Номер провадження: 11-сс/813/349/21
Номер справи місцевого суду: 495/4814/19 1-кс/495/408/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.02.2021 року в кримінальному провадженні №12019160240001204 від 05.06.2019 року, -
встановив:
оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджено з прокурором Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною покидати місце проживання у період часу з 22 години до 6 години, з покладенням обов'язків передбачених п.п. 1,3,4,8 ч.5 ст.194 КПК України, строком до 05.04.2021 року, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Підгірне Білгород-Дністровського району Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №12019160240001204 від 05.06.2019 року за підозрою у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в особливо великих розмірах.
05.02.2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, прокурор подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Вказує, що слідчий суддя при обранні запобіжного заходу не врахував всі наявні ризики, зокрема ризик впливу на свідків та ризик можливого продовження злочинної діяльності. Крім того, судом не надано належної оцінки тій обставині, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, в судове засідання апеляційного суду повторно не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, а тому за згодою учасників провадження апеляційний суд вважає можливим провести судове засідання без участі прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Згідно вимог ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до положень ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.2 ст.8 та ч. 5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
При цьому слідчому судді слід враховувати, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції перевірив та належним чином встановив наявність на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Наявність на даній стадії у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_6 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, долученими до клопотання слідчого, та ніким з учасників не оспорюється, тому не перевіряється апеляційним судом.
З матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_6 , який є громадянином України, має постійне місце реєстрації та проживання в Одеській області, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та матір пенсіонерку, офіційно не працевлаштований, але працює неофіційно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, крім того, має достатньо міцні соціальні зв'язки.
Враховуючи встановлені вище дані про особу підозрюваного, а також те, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, зазначені обставини, на думку апеляційного суду, можуть свідчити про існування ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та суду.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді та вважає, що під час розгляду клопотання слідчого, стороною обвинувачення не доведено існування заявлених у клопотанні інших ризиків, зокрема, вчинення інших кримінальних правопорушень, впливу на свідків чи потерпілу, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Такі докази не були надані й апеляційному суду.
Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді щодо доведеності наявності у кримінальному провадженні ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим та вважає обраний підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби, таким, що може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Апеляційний суд приймає до уваги, про що неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх висновках, що сама лише по собі тяжкість інкримінованого підозрюваній злочину не може бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи наведене, а також обставини вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та досить міцні соціальні зв'язки, крім того, раніше не судимий, належне виконання останнім ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки прокурором не надано відомостей недотримання ОСОБА_6 умов застосованого запобіжного заходу, апеляційний суд вважає застосування слідчим суддею відносно підозрюваного зазначеного запобіжного заходу виправданим та таким, що здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків.
Будь яких даних, які б доводили протилежне прокурором апеляційному суду представлено не було.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що стороною обвинувачення не наведено даних про порушення підозрюваним обов'язків, покладених на нього оскаржуваною ухвалою слідчого судді. Матеріали провадження таких даних також не містять. В судове засідання апеляційного суду підозрюваний з'явився та надав суду пояснення.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що доводи прокурора про необхідність застосування до підозрюваного виключно запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованими.
При апеляційному розгляді будь-яких порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду, не встановлено.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, оскільки ухвалена у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.02.2021 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4