Номер провадження: 11-кп/813/1006/21
Номер справи місцевого суду: 947/17708/20 1-кп/947/123/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуюча - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26.01.2021 у кримінальному провадженні №1202016048000728, внесеному до ЄРДР 09.03.2020, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , без права внесення застави, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.01.2021 у кримінальному провадженні №1202016048000728, внесеному до ЄРДР 09.03.2020, відмовлено у задоволенні клопотання захисників обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 з тримання під вартою на домашній арешт; задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави, відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що на час розгляду клопотання наявні та не змінилися заявлені прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України, обрання більш м'якого запобіжного заходу не в змозі буде забезпечити належну поведінку обвинуваченого, обставин, які б перешкодили застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено.
Вимоги апеляційної скарги.
Не погоджуючись з оскарженою ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції в частині продовження строків тримання під вартою та відмові в обрані більш м'якого запобіжного заходу є незаконною, винесеною з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції розглянув клопотання прокурора, яке заявлено останнім усно, а не подано письмово як передбачено вимогами КПК України. Також захисник вказує, що суд першої інстанції в мотивувальній частині ухвали виклав доводи клопотання прокурора в іншому виді, ніж вони були висловленні прокурором в судовому засіданні. Крім цього захисник вказує, що пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення є необґрунтованим, а ризики про які вказує суд першої інстанції в оскарженій ухвалі не доведені прокурором та не вмотивовані судом першої інстанції в ухвалі.
Також захисник звертає увагу, що його підзахисний не судимий, працевлаштований, має постійне місце реєстрації та проживання, характеризується позитивно, має діагноз «легка розумова відсталість» в зв'язку з чим йому призначено опікуна, та захворювання нирок.
В зв'язку з вищевикладеним захисник просить оскаржену ухвалу скасувати в частині продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Позиції учасників судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_8 був належним чином викликаний до апеляційного суду, однак в судове засідання апеляційного суду не доставлений.
Захисник обвинуваченого та прокурор просили провести розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого.
Враховуючи вищевикладене, а також вимоги ст. 422-1 КПК України, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника обвинуваченого, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити; вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали провадження та вимоги апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Частина перша статті 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України.
Враховуючи Рішення Конституційного суду України від 13 червня 2019 року, Рішенням Конституційного суду України від 13 червня 2019 року визнано неконституційним закріплене статтею 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, та визнано, що ухвали, які постановлені судом першої інстанції на стадії судового розгляду, до ухвалення судового рішення по суті, підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції розглянув усне клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, а не письмове, як передбачено вимогами КПК України, а також про те, що суд першої інстанції виклав у мотивувальній частині ухвали доводи клопотання прокурора не в тому вигляді як їх висловив прокурор, апеляційний суд визнає такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Враховуючи те, що діючим КПК України не передбачено вимогу подавати під час судового розгляду клопотання про обрання, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу лише в письмовому виді, а також те, що в ст. 331 КПК України здійснюється посилання на главу 18 КПК України лише з метою встановлення порядку саме вирішення судом питання щодо запобіжного заходу, а не форми подання зазначеного клопотання, апеляційний суд вважає, що розгляд судом першої інстанції усного клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, не є підставою для скасування вищезазначеної ухвали.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України передбачено, що в мотивувальній частині ухвали зазначається: суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
За результатами дослідження ухвали районного суду, апеляційним судом встановлено, що вона повністю відповідає вимогами ст. 372 КПК України.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що пред'явлена ОСОБА_8 підозра є необґрунтованою, апеляційний суд визнає такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.
При розгляді апеляційної скарги, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунуте звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та Фокс, Кемпбелл і Гратлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990.
Разом з цим апеляційний суд звератє увагу, що на даній стадії ОСОБА_8 є обвинуваченим та обвинувальний акт відносно нього розглядається судом першої інстанції.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при подальшому розгляді кримінального провадження та прийнятті остаточного рішення за результатами судового розгляду.
Враховуючи вищеивкладене, апеляційний суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо обгрунтованості пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, наявності чи відсутності доказів його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки вказане є компетенцією суду першої інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, районний не в повному обсязі врахував положення ст. ст. 199, 331 КПК України, та прийняв необґрунтоване рішення.
