Номер провадження: 11-кп/813/799/21
Номер справи місцевого суду: 522/21147/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2020 року,-
встановив:
оскарженою ухвалою районного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020160500001379 від 30.03.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, повернутий прокурору для усунення недоліків, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції послався на те, що аналіз обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 свідчить, що останній обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України з правовою кваліфікацією злочинних дій, як відрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб.
Однак формулювання обвинувачення викладено таким чином, що не дає можливості визначити у який саме спосіб здійснювалось відкрите заволодіння майном потерпілого, форму вини обвинуваченого з урахуванням кваліфікації злочинних дій ОСОБА_8 як грабіж, виконувану роль ОСОБА_8 , і кожного з учасників злочину, матеріали щодо яких виділені в окремі провадження, з урахуванням кваліфікації злочинних дій ОСОБА_8 вчинення грабежу за попередньою змовою групою осіб, а також обставини, що підтверджують повторність вчинення грабежу, з урахуванням кваліфікації дій обвинуваченого, як вчинення грабежу повторно.
При цьому, суд наголошує, що викладення формулювання обвинувачення таким чином ставить під сумнів його обґрунтованість, а детальне викладення фактичних обставин злочину, не може компенсувати обвинуваченому правильно розуміти зміст пред'явленого йому обвинувачення, яке в обвинувальному акті має бути сформульовано окремо від фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.
Не погодившись з ухвалою районного суду, прокурор Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких вказує на незаконність ухвали та просить її скасувати, а обвинувальний акт направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Прокурор зазначає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, а зазначені в ухвалі доводи щодо існування недоліків обвинувального акту не є підставою для повернення обвинувального акту. Прокурор також посилається на те, що у обвинувальному акті чітко і конкретно наведені обставини, які згідно ст. 291 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, вважає безпідставним посилання районного суду на невідповідність обвинувального акту п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
В апеляційній скарзі також зазначено, що доповнення до апеляційної скарги надійдуть до суду після отримання прокурором повного тексту ухвали, однак на момент розгляду апеляційної скарги жодних доповнень не надійшло, в зв'язку з чим апеляційний суд переглядає оскаржуване судове рішення в межах апеляційних вимог прокурора.
До початку розгляду апеляційної скарги на адресу апеляційного суду надійшла заява потерпілого ОСОБА_9 , відповідно до якої він просить провести розгляд апеляційної скарги прокурора без його участі, апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити.
Захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_8 були належним чином повідомлені про дату та час розгляду апеляційної скарги, однак в судове засідання не з'явились, про причину неявки не повідомили, а тому, за згодою учасників провадження, апеляційний суд вважає за можливе провести судове засідання без участі захисника та обвинуваченого.
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у іншому складі суду; перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних вимог, апеляційний суд вважає непереконливими доводи прокурора в апеляційній скарзі про допущені судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час підготовчого судового засідання і ухвалення рішення про повернення обвинувального акту.
Відповідно до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
Згідно із приписом п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Частина 4 статті 110 КПК України містить вичерпне поняття такого документу як обвинувальний акт. Зокрема визначено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Обвинувальний акт має містити, відповідно до частини 2 статті 291 КПК України - найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи підчас досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.
В порядку п.3 ч.3 ст. 314 КПК України на стадії підготовчого судового засідання, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Відповідно до вимог ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. Тому слідчий при наявності достатніх доказів має негайно і детально проінформувати зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення.
Разом з тим слідчий при складанні обвинувального акту і прокурор при його затвердженні цих вимог закону не дотрималися.
Вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про невідповідність обвинувального акту положенням закону і повернув його прокурору для усунення недоліків.
Положеннями ч.2 ст.291 КПК України визначено виключний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, зокрема він жодним чином, до стадії безпосереднього дослідження доказів під час судового розгляду, не повинен розкривати докази, а має бути складений у відповідності до переліку пунктів частини другої статті 291 КПК України.
З обвинувального акту вбачається, що він не відповідає зазначеним вимогам кримінального процесуального Закону.
Так, обвинувальний акт не містить конкретного викладення ознак складу інкримінованого обвинуваченим злочину, зокрема його об'єктивної та суб'єктивної сторін, не вказано способу його вчинення, обставин, які свідчать про наявність спільної домовленості на вчинення протиправних дій, мотивів, умислу та мети вчинення злочину.
Обставини вчинення злочину та опис дій кожного з обвинувачених, описані в обвинувальному акті, є ідентичними, дії кожної з осіб є неконкретизованими, відсутнє посилання на роль кожного зі співучасників у вчиненні кримінального правопорушення та конкретні дії, вчинені кожним із них.
Вищевикладені обставини свідчать про неконкретність обвинувачення, що в подальшому унеможливить судовий розгляд кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення та прийняття законного і обґрунтованого рішення, а також порушить право обвинуваченого на захист, оскільки обсяг висунутого обвинувачення є незрозумілим для нього.
Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
За таких підстав, апеляційний суд визнає обґрунтованим висновок районного суду про невідповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, а тому не вбачає передбачених ст.409 КПК України підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали районного суду.
З метою додержання конвенційних прав та гарантій обвинуваченого, апеляційний суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо утвореного дисбалансу між правами обвинувачення та захисту.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора про порушення кримінального процесуального закону є необґрунтованими, а порушень, які тягнуть скасування чи зміну ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
З урахуванням викладеного апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності повернення обвинувального акту прокурору. Вказані порушення під час підготовчого засідання виправити не вбачається можливим, так само, як і не можливим є те, щоб призначити до судового розгляду зазначений обвинувальний акт.
Керуючись ст.ст. 291, 376, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2020 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020160500001379 від 30.03.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, повернутий прокурору для усунення недоліків, як такий, що не відповідає вимогам КПК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4