Номер провадження: 22-ц/813/4871/21
Номер справи місцевого суду: 523/15883/15-ц
Головуючий у першій інстанції Виноградова Н. В.
Доповідач Цюра Т. В.
15.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М.,
За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 січня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У березні 2014 року, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 січня 2017 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ „Ощадбанк” (Р/р НОМЕР_2 МФО 328845, Код ЕДРПОУ 09328601, адреса: 65125, м.Одеса, вул. Базарна, 17), заборгованість за кредитом в розмірі - 261 285,79 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ „Ощадбанк” (Р/р НОМЕР_2 МФО 328845, Код ЕДРПОУ 09328601, адреса: 65125, м.Одеса, вул. Базарна, 17) судові витрати у сумі 2 644,68 гривень.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 січня 2017 року в частині стягнення пені у сумі 22 273,01 грн. та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовити.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06.04.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18.01.2017 року залишено без змін (Том І: а.с. 233-236).
Постановою Верховного Суду від 27.11.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 06.04.2017 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (Том ІІ: а.с. 30-33).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду вказаної справи у складі головуючого судді Цюри Т.В., суддів: Сегеди С.М., Комлевої О.С. (Том ІІ: а.с. 35).
В судове засідання, призначене на 18.02.2021 року, сторони не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
15.02.2021 року на електрону адресу апеляційного суду надійшла заява від представника АТ «Державний ощадний банк України» - Туфекчі І.Д., у якій представник просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із тим, що у АТ «Ощадбанк» відсутнє технічне обладнання, яке відповідає законодавству для приймання участі в відео конференції поза межами суду.
Вищевказана заява представника банку про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Так, статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом підчас розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні заяви представника АТ «Державний ощадний банк України» - Туфекчі І.Д. про відкладення розгляду справи та розглянути справу за відсутності її учасників.
Окрім того, суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч.7 ст. 268 ЦПК, рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Суддя - учасник колегії Комлева О.С. перебувала у відпустці з 25 по 26 лютого 2021 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом від 25.02.2021 року №55д та на лікарняному з 01 по 05 березня 2021 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом від 09.03.2021 року №70д, а головуючий суддя Цюра Т.В. знаходилася у відрядженні з 08.03.2021 по 12.03.2021 року, що підтверджується довідкою №66д відділу кадрової роботи та управління персоналом від 09.03.2021 року, тому повне судове рішення виготовлене 15.03.2021 року.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає, з огляду на таке.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 24 січня 2007 р. між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ “Ощадбанк” (надалі Банк) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1164 -н на суму 191 250,00 (сто дев'яносто одна тисяча двісті п'ятдесят) гривень, строком до 24 січня 2012 року, сплата процентів за користування Кредитом в розмірі 17 (сімнадцять) % річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором (а.с.4-6).
Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2011 року № 502 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 р. № 261» 07 червня 2011 р. проведено державну реєстрацію зміни до Статуту ВАТ «Ощадбанк» відповідно до яких змінено назву Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».
ВАТ “Державний ощадний банк України" утворено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999р. № 876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України» шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України у відкрите акціонерне товариство з метою створення умов для більш ефективної реалізації державою своїх прав власника і функцій держави. Засновником банка є держава в особі Кабінету Міністрів України і державі належить 100% акцій на всю суму Статутного фонду.
У забезпечення виконання зобов'язань за договором між Банком та ОСОБА_1 24 січня 2007року укладено договір застави транспортного засобу, предметом якого є - транспортний засіб, типу автобус пасажирський, марки БАЗ, модель А079.14, 2006 року випуску, кольору жовтого, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер - НОМЕР_4 , належний Заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого РЕВ № 1-го МРВ ДАІ ГУМВС України в Одеській області 19 січня 2007року (а.с.7).
Також, було укладено договір поруки № 1 з ОСОБА_2 , згідно якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором (а.с.10-11).
АТ “Ощадбанк” належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, а саме надав кредит ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів в національній валюті з кредитного рахунку позичальника на поточний рахунок продавця товару на підставі платіжного доручення позичальника для здійснення оплати за автомобіль БАЗ-А079.14 «Еталон» 2006 р. в.
