Справа № 606/2653/19Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С.
Провадження № 22-ц/817/175/21 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.
Категорія - 305010900
10 березня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Парандюк Т. С., Щавурська Н. Б.,
за участю секретаря - Боднар Р.В.
та сторін: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Худої І.Р., представника відповідача ПАТ “НАСК “Оранта” - Ващука Я.С., третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №606/2653/19 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2020 року, ухваленого суддею Ромазан Л.С., повний текст якого складений 18 листопада 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, -
у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 40 070 (сорок тисяч сімдесят) гривень 23 копійки, а також судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 06 червня 2019 року в с. Білобожниця Чортківського району мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки “Volkswagen Passat”, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля марки “Citroen Dispatch”, д.н.з. НОМЕР_2 , належного йому на праві власності, під керуванням ОСОБА_2 . Водії вказаних транспортних засобів дійшли до згоди щодо вини в даній дорожньо-транспортній пригоді водія ОСОБА_3 та згоди щодо обставин ДТП, скориставшись тим самим правом оформлення Європротоколу (повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду). Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , який визнав себе винним у вчиненні даної ДТП, застрахована у ПАТ “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”, то відповідно до вимог ст.33 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відповідача було повідомлено про страховий випадок, а також подано заяву про страхове відшкодування. 10 червня 2019 року проведено огляд транспортного засобу позивача та складено протокол огляду із детальним описом пошкоджень автомобіля марки “Citroen Dispatch”, д.н.з. НОМЕР_2 . 13 червня 2019 року представником відповідача була складена ремонтна калькуляція, відповідно до якої вартість ремонту автомобіля марки “Citroen Dispatch”, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 40 070,33 гривень. Однак, 25 червня 2019 року позивач отримав лист НАСК “Оранта”, яким йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з підстав не порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу марки “Volkswagen Passat”, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , а допущення порушення водієм автомобіля марки “Citroen Dispatch”, д.н.з. НОМЕР_2 , вимог п.14.6 Правил дорожнього руху (на перехресті обгін заборонено). Із врахуванням викладеного, вважає, що ним було дотримано всіх передбачених законом норм щодо оформлення Європротоколу (повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду), а тому, вважає відмову у виплаті страхового відшкодування неправомірною та просить стягнути з відповідача 40 070,33 гривень страхового відшкодування в межах встановленого ліміту.
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2020 року позов - задоволено.
Стягнуто із Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, ідентифікаційний код 00034186, в користь ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , страхове відшкодування у розмірі 40 070,23 гривень.
Стягнуто із Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, ідентифікаційний код 00034186, в користь ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 768,40 гривень.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” просить скасувати рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2020 року у цивільній справі №606/2653/19 і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми страхового відшкодування - відмовити, посилаючись на те, що воно є необґрунтованим, безпідставним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини викладені в ньому надуманими, недоведеними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ “НАСК “Оранта” зазначило, що гр. ОСОБА_3 неодноразово з'являвся в судові засідання і надавав суду та усім учасникам судового процесу пояснення з приводу предмету позовних вимог та обставин, що йому були відомі. Зокрема вказав, що своєї вини у скоєні даної ДТП не визнає, жодних правил дорожнього руху не порушував та про всі відомі йому обставини він зазначив у письмових поясненнях, наданих у ПАТ “НАСК “Оранта”. Тому, висновок суду про те, що в судове засідання не з'явився, подав заяву, згідно з якою позовних вимог не визнав, щодо прийняття рішення покладається на думку суду, не відповідає дійсності. Також вказують, що працівниками відділу врегулювання збитків ПАТ “НАСК “Оранта” було детально вивчено інформацію, зазначену обома