Ухвала від 01.03.2021 по справі 510/1193/18

Номер провадження: 11-кп/813/572/21

Номер справи місцевого суду: 510/1193/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарки судового засідання: ОСОБА_5 , ,

прокурора: ОСОБА_6 ,

обвинувачених: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,

захисника: ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційні скарги прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_10 та адвоката ОСОБА_9 , діючого в інтересах захисту обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2020 року відносно

ОСОБА_8 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бутури Григоропільського району Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, з середньою освітою, не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.6, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК Україниу кримінальному провадженні №12018160400000010 від 06.01.2018 року,

ОСОБА_11 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Тирасполь, Республіка Молдова, громадянина України, з вищою освітою, працюючого тренером з атлетичної гімнастики в м. Тирасполь, Республіки Молдова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.6, 11, 12, ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України у кримінальному провадженні №12018160400000010 від 06.01.2018 року

установив

Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.

Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2020 рокуОСОБА_8 виправдано за ч.2 ст.15, п.п. 6, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України в зв'язку недоведеністю вини у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.

Крім того, зазначеним вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.11 ч.2 ст.115, ч. 1 ст. 263 КК України та йому призначено покарання: за ч.2 ст.15, п.11 ч.2 ст.115 КК України у вигляді позбавлення волі строком на десять років; за ч.1 ст. 263 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки шість місяців. Згідно ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_11 остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на десять років. Суд вирішив строк основного покарання ОСОБА_11 у виді позбавлення волі обчислювати з 13.02.2018 року.

Також вироком суду першої інстанції вирішено питання заходів забезпечення кримінального провадження та судових витрат.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, у невстановлений час та місці, на ґрунті наявного конфлікту з ОСОБА_12 , пов'язаного з введенням ним господарської діяльності, а саме вирощуванням сільськогосподарської продукції на території Ренійського району, Одеської області, у невстановленої особи виник умисел направлений на вбивство останнього.

З метою реалізації злочинного наміру невстановлена досудовим розслідуванням особа в невстановленому місці запропонувала мешканцю Республіки Молдова ОСОБА_11 за матеріальну винагороду скоїти умисне вбивство ОСОБА_12 на що останній надав свою згоду.

У подальшому, невстановлена досудовим розслідуванням особа повідомила ОСОБА_11 що детальну інформацію та відомості про місце знаходження ОСОБА_12 , транспортний засіб яким він користується та маршрути його пересування, та запропонувала зустрітися 10.02.2018 року у м. Одесі.

Так, з метою реалізації злочинного умислу, направленого на скоєння замовного вбивства ОСОБА_12 . ОСОБА_11 прибув з республіки Молдова на територію України через пункт пропуску державного кордону «Кучургани».

Після цього, 10.02.2018 року ОСОБА_11 в денний час доби прибув до 12-13 станції Великого Фонтану в м. Одесі, де зустрівся з двома невстановленими слідством особами. Дані особи під час зустрічі надали йому інформацію щодо місця мешкання ОСОБА_12 в с. Котловина Ренійського району Одеської області, використання ним транспортного засобу «BMW Х5» срібного кольору та звичайного маршруту його пересування автодорогою з с. Котловина до м. Рені. Також, невстановлені особи надали ОСОБА_11 транспортний засіб «Audi», р/н НОМЕР_1 , та знаряддя вчинення злочину - бойову нарізну вогнепальну зброю - автомат Калашникова АКСУ-74У та боєприпаси до нього, що знаходились у багажному відділенні вказаного автомобіля «Audi».

Далі ОСОБА_11 виїхав до м. Рені, Одеської області та посилилися в готелі «Чайка», що розташований за адресою: м. Рені, вул. 28 Червня 257 «А».

Після чого, для підготовки реалізації умислу спрямованого на протиправне позбавлення життя ОСОБА_12 . ОСОБА_11 з метою обстріляти автомобіль ОСОБА_12 з заздалегідь установленої засідки відповідно до отриманих від невстановлених слідством осіб відомостей щодо маршруту пересування ОСОБА_12 .

