що еквівалентно 1 672,76 грн.
Згідно вимог ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог Банку, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 199,73 грн (3 934,41 грн х 55,91 %. Рішення суду у зазначеній частині підлягає зміні зі зменшенням розміру судового збору з 2 677,76 грн до 2 199,73 грн.
Підлягає стягненню з Банку на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, у розмірі 2 881,50 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 376 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Горяшко Людмила Василівна задовольнити частково.
Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 25 листопада 2020 року змінити.
Зменшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість по процентам з 1 296,21 доларів США, що еквівалентно 33 522,70 грн до 64,68 доларів США, що еквівалентно 1 672,76 грн та судового збору з 2 677,76 грн до 2 199,73 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.
Дата складання повного судового рішення 19 березня 2021 року.
Головуючий Л. П. Воронцова
Судді: П. Я. Ігнатенко
О. М. Полікарпова