Номер провадження: 11-сс/813/472/21
Номер справи місцевого суду: 947/27856/20 1-кс/947/148/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17 березня 2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, від 03 березня 2021 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваногоу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, у кримінальному провадженні № 12015160000000341, внесеному до ЄРДР 12 травня 2015 року,-
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою слідчого суддіКиївського районного суду м. Одеси, від 03 березня 2021 року,було задоволено клопотаннястаршого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12015160000000341, внесеного до ЄРДР 12 травня 2015 року, відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що існують ризики того, що ОСОБА_7 перебуваючи на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду та перешкоджати кримінальному провадженню.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є незаконною, необґрунтованою, з огляду на такі обставини:
- підозра необґрунтована;
- органом досудового розслідування не доведено існування ризиків на які є посилання в клопотанні, оскільки є виключно припущенням органу досудового розслідування;
- слідчий суддя при постановленні ухвали не врахував, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має місце проживання у м. Одесі;
- слідчим суддею залишено поза увагою, що ОСОБА_7 підозрюється у вчинені двох розбійних нападів у складі організованої групи 15.06.2006 та 09.09.2006, тобто до спливу термінів давності притягнення особи до кримінальної відповідальності по інкримінованих кримінальних правопорушень залишилось пів року.
У зв'язку з викладеним захисник в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, від 03 березня 2021 року, скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені клопотання про застосування запобіжного заходу.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів провадження, в провадженні слідчого управління ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12015160000000341, внесеного до ЄРДР 12 травня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яке було виділено з матеріалів кримінального провадження № 12012170110000504, внесеного до ЄРДР 28 грудня 2012 року.
02 березня 2021 року було затримано ОСОБА_7 на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З наданих матеріалів вбачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого та висновки слідчого судді на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є також обґрунтованими.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик переховування від правосуддя апеляційний суд оцінює в контексті обставин цього кримінального провадження та конкретної ситуації, з врахуванням відомостей про особу підозрюваного зокрема, що підозрюваний перебував у розшуку з 23 січня 2015 року.
Також, апеляційний суд враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні умисного, корисливого, тяжкого злочину, вчиненого у складі організованої групи, приходить до переконання, що підозрюваний ОСОБА_7 зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
Крім того, у справі “Москаленко проти України”, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про наявність постійного місця проживання в м. Одеса, яке в умовах притягнення до кримінальної відповідальності, могло б утримувати підозрюваного від його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, однак зазначений фактор не є настільки впливовими на його поведінку, щоб гарантовано забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Враховуючи те, що інкримінований злочин вчинено у складі організованої групи, які фактично знайомі між собою, тому ОСОБА_7 може незаконно впливати на співучасників у кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Тому, оцінюючи фактичні обставини інкримінованих кримінальних правопорушень ОСОБА_7 , вчинених проти власності з застосовуванням до потерпілих заходів фізичного впливу, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою до останнього.
Враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінальних правопорушень, його вік, стан здоров'я, наявність соціальних зв'язків, матеріальне становище та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що будь-який більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування останнього на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що також спростовує доводи апеляційної скарги захисника в цій частині.
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, застосований запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 194 КПК України, тому апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного слід залишити без задоволення.
Доводи захисника про те, що до спливу термінів давності притягнення особи до кримінальної відповідальності по інкримінованих кримінальних правопорушень залишилось пів року, на думку апеляційного суду виходять за межі розгляду апеляційної скарги, яка стосується законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу, питання покарання яке може бути призначено в разі визнання його винним, зарахування строку попереднього ув'язнення до цього покарання вирішується судом при прийнятті остаточного рішення за результатами розгляду кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статями 176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд ,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, від 03 березня 2021 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, у кримінальному провадженні № 12015160000000341, внесеному до ЄРДР 12 травня 2015 року,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3