Далі ОСОБА_11 на автомобілі «Audi», р/н НОМЕР_1 , виїхав з готелю «Чайка» та прибули на автодорогу Орлівка - Болград, між с. Нагірне та с. Котловина. На вказаному місці ОСОБА_11 залишившись на місці, встановив засідку за пагорбом на обочині проїжджої дороги та почав чекати ОСОБА_12

12.02.2018 року приблизно о 12.30 год. ОСОБА_11 , перебуваючи на узбіччі дороги між с. Нагірне та с. Котловина, помітивши наближення автомобіля «BMW Х5», р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , привів у готовність наявну у нього бойову нарізну вогнепальну зброю - автомат Калашникова «АКСУ-74У», споряджений бойовими патронами. Після чого, ОСОБА_11 , реалізуючи злочинний намір направлений на вчинення вбивства ОСОБА_12 , здійснив з вказаної вогнепальної зброї 15 послідовних прицільних пострілів в автомобіль «BMW Х5», р/н НОМЕР_2 .Однак, під час здійснення пострілів, ОСОБА_12 прискорив рух автомобілю та на швидкості зумів проїхати місце з якого ОСОБА_11 вів стрілянину та в результаті чого останній не зміг довести спільний злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Крім того, 10.02.2018 року ОСОБА_11 , знаходячись біля 12-13 станції Великого Фонтану в м. Одесі, без передбаченого законом дозволу, придбав у невстановлених досудовим розслідуванням осіб автомат Калашникова та 15 боєприпасів до нього, які зберігав у багажному відділені автомобілю «Audi», р/н НОМЕР_1 , та перевіз до м. Рені, Одеської області.

У подальшому, 12.02.2018 року ОСОБА_11 перевіз вказаний автомат з бойовими припасами до автодороги Орлівка-Болград, між с. Нагірне та с. Котловина, Ренійського району, де носив їх при собі та застосував під час вчинення закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_12 .

Так, 12.02.2018 року при проведенні працівниками поліції огляду місця події за вказаною адресою виявлено та вилучено: бойову нарізну вогнепальну зброю, виготовлену промисловим способом - 5,45 мм. автомат Калашникова «АКСУ- 74У» № НОМЕР_3 , 1990 року виготовлення, виробництва СРСР (виробник ВО «Іжмаш», м. Іжевськ), без конструктивних змін, який придатний для стрільби військовими патронами калібру 5,45x39мм., а також 15 гільз військових патронів калібру 5,45 мм., що стріляні з зазначеного автомата Калашникова.

Відповідно до пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_8 органами досудового розслідуванням обвинуваться в тому, що у невстановленої особи, у невстановлений час та місці, на ґрунті наявного конфлікту з ОСОБА_13 , пов'язаного з введенням ним господарської діяльності, а саме вирощуванням сільськогосподарської продукції на території Ренійського району, Одеської області, виник умисел направлений на вбивство останнього.

З метою реалізації злочинного наміру невстановлена досудовим розслідуванням особа в невстановленому місці запропонувала мешканцям Республіки Молдова ОСОБА_8 та особі матеріали відносно якого виділені в окреме провадження за матеріальну винагороду скоїти умисне вбивство ОСОБА_13 , на що останні надали свою згоду та вступили з невстановленою особою у злочину змову, направлену на вчинення вбивства на замовлення.

Після цього, невстановлена досудовим розслідуванням особа надала ОСОБА_8 та особі матеріали відносно якого виділені в окреме провадження інформацію щодо місця мешкання ОСОБА_13 в с. Орлівка, Ренійського району, Одеської області, куди їм необхідно прибути для скоєння вбивства останнього.

Так, з метою реалізації злочинного умислу, направленого на скоєння замовного вбивства ОСОБА_13 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, 04.01.2018 року особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження на автомобілі «Volkswagen Touareg», р/н НОМЕР_4 , через прикордонний пункт пропуску «Кучургани» прибув на територію України з Республіки Молдова.

