Номер провадження: 11-кп/813/617/21
Номер справи місцевого суду: 502/2069/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Кілійського районного суду Одеської області від 25.09.2020 року у кримінальному провадженні №42017160000001264 від 20.09.2017 року, -
встановив:
оскаржуваним рішенням районного суду від 25.09.2020 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017160000001264 від 20.09.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України повернутий прокурору для внесення відомостей до ЄРДР в порядку Глави 25 КПК України.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд послався на те, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, оскільки за твердженням суду відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України є кримінальним проступком. При цьому суд зазначив, що на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року №2617-VIII, який набрав чинності 01.07.2020 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 не призначений до судового розгляду.
Не погодившись з ухвалою районного суду, прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на незаконність ухвали, просить її скасувати, а обвинувальний акт направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Прокурор посилається на те, що районний суд безпідставно та необґрунтовано прийшов до висновку, що інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України, є проступком.
У відповідності до положень ч.4 ст.405 КПК України, апеляційний розгляд проведено за відсутністю обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_8 , оскільки останні, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Від потерпілого ОСОБА_8 надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю
За таких обставин, апеляційної суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, судом були створені всі умови для реалізації прав учасників судового провадження на доступ до правосуддя.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити; дослідивши матеріали кримінального провадження та провівши судові дебати; апеляційний суд приходить висновку про таке.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як зазначено у п.3 ч.1 ст.409 КПК, однією з підстав скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції - є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Під час апеляційного перегляду ухвали районного суду були встановлені істотні порушення вимог КПК, які тягнуть за собою скасування ухвали суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Згідно вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст.1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
У відповідності до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
Відповідно до ст.ст. 8, 9 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права, згідно з якими людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і визначають зміст та спрямованість діяльності держави.
Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб'єктів, усі дії і процесуальні рішення.
Обов'язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства в процесі судового розгляду.
Законодавець передбачив у кримінальному процесуальному законі відповідні правові інститути, зокрема: оскарження прийнятих рішень, їх скасування та зміну, що, у свою чергу, є гарантіями дотримання засади законності, оскільки дають змогу своєчасно виправити допущені порушення норм процесуального і матеріального права.
Порушення, які перешкоджають суду повно та всебічно з'ясувати обставини кримінального провадження і постановити судове рішення, яке відповідає вимогам, встановленим КПК, визнаються істотними та тягнуть за собою його зміну або скасування.
Щодо висновків районного суду про необхідність повернення обвинувального акта прокурору з підстав зазначених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, апеляційним судом встановлено таке.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України - обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Вимоги до змісту обвинувального акта та додатків до нього викладені в ст.291 КПК України. Окрім іншого, відповідно до п.3 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити: анкетні відомості кожного потерпілого, у тому числі і місце проживання.
Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Із наведених положень кримінального процесуального закону слідує, що на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції повернення обвинувального акта прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.
Мотивуючи прийняте рішення про повернення обвинувального акта прокурору, районний суд послався на його невідповідність вимогам ст.291 КПК України, зазначивши при цьому на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України є кримінальним проступком, а тому оскільки на день прийняття районним судом рішення справу не було призначено до судового розгляду, обвинувальний акт підлягав поверненню прокурору з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року №2617-VIII, для внесення відомостей до ЄРДР в порядку Глави 25 КПК України.
Апеляційний суд не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, з огляду на таке.
Так, відповідно до положень п.5 ч.4 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року №2617-УІП, який набрав чинності 01.07.2020 року, обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог Глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.
Висновки суду першої інстанції про те, що кримінально каране діяння, передбачене ч.1 ст.366 КК України є проступком, не ґрунтується на законі.
Класифікація злочинів визначена ст.12 Кримінального кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.12 КК України, кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Частиною четвертою вказаної норми кримінального закону визначено, що нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Санкція ч.1 ст.366 КК України - службове підроблення (в редакції Закону України № 2617-УІІІ від 22.11.2018), передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Тобто, інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України, є нетяжким злочином.
Відповідно до ч.1 ст.5 КПК України, яка регулює дію норм кримінального процесуального закону в часі, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається відповідно до положень цього Кодексу, чинних на момент початку виконання дії або прийняття такого рішення.
Інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України, на момент його вчинення каралось штрафом до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Після набрання чинності Закону України №2617-УІІІ від 22.11.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» було посилено покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.366 КК України та передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а тому у відповідності до ч.4 ст.12 КК України (в редакції Закону від 01.07.2020 року) вказаний злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
Враховуючи, що злочин передбачений ч.1 ст. 366 КК України не відноситься до кримінальних проступків, в даному кримінальному провадженні не може бути застосовано положення абзацу 5 пункту 4 Розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України №2617-УIII від 22.11.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».
За таких обставин висновок районного суду про необхідність повернення обвинувального акта прокурору на підставі абзацу 5 пункту 4 Розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України №2617-УIII від 22.11.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», для подальшого його внесення з урахуванням вимог Глави 25 КПК України, є безпідставними та такими що не ґрунтуються на законі.
Крім того, апеляційним судом встановлені інші істотні порушення вимог КПК України допущені районним судом, які у відповідності до вимог ст.ст.412, 415 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення з призначенням нового судового розгляду.
Так, згідно положень ч.2 ст.314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.
Разом з тим, як вбачається з мотивувальної частини ухвали районного суду, а також журналу судового засідання, підготовче судове засідання в районному суді проведено за відсутністю обвинуваченого ОСОБА_7 , що є неприпустимим.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду про повернення обвинувального акта прокурору підлягає скасуванню, а обвинувальний акт підлягає поверненню до суду першої інстанції для виконання вимог ст.314 КПК України.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Кілійського районного суду Одеської області від 25.09.2020 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017160000001264 від 20.09.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України повернуто прокурору для внесення відомостей до ЄРДР в порядку глави 25 КПК України - скасувати, та призначити новий розгляд обвинувального акта в тому ж суді, в іншому складі суду, зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4