Справа № 607/10936/18Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.
Провадження № 33/817/159/21 Доповідач - Коструба Г.І.
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
18 березня 2021 р. cуддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І. розглянувши в м. Тернополі адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина Республіки Гани,
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.07.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік та стягнуто 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.
В апеляційній скарзі особа, притягнута до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову місцевого суду скасувати, закривши провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення, оскільки вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Аргументує пропущений строк на апеляційна оскарження тим, що про штрафні санкції, які внесені до реєстру боржників, він дізнався, перебуваючи 09.02.2021 в посольстві у м. Києві.
До того часу, з травня 2018 року, жодного разу не був повідомлений про розгляд справи в Тернопільському міськрайонному судді Тернопільської області.
Зазначає, що лише після ознайомлення з матеріалами справи адвокат Кметик В. С., з яким він уклав договір про надання правової допомоги, повідомив його, що у даній справі ухвалене рішення від 26.07.2018 про накладення на нього штрафу в розмірі 10 200 грн.
На переконання апелянта, строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
Крім цього, вважає, що постанова від 26.07.2018 є незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин події, з порушенням вимог Закону та інших нормативних документів.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прихожу до висновку, що у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту, виходячи з таких міркувань.
Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, законодавець пов'язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не отримання особою копії постанови.
Відповідно до вищенаведеної норми закону апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Оскаржувана постанова була винесена 26.07.2018. Відповідно останнім днем для подачі апеляційної скарги у даній справі 05 серпня 2018 року.
Апеляційну скаргу особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 було подано 09 березня 2021 року, отже скарга подана з пропуском встановленого ст. 294 КУпАП строку, що підтверджується штампом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (Вх. №13641).
Однією з причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначав те, що він не був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи місцевим судом.
Разом з тим, місцевим судом двічі направлялось рекомендоване повідомлення про вручення скаржнику поштового відправлення за вказаною ним адресою проживання - АДРЕСА_2 , які згідно довідок повертались в у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
В подальшому місцевим судом за місцем реєстрації скаржника надсилалась копія постанови від 26.07.2018, яку ОСОБА_1 теж не отримав.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Нормами КУпАП не визначено порядку поновлення троку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.
Згідно з вимогами ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
З метою забезпечення виконання положень ст. 1 КУпАП при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права, тобто кримінального процесуального права.
Відтак, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з прийнятим рішенням, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.
Поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та встановлення підстав для його поновлення є необізнаність скаржника, який з поважних причин не був присутній у судовому засіданні під час оголошення повного тексту ухвали, про мотиви постановленої слідчим суддею ухвали. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 991/358/20.
Із зазначеної правової позиції Верховного Суду по аналогії можна зробити висновок про те, що у даній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутність скаржника у судовому засіданні при розгляді справи щодо нього в зв”язку з неотриманням повідомлення про час та місце розгляду справи може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Водночас, вважаю, що доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 дізнався про постанову місцевого суду від 26 липня 2018 року лише після ознайомлення з матеріалами справи його захисником - адвокатом Кметиком В. С., з яким він уклав договір про надання правової допомоги, тобто 03.03.2021, що є, на його думку, підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, не заслуговують на увагу.
ОСОБА_1 протягом близько трьох років не виявляв належної зацікавленості у розгляді матеріалів про притягнення його до адміністративної відповідальності, не звертався до місцевого суду за інформацією про стан розгляду матеріалів, хоча йому з достовірністю було відомо про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 431472 від 28 травня 2018 р. за ч. 1 ст. 130 КУпАП, від отримання якого він відмовився в присутності двох свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі “Сабадаш проти України” поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.
Також, у справі “Каракуця проти України” у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.
Враховуючи викладене, підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду від 26 липня 2018 року не вбачаю, а тому відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
У задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 26 липня 2018 р. ОСОБА_1 відмовити.
Повернути ОСОБА_1 апеляційну скаргу в зв'язку із пропуском строку на апеляційне оскарження.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя