Номер провадження: 11-сс/813/403/21
Номер справи місцевого суду: 522/20536/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2021 року в кримінальному провадженні № 42020162030000045 від 26.03.2020 року, -
встановив:
оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого в силу ст. 89 КК України,
підозрюваного у кримінальному провадженні № 42020162030000045 від 26.03.2020року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1, 2 ст. 307 КК України, та застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 17.04.2021 року, з визначенням розміру застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181600 грн.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні СВ відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №42020162030000045 від 26.03.2020 року за підозрою у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст.307 КК України, а саме в незаконному придбанні, зберіганні, а також незаконному збуті наркотичних засобів у великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Вказує, що ні слідчим, ні прокурором жоден ризик не доведений. Слідчим суддею не враховані дані про особу підозрюваного, а саме те, що підозрюваний раніше не судимий, має місце реєстрації та місце проживання. До клопотання не долучено жодного доказу, який би підтверджував обґрунтованість підозри.
Прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, а тому, за згодою учасників провадження, апеляційний суд вважає за можливе провести судове засідання без участі прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; вивчивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваної, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і апеляційним судом.
Розглядаючи апеляційну скаргу, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 307 КК України, на даній стадії досудового розслідування, підтверджується зібраними по справі доказами, які долучені до матеріалів клопотання, які є достатні для висновку про обґрунтованість підозри, зокрема: рапортом старшого о/у УСР в Одеській області ДСР ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом огляду і вручення грошових коштів; протоколом проведення оперативної закупки; висновком експерта ОНДЕКЦ; протоколом отримання добровільно наданого предмету; протоколом огляду диска; рапортом о/у ВБЗПТЛ ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 ,а також іншими матеріалами кримінального провадження.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Згідно практики ЄСПЛ, зокрема згідно п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Слід зазначити, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті. При цьому підстав для визнання доказів недопустимими, які передбачені в ч. 2 ст. 87 КПК України, апеляційному суду не наведено.
Апеляційний суд вважає, що надані слідчим та прокурором докази, які містяться в матеріалах провадження, на даній стадії досудового розслідування, доводять обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, слідчим та прокурором надано відповідні докази на підтвердження існування ризиків, які знайшли своє відображення в оскаржуваній ухвалі слідчого судді.
Апеляційний суд вважає, що прокурором надано достатні та переконливі дані, які вказують на те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та підтвердження відсутності обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які не є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а стороною захисту не надано жодного доказу, які свідчать про протилежне та спростовують ці твердження прокурора.
В зв'язку з наведеним, посилання захисника про відсутність доказів щодо існування зазначених у клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді ризиків, апеляційний суд вважає безпідставними та вважає обґрунтованими посилання слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, висновки належним чином мотивовані та наведені в оскаржуваній ухвалі.
Розглядаючи клопотання слідчого, слідчий суддя, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 307 КК України, його специфіку, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, суспільну небезпеку вчиненого, кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення, його зухвалість, особу підозрюваного, на теперішній час не працює, постійного джерела прибутку не має, був затриманий безпосередньо під час вчинення злочину, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також, що застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам.
Враховуючи тяжкість та обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, який вчинено у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, апеляційний суд погоджується з прийнятим висновком слідчого судді щодо неможливості застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, який здатен забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків, зазначений висновок слідчого судді належним чином вмотивований посиланнями, в тому числі, на наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування, суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні та можливості вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, це злочини, що посягають на здоров'я населення. При цьому протягом останніх років спостерігається поширення наркоманії та зростання злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Ці злочини набувають усе більших масштабів i стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя людей.
В зв'язку з наведеним апеляційний вважає застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою виправданим, а доводи захисника в цій частині - необґрунтованими.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність обрання на даній стадії досудового розслідування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування менш суворих запобіжних заходів може виявитися недостатнім для запобігання існуючим ризикам, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Також у кримінальному провадженні існує ризик того, що перебуваючи на свободі, підозрюваний ОСОБА_7 матиме змогу здійснити спроби переховування від досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
В ході розгляду апеляційної скарги обставин, які відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, є перешкодою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не встановлено.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що доводи захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.
При апеляційному розгляді будь-яких порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування або зміни ухвали слідчого судді, не встановлено.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, оскільки ухвалена у відповідності до вимог закону, та винесена на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 177, 376, 395, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4