Номер провадження: 11-сс/813/132/21
Номер справи місцевого суду: 522/19066/20 1-кс/522/14283/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючої судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
апелянта - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор»)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Одеським апеляційним судом та ДУ «Одеський слідчий ізолятор» апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.12.2020, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність відповідальних осіб прокуратури Одеської області, яка виразилась у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.12.2020 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність відповідальних осіб прокуратури Одеської області, яка виразилась у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Своє рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність відповідальних осіб прокуратури Одеської області, яка виразилась у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий суддя мотивував тим, що скарга ОСОБА_7 не містить конкретних посилань на вчинення злочину, у зв'язку з чим слідчий суддя не може зробити висновок про наявність в ній ознак складу кримінального правопорушення, або про відповідність такої заяви саме заяві про вчинення злочину, а не звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян», та викладенні в скарзі обставини, нічим не підтверджуються.
Зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з прийнятим рішенням слідчого судді, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді, як незаконну, скасувати та постановити нову, якою повернути скаргу на новий судовий розгляд, іншим складом суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що слідчий суддя, з порушенням ст. ст. 9, 214 КПК України, необґрунтовано відмовив в задоволенні скарги на бездіяльність відповідальних осіб прокуратури Одеської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зазначивши, що у його скарзі до слідчого суді було зазначено місто, час, обставини вчинення кримінального правопорушення.
У своїй апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.12.2020 та, вважає, що підстава пропуску строку на апеляційне оскарження є поважною.
Свою вимогу апелянт мотивує тим, що отримав дану ухвалу 23.12.2020.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів, керуючись вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України та з'ясувавши думку учасників провадження, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за відсутності прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, думку апелянта та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
І. Щодо строків звернення з апеляційною скаргою.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді можуть бути подані протягом п'яти днів з дня їх проголошення.
Частиною 3 статті 395 КПК України передбачено, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження вбачається, що оскаржувана ухвала була постановлена за участю апелянта в режимі відеокоференції, відомості щодо направлення ув'язненому ОСОБА_8 копії оскаржено рішення, а також щодо отримання ним копії ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.12.2020 в строки, передбачені на апеляційне оскарження, в матеріалах судового провадження відсутні.
З тексту апеляційної скарги вбачається, що копію оскарженого рішення ОСОБА_7 отримав 23.12.2020, апеляційна скарга ОСОБА_7 підписана 24.12.2020 та подана через адміністрацію ДУ «Одеський слідчий ізолятор» 28.12.2020.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що враховуючи положення ч. 3 ст. 395 КПК України, а також відсутність в матеріалах судового провадження відомостей щодо отримання копії оскарженої ухвали ОСОБА_7 в інший строк, ніж той, що зазначений в апеляційній скарзі, а саме - 23.12.2020, строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.12.2020 є не пропущеним.
ІІ. Щодо доводів апеляційної скарги по суті оскаржуваної ухвали.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в мажах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченим нормами КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Главою 26 КПК України передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
При цьому зміст ч. 1 ст. 214 КПК України, не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Положеннями ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Пунктом 1.2 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення, викладенні у заяві, повідомленні чи виявленні з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий вклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів приходить до переконання, що аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
У межах процедури оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий, дізнавач або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого, дізнавача або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 , звертаючись до районного суду зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність відповідальних осіб прокуратури Одеської області, яка виразилась у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 19.10.2020, не зазначив конкретних обставин, з приводу яких він звернувся із заявою до прокуратури Одеської області.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді про відмову у задоволенні вищезазначеної скарг, оскільки із поданої ОСОБА_7 до прокуратури Одеської області заяви дійсно неможливо встановити про яке саме кримінальне правопорушення заявник повідомляє, відносно кого просить внести відомості в ЄРДР та в чому полягає неправомірність дій осіб, щодо яких він звернувся із заявою до прокуратури Одеської області.
Висновки апеляційного суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржена ухвала слідчого судді є законною, вмотивованою, обґрунтованою, порушень норм КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено, в зв'язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.
Керуючись ст. ст. 303 - 309, 376, 370-371, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.12.2020, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність відповідальних осіб прокуратури Одеської області, яка виразилась у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4