Номер провадження: 11-кп/813/1080/21
Номер справи місцевого суду: 522/18562/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
25.02.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12.02.2021 по кримінальному провадженню №12019162500002242, внесеного до ЄРДР 11.10.2019, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України та якою відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Арзиц Одеської області, громадянина України, не одруженого, офіційно не працюючого, відповідно до ухвали суду проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до апеляційної скарги обвинуваченого проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-30.01.2015 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі,
-25.10.2018 Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186, 69 КК України до 2 років позбавлення волі,
-обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12.04.2021 з визначенням розміру застави,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Зазначеною ухвалою суду першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою на домашній арешт та продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 12.04.2021 р. включно.
Визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181600 грн.
Мотивуючи своє рішення, суд врахував, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні міри запобіжного заходу не відпали та останній перебуваючи на свободі може переховуватись від суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників у кримінальному провадженні яких на теперішній час ще не допитано, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім того, суд врахував ту обставину, що ОСОБА_7 раніше судимий, на шлях виправлення не став та вчинив новий тяжкий злочин, що свідчить про наявність ризику переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, які її подала.
В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 зазначили, що висновки суду в оскаржуваній ухвалі не відповідають фактичним обставинам справи та ухвала постановлена з порушенням норм КПК України з таких підстав:
1)судом першої інстанції було взято до уваги те, що раніше, ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.12.2020 ОСОБА_7 був змінений запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, однак за день до постановлення зазначеного рішення апеляційним судом, судом першої інстанції ОСОБА_7 продовжений запобіжних захід у вигляді тримання під вартою. Тобто, апеляційний суд в своїй ухвалі від 24.12.2020 встановив підстави для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою;
2)протягом 16 місяців з моменту застосування запобіжного заходу, під час яких ОСОБА_7 перебуває під вартою, судом першої інстанції не розпочатий розгляд провадження по суті, не допитані ні свідки, ні потерпілі, навіть не досліджені докази по справі, сам ОСОБА_7 перебуваючи весь цей час під вартою жодним чином не міг впливати на хід судового розгляду та саме прокурором і судом не прийняті заході щодо розгляду кримінального провадження в розумні строки;
3)судом не враховано, що ОСОБА_7 свою вину в інкримінованих злочинах визнав та щиро розкаявся, примирився з потерпілими, відшкодував спричинені збитки, потерпілі не мають до нього претензій, тобто ризики з боку обвинуваченого відсутні та прокурором не доведено протилежне;
4)судом розглянуте клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу без участі обвинуваченого, який був видалений із зали судових засідань в порядку ст. 330 КПК України, однак жодних відомостей про продовження йому запобіжного заходу на адресу ДУ «Одеський слідчий ізолятор» не надходило, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу йому не вручено, чим порушено його право на захист.
Посилаючись на такі доводи обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 просили скасувати ухвалу суду першої інстанції від 12.02.2021 та постановити нову, якою змінити ОСОБА_7 , запобіжний захід на домашній арешт за місцем реєстрації.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 надав доповнення до апеляційної скарги, в яких виклав обставини, зазначені в апеляційній скарзі та вважав, що судом першої інстанції не забезпечено його участі в судовому засіданні під час продовження запобіжного заходу, оскільки його було видалено із зали судових засідань в порядку ст. 330 КПК України. При цьому, обвинувачений разом із захисником підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити.
Натомість прокурор ОСОБА_6 заперечував проти вимог апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки на цей час продовжують існувати ризи, встановлені під час судового засідання 12.02.2021.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з матеріалів провадження, а також копії обвинувального акту, на розгляді в Приморському районному суді м. Одеси перебуває кримінальне провадження №12019162500002242 від 11.10.2019 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст.186 КК України.
Під час судового засідання з розгляду вказаного кримінального провадження ухвалою суду від 12.02.2021 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком до 12.04.2021.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Як вбачається з журналу судових засідань (а.п. 15) судом, на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу та зазначено, що прокурором таке клопотання не заявлялось, тобто доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченого з даного приводу є безпідставними.