учасниками ДТП у повідомлені про ДТП від 06 червня 2019 року, у розділі “Обставини”, водій ОСОБА_4 вказав “під час обгону”, а водій ОСОБА_5 “під час повороту ліворуч”. Відтак, зважаючи на надані пояснення, щодо обставин ДТП, а також встановлені правила дорожнього руху, ПАТ НАСК “Оранта” прийняло рішення не відшкодовувати шкоду заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_6 , оскільки не вбачало в діях останнього протиправної поведінки і відповідно зв'язку між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою та вини даної особи в скоєні ДТП. Суд при дослідженні доказів та винесені рішення не дав належної оцінки обставинам, а саме: поясненням ОСОБА_3 , змісту Європротоколу, повідомленню про ДТП від 07 червня 2019 року, додатковим поясненням щодо обставин ДТП від 21 червня 2019 року, листу ПАТ НАСК “Оранта” №09-02-09 від 25 червня 2019 року. Також вказують, що самі водії, учасники ДТП, не можуть встановлювати своєї вини у скоєння ДТП, оскільки, в Європротоколі немає жодного розділу в якому було б вказано встановлення вини, а повноваженнями щодо встановлення вини в результаті ДТП наділений лише суд. Посилаються і на те, що Європротокол був заповнений не учасниками ДТП, а особою із числа працівників патрульної поліції, які приїхали на виклик, що грубо порушує вимоги Інструкції щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Звертають увагу на те, що ремонтна калькуляція, яка знаходиться в матеріалах даної справи та на яку суд посилається не є документом, що визначає розмір матеріального збитку та оцінку майна КТЗ позивача в розумінні ЗУ “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність” та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2020 року - без змін, а апеляційну скаргу ПАТ “НАСК “Оранта” - без задоволення, посилаючись на те, що викладені в ній обставини, частина з них є неправдивою інформацією, а рішення суду є законним та обґрунтованим. Вказує, що на першому судовому засіданні, коли суд встановлював думку учасників щодо заявленого позову, то водій ОСОБА_3 вказав, що він особисто підписав європротокол та був згідний із викладеними у ньому обставинами та покладається на думку суду, а в подальшому написав заяву про розгляд справи у його відсутності. Представник страхової компанії у судовому засіданні вказував, що вони провели своє розслідування та вважають, що винен у ДТП водій ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 , однак, не долучено жодного доказу із даного розслідування. Також посилається на те, що на місці подій були працівники поліції, працівники дорожньої служби та особи, які оформляють ДТП, та при наданні водіями пояснень щодо їх дій, саме водія ОСОБА_2 запитували чи він відмовляється від оформлення адмінпротоколу. Так як встановлено та це записано у європротоколі, що вина у настанні ДТП у водія ОСОБА_3 , котрий при повороті ліворуч завчасно не увімкнув повороту.
У судовому засіданні представник ПАТ “НАСК “Оранта” - Ващук Я.С. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Худа І.Р. апеляційної скарги не визнала, вважаючи рішення суду обґрунтованим та законним.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнав, вважаючи рішення суду обґрунтованим та законним.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційної скарги не визнав, проте зазначив, що винним себе не вважає.
Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля марки “Citroen Dispatch”, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_4 (а.с. 9).
Згідно з довіреністю від 16 жовтня 2018 року позивач уповноважив ОСОБА_2 , ОСОБА_7 продавати вказаний транспортний засіб, представляти його інтереси пов'язані із продажем у всіх органах, установах та організаціях, укладати договори, отримувати поліс, отримувати грошові суми по відшкодуванні завданої шкоди та ін (а.с. 11-12).
З матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2019 року о 15.00 год. в селі Білобожниця Чортківського району сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки “Volkswagen Passat”, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля марки “Citroen Dispatch”, д.н.з. НОМЕР_2 , належного позивачу на праві власності, під керуванням ОСОБА_2 (а.с. 13)
На місці події сторонами було оформлено документи про обставини дорожньо-транспортної пригоди без участі працівників поліції, де ОСОБА_3 зазначив про повне визнання своєї вини, внаслідок якої транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 зазнав технічних пошкоджень. В свою чергу водій ОСОБА_2 зазначив, що у вказаній ДТП не винен.
Таким чином, учасники даної дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом на складення спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду “Європротокол”.
