Номер провадження: 11-кп/813/151/21
Номер справи місцевого суду: 501/2930/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
представника потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Іллічівського міського суду Одеської області, від 29.06.2019, у кримінальному провадженні № 12014160160001219, внесеному до ЄРДР 03.10.2014, яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Іллічівськ Одеської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, який працює електрозварником в ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
встановив:
Короткий зміст оскарженого вироку.
Оскарженим вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за якою йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки, з покладенням на нього, відповідно до п.п. 1), 2) ч. 1, ч. 2 ст. 76 КК України, обов'язків: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Також оскарженим вироком частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 та стягнуто на її користь з обвинуваченого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди тридцять п'ять тисяч гривень.
Крім того, оскарженим вироком вирішено питання про долю речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Оскарженим вироком Іллічівського міського суду Одеської області, від 29.06.2019, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, при таких обставинах.
30.09.2014, приблизно о 20 годині 10 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , умисно наніс три удари потерпілій ОСОБА_10 , в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 оспорює фактичні обставини вчинення злочину, встановлені судом першої інстанції, правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 122 КК України та стверджує про те, що:
-висновки суду першої інстанції, викладені в оскарженому вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення;
-судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність;
-існують підстави для закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції у зв'язку із закінченням строків давності та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, та зазначає, що вказані обставини були проігноровані судом першої інстанції;
-суд першої інстанції не вмотивував рішення щодо часткового задоволення цивільного повозу потерпілої.
За таких обставин, захисник просить скасувати оскаржений вирок, змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, відмовити потерпілій у задоволені цивільного позову та закрити кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строків давності, звільнивши ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.
Також від потерпілої ОСОБА_10 на адресу апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в яких потерпіла вважає, що закон України про кримінальну відповідальність в оскарженому вироку застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене ОСОБА_7 покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.
За таких обставин, потерпіла ОСОБА_10 просить оскаржений вирок залишити без змін, апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Крім того, від прокурора Іллічівської місцевої прокуратури ОСОБА_11 також надійшли заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в яких прокурор вказує на те, що оскаржений вирок є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а підстави для його скасування відсутні.
За таких обставин, прокурор просить залишити оскаржений вирок без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Позиції учасників судового розгляду.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 заявив клопотання, підтримане захисником ОСОБА_8 , про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв'язку з закінченням строку давності, і про закриття кримінального провадження стосовно нього.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, розуміє наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.
Представник потерпілої та прокурор в судовому засіданні апеляційного суду не заперечували проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, та проти закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши захисника, обвинуваченого, прокурора та представника потерпілої, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про те що клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності в зв'язку з закінченням строку давності, та закриття кримінального провадження, підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Апеляційний суд, дослідивши вимоги клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, зважаючи на таке.
Згідно з положеннями ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
В клопотанні про звільнення від кримінальної відповідальності обвинувачений послався, як на підставу такого звільнення, на п.3) ч.1 ст.49 КПК України, в чинній редакції закону, який передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадків, передбачених п.2) ч.1 ст. 49 КК України.
Разом з тим, на думку апеляційного суду, ОСОБА_7 не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п.3) ч.1 ст.49 КК України, в чинній редакції закону, з огляду на таке.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя але спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, який карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Відповідно до положень ч.2 ст.4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Апеляційний суд звертає увагу на ті обставини, що з моменту вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, до теперішнього часу відповідальність за ч. 1 ст. 122 КК України не змінювалась.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12 КК України, у редакції, що діяла на момент вчинення ОСОБА_7 злочину, злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, визначений як злочин середньої тяжкості.
Відповідно до положень п.3) ч.1 ст.49 КК України, в редакції, що діяла на момент вчинення ОСОБА_7 злочину, у разі вчинення злочину середньої тяжкості, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років.
Чинна редакція ст.12 КК України відносить злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України до категорії нетяжких злочинів. При цьому, згідно з п.3) ч.1 ст.49 КК України, в чинній редакції, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п. 2) ч.1 ст.49 КК України.
Відповідно, оскільки кримінальний закон в чинній редакції не ніяким чином не поліпшує становище обвинуваченого, застосуванню підлягає кримінальний закон, що діяв на час вчинення ОСОБА_7 злочину.
Положеннями п. 3) ч. 1 ст. 49 КК України, у редакції Закону № 1533-VII, який діяв на час вчинення ОСОБА_7 злочину, передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
З обвинувального акту вбачається, що злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , був вчинений 30.09.2014, відповідно на теперішній час минуло більше п'яти років.
Обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_7 не набрав законної сили.
Обставин, передбачених ч.2, ч.3, ч. 5 ст.49 КК України, при яких перебіг давності зупиняється, переривається, або давність не застосовується, апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_7 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строку давності, на підставі п.3) ч.1 ст.49 КК України, в редакції Закону № 1533-VII, який діяв на час вчинення ОСОБА_7 злочину.
Відповідно до вимог п.1) ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судому зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з положеннями ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст.284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про те, що обвинувальний вирок Іллічівського міського суду Одеської області, від 29.06.2019, яким ОСОБА_7 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, підлягає скасуванню, а кримінальне провадження № 12014160160001219, внесене до ЄРДР 03.10.2014, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, підлягає закриттю на підставі п.1) ч.2 ст.284, ст.417 КПК України, в зв'язку зі звільненням ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.
Керуючись ст.ст. 284, 286, 288, 370-372, 374, 376, 379, 404, 407, 417, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 , підтримане захисником ОСОБА_8 , частково задовольнити.
Скасувати вирок Іллічівського міського суду Одеської області, від 29.06.2019, яким ОСОБА_7 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, у кримінальному провадженні № 12014160160001219, внесеному до ЄРДР 03.10.2014.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, у кримінальному провадженні № 12014160160001219, внесеному до ЄРДР 03.10.2014, на підставі п. 3) ч. 1 ст. 49 КК України, у редакції Закону № 1533-VII, який діяв на час вчинення ОСОБА_7 злочину, в зв'язку з закінченням строків давності.
Закрити кримінальне провадження № 12014160160001219, внесене до ЄРДР 03.10.2014, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК, на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284, ст. 417 КПК України, в зв'язку з його звільненням від кримінальної відповідальності.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 залишити без розгляду.
Роз'яснити потерпілій ОСОБА_10 її право на звернення до суду з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4