Порядок розгляду питання про продовження строку тримання особи під вартою передбачений ст. 199 КПК України, а питання, які суд повинен вирішити при розгляді клопотання щодо продовження строку тримання особи під вартою визначені змістом Глави 18 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави судді вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 199 КПК України повинні враховуватися дані, що заявлені ризики не зменшилися чи з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідуванню до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими ст.177КПК України.
При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги ст. 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою суд повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущено безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
У цьому контексті необхідно зазначити, що підхід Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою впродовж досудового розслідування ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне клопотання про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.
У справі «Гавула проти України» (2013р.) ЄСПЛ висловив думку, що хоча спочатку взяття заявника під варту могло бути виправдано серйозністю висунутих проти нього обвинувачень, а також ймовірністю його втечі і перешкоджанні розслідуванню, «з плином певного часу суди зобов'язані були дати більш чіткі причини триваючого тримання під вартою», «в дійсності …вони неодноразово покладалися на ті ж самі підстави, без надання конкретних деталей і без аналізу того, чи були зміни у ситуації заявника».
Положення ст. 199 КПК України та наведена практика Європейського суду з прав людини не були враховані районним судом.
Районний суд продовжив строк тримання обвинуваченого під вартою, незважаючи на те, що в судовому засіданні прокурор не навів доказів щодо виправданості подальшого тримання обвинуваченого під вартою та не надав доказів, які б підтверджували заявлені прокурором ризики: незаконно впливати на свідків та потерпілу, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчиненити інше кримінальне правопорушення.
Таких доказів сторона обвинувачення також не надала апеляційному суду та не надала раціонального пояснення щодо необхідності подальшого тримання під вартою обвинуваченого.
При цьому, районний суд, вирішуючи питання подальшого утримання під вартою обвинуваченого не врахував на не надав належної оцінки доводам сторони захисту перебування обвинуваченого під вартою з 07.12.2020 та недоведеності прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. За таких підстав продовження строку застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не можна вважати обґрунтованим та законним.
Разом з цим, враховуючи той факт, що ОСОБА_8 був оголошений у розшук, судовий розгляд даного кримінального провадження в районному суді ще не закінчений, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого на стадії судового розгляду, запобігання ризику переховування від суду та надання можливості повному та всебічному розгляду справи судом першої інстанції в розумні строки, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати відносно обвинуваченого, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки подальше тримання під вартою обвинуваченого, з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, є неприпустимим.
Згідно з оскарженою ухвалою суду першої інстанції вбачається, що обвинувачений не судимий, працевлаштований, має місце реєстрації та забезпечений постійним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Прокурор даних обставин не заперечував.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що необхідності обмеження права обвинуваченого на свободу шляхом його утримання під вартою, передбаченого кримінальним процесуальним законом України та ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, на даній стадії судового розгляду, з урахуванням конкретних обставин справи, на даний час немає та прокурором не доведено.
При цьому апеляційний суд не приймає до уваги доводи захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_8 має діагноз «легка розумова відсталість», йому призначено опікуна, та у нього наявне захворювання нирок, оскільки вказані доводи не доведені захисником в судовому засіданні апеляційного суду, а виділені матеріали кримінального провадження не містять доказів зазначених обставин.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , які вказують на існування міцних важелів соціального стримування обвинуваченого, апеляційний суд вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого є у кримінальному провадженні, є запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Такий запобіжний захід, на думку апеляційного суду, зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, апеляційна скарга захисника в інтересах обвинуваченого підлягає задоволенню, оскаржена ухвала районного суду підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 181, 183, 331, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 424, 532 КПК України, Одеський апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26.01.2021 у кримінальному провадженні №1202016048000728, внесеному до ЄРДР 09.03.2020, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , без права внесення застави, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, - скасувати в частині продовження строку тримання його під вартою.
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 22.00 години до 06.00 години наступної доби.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема:
-прибувати до суду за кожним викликом;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід та накладене грошове стягнення.
Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду про обрання обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обчислюється з моменту оголошення ухвали Одеського апеляційного суду, а саме з 11.03.2021 та закінчується 11.05.2021.
Копію ухвали для виконання направити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та в частині контролю за виконанням покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язків - Одеське РУ поліції №1 ГУНП в Одеській області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4