Цивільно - правова відповідальність водія транспортного засобу марки “Volkswagen Passat”, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , була застрахована згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/5718465 від 22 травня 2019 року, чинного на момент ДТП. Страховиком у правовідносинах страхування вказаної фізичної особи є ПАТ “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (а.с. 62).
06 червня 2019 року ОСОБА_2 звернувся в ПАТ “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 06 червня 2019 року, в якому зазначив, що учасниками даної пригоди було складане спільне повідомлення “Європротокол”.
Із вказаного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 06 червня 2019 року вбачається, що винним у ДТП себе визнав водій транспортного засобу марки “Volkswagen Passat”, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 .
Крім того, позивачем ОСОБА_2 було подано заяву про страхове відшкодування.
Із протоколу (АКТ) огляду транспортного засобу від 10 червня 2019 року автомобіля “Citroen Dispatch”, д.н.з. НОМЕР_2 , проведеного представником НАСК “Оранта” Костюком В.М., вбачається, що даний автомобіль зазнав ряд пошкоджень, які вказані в розділі “Перелік пошкоджень” (а.с. 19).
13 червня 2019 року на замовлення ПАТ “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” було складено ремонтну калькуляцію, згідно з якою вартість відновлювального ремонту автомобіля марки “Citroen Dispatch”, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 40 070, 23 гривні (а.с. 17-18).
Із листа №09-02-09/6161 від 25 червня 2019 року, який був надісланий ПАТ “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , вбачається, що страховою компанією прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки з наявних у страховика документах та проведених дослідженнях встановлено, що в даній дорожньо-транспортній пригоді в діях водія транспортного засобу марки “Volkswagen Passat”, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 порушень правил дорожнього руху не вбачається, а дії водія автомобіля “Citroen Dispatch”, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 не відповідають вимогам п.14.6 Правил дорожнього руху (на перехресті обгін заборонено). Тобто, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля “Volkswagen Passat”, д.н.з. НОМЕР_1 , настає за умови його вини, що встановлена в законному порядку (а.с. 20).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання взяв на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. Учасники ДТП скористались наданим їм правом спрощеного врегулювання дорожньо-транспортної пригоди і ними було складене спільне повідомлення “Європротокол”, що відповідно до примітки статті 124 КУпАП особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільнилась від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Тому відмова страховика у здійсненні страхового відшкодування у випадку іншому, поміж передбачених ст.37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, є безпідставною та такою, що не ґрунтується на Законі, оскільки під час вирішення питання про наявність підстав для здійснення страхового відшкодування страховик повинен віддавати пріоритет положенням вказаного Закону.
Колегія суддів, з даними висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, Законом України “Про страхування”, ЦК України та іншими законодавчими актами.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
У пункті 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України “Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України” від 17 листопада 2011 року №698 затверджено максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з 01 лютого 2016 року - 50 000 гривень потерпілому.
У пунктах 61 та 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц зроблено висновок, що для отримання страхової виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.
Встановивши, що відмова страхової компанії не ґрунтується на жодній із передбачених статтею 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підстав, не враховує оформлення учасниками спільного повідомлення про ДТП і її фактичні обставини, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову.
Тому не заслуговують на увагу доводи заявника, що ними самостійно проведено розслідування обставин справи і встановлено вину ОСОБА_2 .
Крім цього, колегія суддів не приймає до уваги доводи ПАТ “НАСК “Оранта”, що ремонтна калькуляція, яка знаходиться в матеріалах даної справи та на яку суд посилається не є документом, що визначає розмір матеріального збитку та оцінку майна КТЗ позивача в розумінні ЗУ “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність” та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На замовлення відповідача було складено ремонтну калькуляцію, згідно з якою вартість відновлювального ремонту автомобіля марки “Citroen Dispatch”, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 40 070, 23 гривні. Даний розрахунок відповідачем в суді першої інстанції не оспорювався і відповідно не заявлялося клопотання про призначення судової авто-товарознавчої експертизи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” слід залишити без задоволення, а рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2020 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесених.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” - залишити без задоволення.
Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2020 року - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 16 березня 2021 року.
Головуючий
Судді