16 березня 2021 року
м.Суми
Справа №589/137/20
Номер провадження 22-ц/816/389/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони:
позивач - Виконавчий комітет Шосткинської міської ради в інтересах ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2020 року в складі судді Лєвші С.Л., ухваленого у м. Шостка, повний текст якого складено 24 грудня 2020 року, -
16 січня 2020 року Виконавчий комітет Шосткинської міської ради (далі - Виконком) в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав, стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та визначення утримувача аліментів на користь неповнолітнього.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у червні 2019 року неповнолітній ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей Виконкому за захистом своїх прав. Звернення обґрунтував тим, що його мати ОСОБА_2 з дитинства б'є його, вихованням не займається. Проживає окремо від матері з ОСОБА_3 , якого вважає своїм батьком. У вересні 2019 року між сином та матір'ю виник конфлікт, який був предметом розгляду на комісії з питань захисту прав дитини , яка надала рекомендації щодо налагодження стосунків між ними. Однак, неповнолітній ОСОБА_1 категорично наполягає на позбавленні матері батьківських прав.
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2020 року у задоволенні позову Виконкому відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі, порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що наданий органом опіки та піклування висновок про доцільність позбавлення його матері батьківських прав є достатньо обґрунтованим та не суперечить його інтересам. Також судом не враховано факти заподіяння йому тілесних ушкоджень та вчинення відповідачкою перешкод у користуванні квартирою, яка є спільною власністю. На думку заявника, відповідачка не піклується про його життя, фізичний і духовний розвиток, не виявляє до нього інтересу, тобто ухиляється від виховання.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представник адвокат Островська Г.В. просять відмовити у задоволенні скарги, а рішення суду залишити без змін. При цьому зазначають, що ОСОБА_3 дійсно є батьком ОСОБА_1 , з яким він проживає. Вказують, що на неодноразові звернення сина та його батька до органу опіки та піклування відповідні комісії вважали за недоцільне позбавляти відповідачку батьківських прав. Вказують, що син не намагається налагоджувати стосунки з матір'ю, виявляє негативні емоції по відношенню до неї, проте це не є підставою для позбавлення батьківських прав, тим більше, що вину у невиконанні ОСОБА_2 батьківських обов'язків суд не встановив.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом вставлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком вказано ОСОБА_4 , а матір'ю - ОСОБА_2 (а.с. 8). Відомості про батька записано на підставі ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.10).
ОСОБА_2 зареєстрована зі своїм сином ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Відповідачці, її сину, а також ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності по 1/3 частині кожному належить вказана квартира АДРЕСА_2 (а.с. 36).
З інформації Шосткинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 від 23 грудня 2019 року №01-34/287 про роботу з сім'єю учня 11-А класу ОСОБА_1 вбачається, що практичним психологом, класним керівником, заступником директора з виховної роботи та директором школи з ОСОБА_2 та її сином проводились індивідуальні бесіди, відвідування дома, з'ясовані відносини в родині, а саме: мати не проти надавати сину матеріальну допомогу, але той відмовляється від її отримання; ОСОБА_2 до 10 класу приходила на батьківські збори, реагувала на дзвінки та рекомендації класного керівника, вчителів-предметників; мати цікавиться навчанням сина, постійно спілкується з класним керівником та не відмовляється від спілкування із сином, просить його повернутися додому, але той відмовляється. З приводу зміни дверних замків в квартирі, ОСОБА_2 пояснила, що замки дійсно змінила, оскільки її син виносив речі з квартири (а.с. 12).
Психолого-педагогічною характеристикою учня 11-А класу Шосткинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 ОСОБА_1 підтверджується, що останній бажання налагоджувати відносини з матір'ю не виявляє, мати цікавиться навчанням сина, постійно телефонує класному керівнику, відвідує батьківські збори (а.с. 13).
У висновку Комунального некомерційного підприємства «Шосткинська дитяча лікарня» за результатами діагностичного обстеження ОСОБА_1 № 366 від 01 липня 2019 року викладені рекомендації з приводу спілкування матері з сином з урахуванням його індивідуальних особливостей, тощо (а.с. 14).
Позивачу ОСОБА_1 в жовтні 2008 року вперше встановлений діагноз - бронхіальна астма, він неодноразово перебував в стаціонарі дитячої лікарні, кожен рік отримує протирецедивне лікування з приводу захворювання, потребує диспансерного нагляду та подальшого медикаментозного лікування, оздоровлення та реабілітації (а.с. 15).
Актами від 16 липня 2019 року та від 15 листопада 2019 року обстежено умови проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено їх відповідність норам (а.с. 16, 17).
Актом від 08 січня 2020 року обстежено умови проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , тобто з його батьком, та встановлено їх відповідність нормам (а.с. 18).
Матеріалами справи також підтверджується, що з вересня 2018 року ОСОБА_1 проживає зі своїм батьком (а.с. 19, 20).
13 червня 2019 року ОСОБА_1 повідомив комісію з питань захисту прав дитини, що він не проживає вдома, оскільки його мати ОСОБА_2 змінила замки в квартирі і потрапити до квартири він не може, а тому змушений проживати у ОСОБА_3 (а.с. 21).
26 листопада 2019 року ОСОБА_3 звернувся до начальника служби у справах дітей з листом, у якому просив провести перевірку дій ОСОБА_2 по відношенню до сина ОСОБА_1 з приводу самоусунення матері від виконання батьківських обов'язків (а.с. 22).
