Номер провадження: 22-ц/813/3123/21
Номер справи місцевого суду: 521/12148/18
Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В.
Доповідач Комлева О. С.
17.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Воронової Є.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2019 року про закриття провадження, постановлену під головуванням судді Маркарової С.В., повний текст ухвали виготовлений 26 листопада 2019 року у цивільній справі за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігора Олександровича про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
У липні 2018 року Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2019 року провадження у даній справі було закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 , представник Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_2 , представник Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради зазначає, що суд не з'ясував природу правовідносин і дійшов помилкового висновку про те, що спір, який є предметом розгляду є публічно-правовим, натомість як вбачається з предмету спору, з позовних вимог, даний спір не є публічно-правовим, оскільки відсутній спір щодо невиконання, або неналежного виконання вимог суб'єкту владних повноважень, який наділено контролюючими функціями, що видає приписи та розпорядження, які є обов'язкові до виконання.
Відзиву до суду надано не було.
В судове засідання призначене 17 березня 2021 року не з'явився представник Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, а також державний реєстратор КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортов І.О., про розгляд справи були сповіщені належним чином (а.с. 134-135, 137-138).
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, та від яких не надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Коваль О.А., представника ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Закриваючи провадження у справі за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив із того, що виниклий між учасниками справи спір не пов'язаний з вирішенням питання щодо майнового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування та незаконної державної реєстрації самочинного будівництва, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України закрив провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, просила:
- визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40999314 від 08.05.2018 року, яким були знесені зміни в опис об'єкта нерухомого майна;
- зобов'язати ОСОБА_1 , за власний рахунок привести квартиру АДРЕСА_1 до попереднього стану згідно договору купівлі-продажу, серія та номер 2863 від 18.09.2017 року, шляхом демонтажу самовільно зведеної прибудови площею 19,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зазначено про порушення архітектурних, містобудівних норм і правил внаслідок здійснення ОСОБА_1 реконструкції квартири з добудовою балкону.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.
Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У частині першій статті 1 ЦК України указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Разом з тим за приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядку судового провадження.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
Згідно із п.2.8. Положення про Малиновську районну адміністрацію Одеської Міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від Одеської міської ради від 26.04.2017 року № 1934-VII здійснює заходи щодо виявлення на території району фактів самовільного будівництва або реконструкції та вирішує питання щодо знесення самочинно побудованих об'єктів або приведення самочинно реконструйованих об'єктів у первинний стан.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою, зокрема, для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій.
За ст. 8 Закону України «Про архітектурну діяльність» робоча документація для будівництва (реконструкції, реставрації, капітального ремонту) об'єкта архітектури виконується відповідно до державних стандартів, норм і правил на підставі затвердженого проекту.
Право звернення до суду на виконання функцій органу місцевого самоврядування з позовами про знесення самочинно побудованих об'єктів або приведення самочинно реконструйованих об'єктів у первинний стан відповідно пункту п.2.8. Положення про Малиновську районну адміністрацію Одеської Міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від Одеської міської ради від 26.04.2017 року № 1934-VII надано виконавчому органу Одеської міської Ради - Малиновській районній адміністрації Одеської міської Ради.
Отже, спірні правовідносини у цій справі обумовлені реалізацією позивачем повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.
При цьому адміністрація як суб'єкт владних повноважень перебуває з особою, яка здійснила самочинне будівництво, в адміністративних відносинах, оскільки діє на виконання своїх владних управлінських функцій, спрямованих на захист інтересів держави.
Спори, які виникають за участю суб'єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11, від 15 травня 2018 року у справі № 520/10754/14-ц, від 16 жовтня 2018 року у справі № 826/12543/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 369/13415/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 826/7203/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 461/889/13-ц.
На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки виниклий між учасниками справи спір не пов'язаний з вирішенням питання щодо майнового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування та незаконної державної реєстрації самочинного будівництва.
Також суд вірно зазначив, про те, що позовні вимоги, що ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора як суб'єкта, наділеного законом владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, у зв'язку з невиконанням ним обов'язку щодо перевірки поданих для цього документів та наявності в особи, яка звернулася за державною реєстрацією, дозвільних документів про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва є похідними і тому підлягають розгляду у тому ж порядку, що і основна вимога, тобто у порядку адміністративного судочинства.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , представника Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про те, що суд не з'ясував природу правовідносин і дійшов помилкового висновку про те, що спір, який є предметом розгляду є публічно-правовим, натомість як вбачається з предмету спору, з позовних вимог, даний спір не є публічно-правовим, оскільки відсутній спір щодо невиконання, або неналежного виконання вимог суб'єкту владних повноважень, який наділено контролюючими функціями, що видає приписи та розпорядження, які є обов'язкові до виконання, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки виниклий спір є публічно-правовим, так як вимоги позову, які виникли між учасниками справине пов'язані з вирішенням питання щодо майнового права.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 19 березня 2021 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк
______________________________________ С.М. Сегеда