Згідно з п. п. 3.3.1., 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7 кредитного договору № 1164-н ОСОБА_1 зобов'язався належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, точно в строки, обумовлені договором та своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по зазначеному договору сплатити штрафні санкції. У разі порушення умов кредитного договору чи договору застави на вимогу банку достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами, комісійних винагород та штрафних санкцій.
Відповідно до п.п.3.3.7. Кредитного договору боржник зобов'язався відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов'язаннях, що випливають з цього Договору.
Згідно п. 3.3.4 позичальник зобов'язався щомісячно проводити погашення кредиту та сплачувати нараховані банком проценти рівними частинами в сумі 3 242,00 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, районний суд виходив з того, що у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення кредиту у позивача виникло право на дострокове стягнення сум боргу за Договором, яка станом на 03.03.2014р. становить: 261 285,79 грн., в тому числі: прострочений основний борг по кредиту - 146 932,92 грн.; прострочені проценти за користування кредитом - 82 833,92 грн.; пеня за прострочений основний борг по кредиту - 20 155,96 грн.; пеня за прострочені проценти за користування кредитом - 11 362,99 грн.
Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судовим розглядом справи встановлено, що у зв'язку із невиконанням відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань щодо повернення кредиту у позивача виникло право на дострокове стягнення сум боргу за Договором.
Так, станом на 03.03.2014р. сума заборгованості становить - 261 285,79 грн., в тому числі:
-прострочений основний борг по кредиту - 146 932,92 грн.;
-прострочені проценти за користування кредитом - 82 833,92 грн.;
-пеня за прострочений основний борг по кредиту - 20 155,96 грн.;
-пеня за прострочені проценти за користування кредитом - 11 362,99 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду щодо стягнення простроченого основного боргу по кредиту у розмірі - 146 932,92 грн. та прострочених процентів за користування кредитом у розмірі - 82 833,92 грн., які відповідно до розрахунку, наданого Банком, нараховані в межах строку дії кредитного договору.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невірність, необґрунтованість та недоведеність проведеного банком розрахунку, є безпідставними, оскільки відповідач не надав свого контррозрахунку та не надав доказів на підтвердження своїх заперечень.
Матеріали справи не містять доказів проведення сплати боржником сум за кредитним договором в іншому розмірі, чим зазначав позивач.
Крім того, відповідачем також не було надано доказів, які б спростовували те, що банком не було враховано або невірно враховано платежі, які останній сплачував на погашення кредитної заборгованості, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається, що окрім основного боргу по кредиту та прострочених процентів за користування кредитом, Банком також заявлено вимогу і про стягнення пені за прострочений основний борг по кредиту у розмірі - 20 155,96 грн. та пені за прострочені проценти за користування кредитом у розмірі - 11 362,99 грн.
Так, щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.
Звернення до боржника з вимогою про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати надіслання банком вимоги позичальнику, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.
У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо заборгованість у строк визначений у вимозі про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором не погашена, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Таким чином, банк надіславши боржнику вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором змінив строк дії договору.
Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц,від 04 липня 2018 року у справі№14-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, згідно з якими право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Разом з тим, суд першої інстанції на вищевказані обставини не звернув уваги та дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми пені, яка була нарахована після 24 січня 2012 року.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в апеляційному порядку, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України).
З урахуванням висновку апеляційного суду про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 січня 2017 року - скасувати.
Прийняти постанову.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ „Ощадбанк” (Р/р НОМЕР_2 МФО 328845, Код ЕДРПОУ 09328601, адреса: 65125, м.Одеса, вул. Базарна, 17) суму заборгованості за кредитним договором №1164-н від 24.01.2007 року у розмірі 229766 (двісті двадцять дев'ять тисяч сімсот шістдесят шість) гривень, 84 копійок, яка складається з : простроченого основного боргу по кредиту - 146 932,92 грн. та прострочених процентів за користування кредитом - 82 833,92 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 15.03.2021 року.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: О.С. Комлева
С.М. Сегеда