При цьому, доводи скарги обвинуваченого з приводу видалення його із зали судових засідань в порядку ст. 330 КПК України 12.11.2020 та не зазначення в ухвалі про час, на який він видаляється із зали суду, чим порушено його право на захист, апеляційний суд зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 330 КПК України, при повторному порушенні обвинуваченим порядку судового засідання він може бути видалений за ухвалою суду з зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду. Якщо такий обвинувачений не представлений захисником, суд зобов'язаний залучити захисника для здійснення захисту за призначенням і відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для його підготовки до захисту.
Після повернення до зали засідання обвинуваченому надається можливість ознайомитися з доказами, які були досліджені, а також з рішеннями, які були ухвалені за його відсутності, та дати пояснення щодо них. У разі видалення обвинуваченого на весь час судового розгляду, судове рішення, яким закінчено провадження в суді, негайно оголошується обвинуваченому після його ухвалення.
Як вбачається з ухвали суду від 12.02.2021обвинуваченого ОСОБА_7 видалено з зали судового засідання в порядку ст. 330 КПК України. При цьому, обставини та порядок видалення із зали судового засідання, а також рішення суду з даного приводу не є обставинами, які перевіряються в суді апеляційної інстанції під час розгляду скарги на ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, судом зазначено в оскаржуваній ухвалі, що ОСОБА_7 видалений з зали засідань відповідно до вимог КПК України, а під час розгляду питання щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його право на захист було забезпечено правовою допомогою захисника ОСОБА_8 , як того вимагає ст. 330 КПК України. Отже, доводи апеляційної скарги обвинуваченого з даного приводу не знайшли свого підтвердження.
В свою чергу, суд першої інстанції мотивуючи необхідність продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою послався на те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні міри запобіжного заходу не відпали та останній перебуваючи на свободі може незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників у кримінальному провадженні яких на теперішній час ще не допитано, також існує ризик того, що він, перебуваючи на свободі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, а наявність попередніх судимостей свідчить про наявність ризику переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не в достатній мірі досліджені обставини, які могли вплинути на вирішення питання щодо продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу в тому числі й те, що відповідно до матеріалів провадження, пояснень прокурора, обвинуваченого та захисника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції останній свою вину визнає, у скоєному розкаюється.
Водночас, злочин, який ставиться у провину ОСОБА_7 , вчинений 11.10.2019 та відповідно до матеріалів провадження, ОСОБА_7 перебуває весь час під вартою. При цьому, обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні затверджений 29.10.2019 (а.п. 12) та згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси суду від 01.11.2019 призначене підготовче судове засідання та ухвалою від 13.01.2020 призначений судовий розгляд кримінального провадження №12019162500002242 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України.
Розглядаючи дану справу, зокрема питання про необхідність продовження тримання під вартою обвинуваченого, апеляційний суд враховує положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Згідно ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п. с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення особи свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.
У своєму Рішенні «Подвезько проти України» №74297/11 від 12.02.15р. Європейський Суд з прав людини у п. 21 вказує, що аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно, але мають підтверджуватись фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватись, не може оцінюватися виключно не підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.
Крім того, в зазначеному Рішенні Суд звернув увагу на неприпустимість загальних формулювань в судових рішеннях та застосування повторюваних шаблонних фраз. Зазначене не свідчить про те, що суди здійснюють належну оцінку фактів стосовно необхідності застосування такого запобіжного заходу за обставин конкретної справи.
Відповідно до встановлених в судовому засіданні суду апеляційної інстанції обставин, а також згідно оскаржуваної ухвали, з моменту призначення судового розгляду до моменту постановлення ухвали суду від 12.02.2021 свідки та потерпілі у судовому засіданні не допитані, докази у провадженні не досліджені.