У подальшому, 05.01.2018 року, приблизно, о 19.00 год особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження на автомобілі «Volkswagen Touareg» приїхав в АДРЕСА_3 , в якому мешкає ОСОБА_13 та почав вести візуальне спостереження. Під час цього особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження помітив, як до вказаного будинку під'їхав автомобіль «ВАЗ-21099» під керуванням ОСОБА_13 , який пригальмував біля автомобілю «Volkswagen Touareg» та, не зупиняючись, проїхав далі. У свою чергу останній, розуміючи, що привернув до себе увагу, припинив подальше спостереження та виїхав за межі с. Орлівка.

З метою подальшої реалізації спільного злочинного наміру, направленого на протиправне позбавлення життя ОСОБА_13 , цього ж дня, через невстановлений проміжок часу, особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження разом з ОСОБА_8 , який у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, перетнув державний кордон України, прибули до с. Орлівка.

Зокрема, знаходячись у вказаному селі, ОСОБА_8 та особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження сховалися в напіврозваленому будинку, що розташований навпроти будинку АДРЕСА_3 , де мешкає ОСОБА_13 та почали чекати останнього для подальшого скоєння його вбивства з використанням заздалегідь підготовленої вогнепальної зброї, невстановленої марки, калібру 9x18 мм та 7,62x25 мм, споряджених бойовими патронами.

Так, 06.01.2018 року, приблизно о 00:05 год., до будинку по АДРЕСА_3 під'їхав автомобіль «ВАЗ-21099» з якого вийшов ОСОБА_13 та направився в сторону будинку, в якому заховалися особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та ОСОБА_8 . У цей час, ОСОБА_8 скориставшись нагодою, що ОСОБА_13 самостійно наближається до них, з метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на скоєння замовного вбивства, діючи з корисливих мотивів, вийшов з будинку та здійснив з вогнепальної зброї невстановленої марки декілька прицільних пострілів в напрямку ОСОБА_13 . Після цього, з будинку вийшов особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, який також з вогнепальної зброї невстановленої марки, здійснив в напрямку ОСОБА_13 декілька прицільних пострілів. Під час стрілянини ОСОБА_13 , рятуючись почав тікати по вул. Суворова. В цей же момент, ОСОБА_14 , який приїхав разом з ОСОБА_13 та знаходився біля автомобілю «ВАЗ-21099», почувши постріли, почав також тікати в одному напрямку з ОСОБА_13 та обидва перестрибнули паркан будинку АДРЕСА_4 .

У той же час, особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та ОСОБА_8 , з метою доведення до кінця свого злочинного наміру направленого на вчинення вбивства ОСОБА_13 , не зумівши відразу влучити в нього, почали наздоганяти його разом з ОСОБА_14 , здійснивши при цьому в їх бік ще декілька прицільних пострілів, в тому числі через паркан будинку АДРЕСА_4 та в результаті чого ОСОБА_14 було спричинено вогнепальне поранення правої гомілки.

Однак, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , рятуючись, зуміли сховатися в будинку АДРЕСА_4 , у зв'язку з чим особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та ОСОБА_8 не змогли довести спільний злочинний умисел на вчинення замовного вбивства ОСОБА_13 до кінця з причин, що не залежали від їх волі та зникли з місця події.

Також, особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та ОСОБА_8 під час вчинення замовного вбивства ОСОБА_13 06.01.2018 року по вул. Суворова в с. Орлівка, Ренійського району, з метою приховування цього злочину вирішили протиправно позбавити життя ОСОБА_14 , який разом з ОСОБА_13 приїхав на автомобілі «ВАЗ-21099» та відразу не був помічений.

Зокрема, особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та ОСОБА_8 , побачивши на місці злочину ОСОБА_14 , в момент, коли той почав тікати в одному напрямку з ОСОБА_13 по вул. Суворова, розуміючи що він став свідком скоєного ними злочину, вирішили вчинити умисне вбивство ОСОБА_14 з метою укриття вчиненого ними злочину стосовно ОСОБА_13 .

