Номер провадження: 11-кп/813/957/21
Номер справи місцевого суду: 496/4456/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
10.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 02.12.2020 року у кримінальному провадженні № 12020160250000549 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.10.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 24.01.2020 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.2 ст. 186 КК України до 6 років позбавлення волі. У відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк відбування покарання з 23.01.2017 року по 24.01.2020 року, звільненого 24.01.2020 року у зв'язку з відбуттям строку покарання,
визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін.
Вироком також вирішено питання щодо долі речових доказів.
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Зазначеним вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 08.10.2020 року, о 06:30 годині, перебуваючи біля домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_8 , маючи умисел на незаконне заволодіння мопедом марки «Honda Dio 62», синього кольору, номер рами НОМЕР_1 , діючи повторно, переліз через паркан вищевказаного домоволодіння та, пройшовши подвір'ям, побачив вказаний мопед, яким вирішив заволодіти, після чого, через хвіртку, викотив його на вулицю та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись вказаним мопедом на власний розсуд.
Крім того, 26.10.2020 року, ОСОБА_7 приблизно о 22:30 годині, перебуваючи біля домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_9 , маючи умисел на незаконне заволодіння мопедом марки «Ноndа», рожевого кольору, номер рами НОМЕР_2 та мопедом марки «Suzuki», білого кольору, номер рами НОМЕР_3 , діючи повторно, переліз через паркан вищевказаного домоволодіння та, пройшовши подвір'ям, побачив вказані мопеди, якими вирішив заволодіти та через хвіртку, викотив їх на вулицю. Після чого ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись зазначеними мопедами на власний розсуд.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що визначена йому міра покарання є надто суворою.
Вказує, що свідки та потерпілі претензій матеріального характеру до нього не мають.
Просить зменшити призначений строк відбування покарання.
В судове засідання апеляційного суду захисник обвинуваченого ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленою про дату, місце та час судового розгляду не прибула, про поважні причини неявки апеляційний суд не повідомила.
Обвинувачений в судовому засіданні апеляційного суду просив розглянути подану ним апеляційну скаргу за відсутності захисника, на участі захисника в судовому засіданні не наполягав.
Зважаючи на наведені вище обставини та думку прокурора, який вважав за можливе провести розгляд за відсутності захисника, враховуючи ту обставину, що участь захисника у даному кримінальному провадженні не є обов'язковою, апеляційний суд вважав за можливе та необхідне провести апеляційний розгляд за відсутності захисника, що не суперечить положенням ст. 52 та ст. 405 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача; пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та надавши оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права та законності.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 289 КК України, визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень у повному обсязі та підтвердив обставини вчинення інкримінованих йому правопорушень, які викладені у обвинувальному акті.
За таких обставин суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого ОСОБА_7 , за згодою всіх учасників судового розгляду, розглянув справу в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, без дослідження всіх доказів у кримінальному провадженні, і дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого в інкримінованих йому злочинах.
У апеляційні скарзі обвинуваченого не оспорюються фактичні обставини вчинення ним кримінальних правопорушень які встановлені судом першої інстанції, доведеність вини обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, а також правильність кваліфікації його дій, у зв'язку з чим апеляційний суд не переглядає вирок у цій частині.
Щодо доводів обвинуваченого, з приводу невідповідності призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через надмірну суворість, то колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до практики призначення кримінальних покарань, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу винного, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.
Так, при призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом визначено - щире каяття та до обставин, що обтяжують покарання, судом визначено - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Також, судом першої інстанції при призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_7 враховано, дані про особу обвинуваченого, зокрема не перебування на обліку у лікаря нарколога та психіатра, посередню характеристику за місцем проживання останнього, його відношення до вчиненого, а саме визнання вини та розкаяння, позицію потерпілих, які не мали жодних претензій матеріального характеру до обвинуваченого.
Крім того, судом першої інстанції враховано те, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше був судимий за корисливий злочин, судимість у якого не знята та не погашена, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову продовжував скоювати злочини.
Також судом першої інстанції взято до уваги досудову доповідь органу пробації, відповідно до висновку якого ймовірність вчинення обвинуваченим повторного правопорушення висока та виправлення останнього без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства.
Саме вказані обставини дали суду першої інстанції підстави для висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Доводи обвинуваченого про те, що судом при призначені покарання не враховано те, що все майно повернуто потерпілим та останні не мають жодних претензій матеріального характеру до нього є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження викрадене майно було виявлено та вилучено працівниками поліції під час огляду його тимчасового мешкання, якими і було повернуто майно потерпілим (а.с. 34, 49).
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що наведена сукупність обставин надала підстави суду першої інстанції для висновку, що визначена обвинуваченому форма відбування покарання є справедливим та виваженим заходом примусу, а також, що вона забезпечить виправлення обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових злочинів.
Інших обставин, які надавали як районному суду, так і апеляційному суду призначення обвинуваченому більш м'якого покарання, ніж визначеного санкціями статей кримінального закону за яким останній засуджений оскаржуваним вироком матеріали провадження не містять.
Водночас судова колегія приймає до уваги ту обставину, що покарання за вчинення злочинів у яких ОСОБА_7 визнаний оскаржуваним вироком призначено останньому фактично в мінімальній межі санкції статі кримінального закону та без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.
При цьому, колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону під час розгляду справи та постановлення вироку суду, а тому вважає, що постановлений по справі вирок відносно ОСОБА_7 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни за результатами апеляційного розгляду не встановлено.
Аналізуючи сукупність усіх обставин справи, характеризуючих даних про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляція обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає - залишенню без задоволення, а вирок суду - залишенню без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 02.12.2020 року у кримінальному провадженні №12020160250000549 від 08.10.2020 року, відносно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 289 КК України- залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк, з моменту отримання її копії.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4