Мотиви суду першої інстанції про продовження існування ризику впливу, як на допитаних свідків та потерпілих під час досудового розслідування, які не допитані під час судового розгляду, апеляційний суд визнає голослівними, оскільки цей ризик за час перебування ОСОБА_7 під вартою, що склав майже півтора року, значно зменшився, зважаючи й на те, що обвинувачений провину визнає, а відповідно до долученої захисником ОСОБА_8 розписки потерпілого ОСОБА_11 , останній ще на стадії досудового розслідування написав заяву про відсутність претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_7 , а запобігти ризику можливого впливу на учасників процесу можливо шляхом покладення на обвинуваченого обов'язку утримання від спілкування з цими особами.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину протягом судового розгляду визнає, відшкодував шкоду, претензії з боку потерпілих відсутні, натомість обставини, які б вказували на вплив з боку обвинуваченого на неявку потерпілих та свідків до судового засідання, матеріали провадження не містять, з огляду на те, що сторона захисту не зобов'язана забезпечувати участь вказаних осіб у найкоротші строки.
Проте, суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не прийняв до уваги зазначені обставини та навпаки поклав їх в основу доводів щодо продовження існування ризику впливу на потерпілих та свідків.
Окрім того, суд першої інстанції зазначив про продовження існування ризику переховування, а також вчинення нових злочинів, з огляду на попередні судимості ОСОБА_7 , а також тяжкість інкримінованого злочину.
При цьому колегія суддів вважає, що ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 нового злочину продовжує існувати, а ризик переховування обвинуваченого від суду на даному етапі досудового розслідування, якщо і існує, то є вкрай мінімальним. Обвинувачений має постійне місце реєстрації, до затримання за підозрою у вчиненні злочинів мав місце проживання в м. Одесі, на теперішній час, відповідно до апеляційної скарги, що підтвердив у суді апеляційної інстанції, зареєстрований за попереднім місцем, де і проживав, до переїзду в м. Одесу.
В свою чергу, занадто тривалий розгляд кримінального провадження судом, який жодним чином не залежить від волі обвинуваченого ОСОБА_7 , на переконання колегії суддів, свідчить про зменшення зі спливом часу, проведеного під вартою, існуючого в даному провадженні ризику можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду.
Апеляційний суд, з огляду на матеріали провадження, які були надані судом першої інстанції, а також обставини, досліджені в апеляційному суді, враховує обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, які вчинені за попередньою змовою групою осіб, з прямим умислом, спрямований на заволодіння чужим майном, а також можливої міри покарання, яка може йому бути призначена у разі визнання винним, позицію обвинуваченого, який свою вину визнає, позицію потерпілих, які претензій до обвинуваченого не мають, встановлення обставин щодо не проведення допиту свідків та потерпілих в судовому засіданні, а також дослідження доказів не з вини обвинуваченого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував положення ст. 199 КПК України, оскільки, виходячи з вищевикладеного, є об'єктивні підстави вважати, що ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 на теперішній час зменшились, а нові ризики судом першої інстанції не встановлені та прокурором не заявлені.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що запобігти вищезазначеним ризикам, які зменшились протягом строку розгляду справи у суді першої інстанції, можливо шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації із застосування електронного браслету з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З огляду на що, судом першої інстанції не враховані всі фактичні обставини справи, щодо необхідності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які вплинули на законність прийнятого ним судового рішення, а доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника частково знайшли своє підтвердження.
Отже, апеляційний суд вважає частково обґрунтованими доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 , оскільки судом першої інстанції не враховані обставини, які могли вплинути на рішення щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, тому апеляційна скарга обвинуваченого та захисника підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з постановленням нової ухвали, якою відносно ОСОБА_7 можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та носінням електронного браслету.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 411 КПК України зазначено, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Керуючись статтями 199, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12.02.2021, якою було відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою на домашній арешт та продовжено ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12.04.2021 з визначенням розміру застави - скасувати та постановити нову ухвалу.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки, а саме:
- за першим викликом прибувати до суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він повинен перебувати під домашнім арештом, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками в рамках даного кримінального провадження, визначеними судом, який розглядає кримінальне провадження;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з-під варти негайно.
Строк дії ухвали апеляційного суду становить до 24 квітня 2021 року включно.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_7 про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов'язків.
Копію ухвали направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та начальнику Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області для організації виконання.
Відповідно до положень ч.ч. 4, 5 ст. 181 КПК України, орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4