Справа № 607/5478/20Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М.
Провадження № 33/817/173/21 Доповідач - Коструба Г.І.
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
18 березня 2021 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І. розглянувши в м. Тернополі адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.04.2020 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік та стягнуто 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 06 квітня 2020 року скасувати, закривши провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що про судове засідання 06.04.2020 йому не було відомо, повісток не надходило.
При цьому посилається на те, що до моменту отримання оскаржуваної постанови він був позбавлений можливості висловити свою позицію щодо встановлених судом першої інстанції обставин та відповідно реалізувати право на апеляційний перегляд судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прихожу до висновку, що у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту, виходячи з таких міркувань.
Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, законодавець пов'язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не отримання особою копії постанови.
Відповідно до вищенаведеної норми закону апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Оскаржувана постанова була винесена 06 квітня 2020 року. Відповідно останнім днем для подачі апеляційної скарги у даній справі є 16 квітня 2020 року.
Апеляційну скаргу особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 було подано 19 лютого 2021 року, отже скарга подана з пропуском встановленого ст. 294 КУпАП строку, що підтверджується штриховим кодовим ідентифікатором, який зазначений на конверті за №4600807044968.
Разом з тим, місцевим судом надсилалась постанова за місцем проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для вручення останньому. Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 не отримав. Згідно довідки про причини повернення повідомлення від 22.04.2020 - адресат був відсутній за вказаною адресою.
ОСОБА_1 протягом майже року після прийняття місцевим судом рішення не виявляв належної зацікавленості про розгляд матеріалів про притягнення його до адміністративної відповідальності, не звертався до суду за інформацією про стан розгляду справи, хоча йому з достовірністю було відомо про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 312405 від 18 березня 2020 р. за ч. 1 ст. 130 КУпАП, від отримання якого він відмовився в присутності двох свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Дані обставини підтверджуються долученим до справи відеозаписом з нагрудних камер інспекторів поліції.
Крім цього, ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі не ставить питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі “Сабадаш проти України”: поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.
У справі “Каракуця проти України” у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.
Вважаю, що в даному конкретному випадку пропуск строку на оскарження рішення судді з наведених підстав, а саме того, що “він фактично був позбавлений можливості висловити свою позицію щодо встановлених судом обставин й відповідно реалізувати право на апеляційний перегляд судового рішення”, як про це зазначено у скарзі, в даному конкретному випадку не є поважною причиною.
Враховуючи викладене, підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду від 06 квітня 2020 року не вбачаю, а тому відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Повернути ОСОБА_1 апеляційну скаргу в зв'язку із пропуском строку на апеляційне оскарження.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя