Номер провадження: 11-кп/813/1100/21
Номер справи місцевого суду: 522/2581/21 1-кп/522/841/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2021 року про обрання запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12020160000000917 від 12.08.2020 року, -
встановив:
В Приморському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.п.6,11 ч.2 ст.115 КК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2021 року задоволено клопотання прокурора та до обвинуваченого ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 19.04.2021 року.
Мотивуючи прийняте рішення, районний суд послався на дані про особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованого йому злочину та тяжкість покарання, що свідчить про існування ризику того, що обвинувачений, розуміючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Захисник посилається на те, що заявлені прокурором ризики відсутні, а також зазначає про фактичну відсутність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення.
Апеляційний розгляд проведено за відсутністю обвинуваченого ОСОБА_8 , який не заявляв клопотання про розгляд справи в його присутності, але в присутності його захисника ОСОБА_6 .
Заслухавши суддю-доповідача; захисника ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; прокурора ОСОБА_7 який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 , обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, п.п.6,11 ч.2 ст.115 КК України.
За змістом ч.3 ст.315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання прокурора, районний суд дотримався положень ст.ст. 177, 178, 183, 315 КПК та прийняв законне та обґрунтоване рішення про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Мотивуючи не можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, районний суд погодився з доводами прокурора про те, що існують ризики переховування обвинуваченого від суду, оскільки тяжкість покарання за санкцією інкримінованої йому статті, існує ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, також останній не працевлаштований, та може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, суд врахував той факт, що перебуваючи під домашнім арештом на стадії досудового розслідування, обвинувачений порушив покладені на нього обов'язки та не з'являвся до слідчого.
Апеляційний суд вважає, що тяжкість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_8 , на даній стадії судового провадження, а також існування ризику переховування обвинуваченого від суду, впливу на інших учасників даного кримінального провадження або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, виправдовуютьобрання найсуворішого запобіжного заходу та дають апеляційному суду можливість прийти до висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали щодо наявності в даній справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинувачених.
При цьому, апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обґрунтованого обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Апеляційний суд враховує повідомлення прокурора про те, що на стадії досудового розслідування, після зміни обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, останній порушував покладені на нього обов'язки, ухилявся від явки до слідчого, а також надав на підтвердження поважності причини неявки до органу досудового розслідування, сфальсифіковані медичні документи щодо існування захворювання.
Доводи захисника відносно того, що дружина обвинуваченого звернулася до правоохоронних органів із заявою щодо неправомірних дії працівників медичного закладу, які за версією сторони захисту неналежно виконували свої професійні обов'язки в частині оформлення медичних документів, що стало підставою для визнання вказаних документів недостовірними, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки остаточне рішення щодо дій працівників закладу охорони здоров'я на теперішній час не прийнято, а тому доводи прокурора щодо надання обвинувачених сфальсифікованих медичних документів на підтвердження поважності причини неявки до слідчого стороною захисту не спростовані.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні існує реальний ризик можливого ухилення обвинуваченого від суду.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, зокрема існування обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, який міг потягти за собою невідворотні тяжкі наслідки для здоров'я та життя потерпілого, обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з урахуванням існування вагомих ризиків, які підтверджені прокурором, є виправданим.
Апеляційний суд вважає, що обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому, апеляційний суд визнає безпідставними доводи сторони захисту щодо необґрунтованості обвинувачення, оскільки на даній стадії, апеляційний суд не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, з огляду на те, що остаточне рішення щодо обґрунтованості обвинувачення та доведеності вини повинно прийматися за результатами судового розгляду кримінального провадження.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як районним судом, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою за станом здоров'я.
Доводи сторони захисту щодо незадовільного стані здоров'я обвинуваченого апеляційний суд визнає непереконливими, оскільки згідно документів наданих апеляційному суду захисником, в них відсутні відомості, що обвинувачений не може перебувати в умовах СІЗО в зв'язку з погіршення стану здоров'я.
Апеляційний суд також звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, в тому числі і з урахуванням результатів судового розгляду, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, обраний обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою є виправданим.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, які б були підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування або зміни рішення щодо запобіжного заходу, обраного районним судом.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2021 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4