На засіданнях комісії з питань захисту прав дитини Виконкому 19 червня 2019 року та 21 серпня 2019 року розглядались питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_1 та вирішено не надавати висновок про позбавлення батьківських прав, матері та сину рекомендовано налагодити стосунки, відвідати психолога, а біологічному батьку рекомендовано встановити батьківство (а.с. 23, 24).
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Виконкому 20 листопада 2019 року вирішено передати неповнолітнього ОСОБА_1 на тимчасове проживання та виховання біологічному батьку - ОСОБА_3 (а.с. 25).
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Виконкому 18 грудня 2019 року вирішено службі у справах дітей підготувати позов щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина (а.с. 26).
Висновком «Про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 19 грудня 2019 року № 529 встановлено, що службою у справах дітей Шосткинської міської ради пропонувалося ОСОБА_6 повернутися до дому у супроводі представника служби. На спільну співбесіду запрошувались матір та син, але неповнолітній ОСОБА_7 не погодився на зустріч. Службою у справах дітей з матір'ю та її сином проводились роз'яснювально-профілактичні бесіди, надавались рекомендації щодо корекції поведінки, але позитивних результатів така робота не дала. ОСОБА_7 категорично наполягає на позбавленні батьківських прав своєї матері по відношенню до нього. Таким чином, орган опіки та піклування дійшов висновку про розгляд судом питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношення до неповнолітньої дитини ОСОБА_1 (а.с. 5).
ОСОБА_2 на диспансерному обліку у лікаря - нарколога не перебуває (а.с. 30), станом на 21 червня 2019 року безробітною не була зареєстрована (а.с. 31), за місцем проживання та роботи характеризується позитивно (а.с. 32, 33), до адміністративної відповідальності не притягувалася (а.с. 34).
Також судом першої інстанції на підставі показів свідків встановлено, що мати ОСОБА_1 цікавилась станом здоров'я сина, який часто хворів простудними захворюваннями, приводила його на медичні огляди, домовлялась про прийом у лікаря, відвідувала сина на стаціонарному лікуванні, возила його на лікування у м. Київ. Стосунки між матір'ю та сином погіршились, коли останній навчався у 11 класі. ОСОБА_2 цікавиться навчанням сина та його оцінками, організовувала навчання у репетиторів. Відповідачка наймала няню для догляду за ОСОБА_1 , оскільки працювала і немала можливості вдень бути з сином. До того, як ОСОБА_1 за власним бажанням пішов жити до ОСОБА_3 відповідачка самостійно займалась вихованням та матеріальним утриманням сина. ОСОБА_1 не йде на контакт з матір'ю.
Шкільний практичний психолог ОСОБА_8 суду показала, що ОСОБА_1 ображений на матір, оскільки вона мало приділяє йому уваги та у зв'язку з тим, що у неї з'явився інший чоловік.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував обставини виникнення непорозумінь між сином та матір'ю, зокрема через появу у неї чоловіка, намагання відповідачки налагодити відносини з сином та ігнорування останнього намагань матері і категоричну відмову налагоджувати стосунки з матір'ю. Будь-яких об'єктивних даних щодо жорстокого поводження, насильства, застосування недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини з боку відповідачки суд першої інстанції не встановив, а Виконкомом таких доказів не надано. Відтак, висновок органу опіки та піклування від 19 грудня 2019 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як такий, що має рекомендаційний характер та не є обов'язковим, суд до уваги не взяв, та дійшов висновку, що небажання дитини спілкуватись з матір'ю не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов'язків, оскільки ці обставини зумовлені не її волею. Також суд відмовив у задоволенні решти заявлених позовних вимог про стягнення аліментів, як похідних.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір'ю (батьком) від виконання батьківських обов'язків, так як ці обставини зумовлені не її (його) волею.
У даній справі місцевий суд встановив, що з вересня 2018 року ОСОБА_1 постійно проживає з батьком, спілкуватися з матір'ю категорично не бажає, уникає зустрічей і негативно проти неї налаштований.
Встановивши ці обставини, суд першої інстанції, правильно розтлумачив поняття ухилення від виконання батьківських обов'язків і дійшов правильного висновку про відсутність обставин, які свідчать про недостатню участь матері у вихованні сина, які, зокрема, настали поза її волею і без винної поведінки матері, яка фактично не має можливості спілкуватися з сином через категоричне заперечення останнього щодо цього.
При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.
Як зазначалось вище, місцевим судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, натомість встановлено, що між сторонами існує конфлікт у зв'язку з появою у відповідачки нового чоловіка, що негативно вплинуло на її взаємовідносини з сином.
Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і матір'ю конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.
Погоджується колегія суддів апеляційного суду також і з тим, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав не має вирішального значення, носить рекомендаційний характер.
Так, ст. 171 СК України передбачено, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Факт проживання ОСОБА_1 з його батьком, позитивне до нього ставлення, підтримка та допомога у навчанні з боку батька не може ставитись у противагу небажанню сина спілкуватись з матір'ю, а тим більше мати наслідком у такому разі позбавляти матір батьківських прав.
Апеляційний суд звертає увагу на відсутність належних доказів неблагонадійності матері дитини, а також доказів і обставин того, що спілкування між сторонами суперечить інтересам ОСОБА_1 .
Стаття 19 СК України встановлює, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Отже, висновок Виконкому від 19 грудня 2019 року № 529 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав немотивований і суперечить інтересам дитини.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції при вирішенні справи правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 164, 166, 171 СК України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги, з огляду на викладене вище, висновків місцевого суду не спростовують.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтею 89 ЦПК України правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач - В.І. Криворотенко
Судді: О.І. Собина
Т.А. Левченко