Так, ОСОБА_8 та особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження реалізуючи свій злочинний умисел на скоєння вбивства ОСОБА_14 та доведення до кінця свого злочинного наміру направленого на вчинення замовного вбивства ОСОБА_13 , коли останні тікали в бік будинку АДРЕСА_4 та перестрибнули його паркан, почали наздоганяти їх та здійснили з вогнепальної зброї невстановленої марки декілька прицільних пострілів, у тому числі через паркан будинку АДРЕСА_4 , в результаті яких ОСОБА_14 було заподіяно наскрізне вогнепальне поранення правої гомілки в середині третини з осколковим переломом великої гомілкової кістки, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Однак, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , рятуючись, зуміли сховатися в будинку АДРЕСА_4 , у зв'язку з чим особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та ОСОБА_8 не змогли довести спільний злочинний умисел на вчинення вбивства ОСОБА_14 до кінця з причин, що не залежали від їх волі та зникли з місця події.

Крім того, особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та ОСОБА_8 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, місці та часі, без передбаченого законом дозволу, придбали нарізну вогнепальну зброю невстановленої марки, калібру 9x18 мм та 7,62x25 мм, а також бойові припаси до них, які в подальшому носили при собі та 06.01.2018 року застосували під час вчинення закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Зокрема, 06.01.2018 року при проведенні працівниками поліції огляду місця події за адресою: АДРЕСА_5 виявлено та вилучено 8 гільз, з яких 4 гільзи калібру 9x18 мм та 4 гільзи калібру 7,62x25 мм.

Так, чотири гільзи патронів калібру 7,62 мм, є складовими частинами боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї - стріляними гільзами від пістолетних патронів калібру 7,62x25 мм, які стріляні з одного екземпляра зброї, найімовірніше, з пістолета «ТТ» калібру 7,62x25 мм. Інші чотири гільзи патронів калібру 9 мм, є складовими частинами боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї - стріляними гільзами від пістолетних патронів калібру 9x18 мм, які ймовірно стріляні з нестандартної саморобної або переробленої нарізної вогнепальної зброї під пістолетний патрон калібру 9x18 мм.

Крім того ОСОБА_8 , особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, та ОСОБА_11 органами досудового слідства обвинувачуються в тому, що у невстановленої особи, у невстановлений час та місці, на ґрунті наявного конфлікту з ОСОБА_12 , пов'язаного з введенням ним господарської діяльності, а саме вирощуванням сільськогосподарської продукції на території Ренійського району, Одеської області, виник умисел направлений на вбивство останнього.

З метою реалізації злочинного наміру невстановлена досудовим розслідуванням особа в невстановленому місці запропонувала мешканцям Республіки Молдова ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та особі матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, за матеріальну винагороду скоїти умисне вбивство ОСОБА_12 на що останні надали свою згоду та вступили з невстановленою особою у злочину змову, направлену на вчинення вбивства на замовлення.

У подальшому, невстановлена досудовим розслідуванням особа повідомила ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , та особі матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, що детальну інформацію та відомості про місце знаходження ОСОБА_12 , транспортний засіб яким він користується та маршрути його пересування, їм повідомлять невстановлені досудовим слідством особи, з якими вони повинні зустрітися 10.02.2018 року у м. Одесі.

Так, з метою реалізації злочинного умислу, направленого на скоєння замовного вбивства ОСОБА_12 , діючи з корисливих мотивів за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою та відповідно до її вказівок, 09.02.2018 року особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, ОСОБА_11 на автомобілі «Volkswagen Touareg», р/н НОМЕР_4 , прибули з Р. Молдови на територію України через пункт пропуску державного кордону «Кучургани», а ОСОБА_8 цієї ж дати на автомобілі «Opel», р/н НОМЕР_5 , через пункт пропуску державного кордону «Маяки-Удобне».

Після цього, 10.02.2018 року особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 на автомобілі «Volkswagen Touareg», р/н НОМЕР_4 , під керуванням особи матеріали відносно якого виділені в окреме провадження в денний час доби прибули до 12-13 станції Великого Фонтану в м. Одесі, де зустрілися з двома невстановленими слідством особами. Дані особи під час зустрічі надали їм інформацію щодо місця мешкання ОСОБА_12 в с. Котловина, Ренійського району, Одеської області, використання ним транспортного засобу «BMW Х5» срібного кольору та звичайного маршруту його пересування автодорогою з с. Котловина до м. Рені. Також, невстановлені особи надали ОСОБА_11 транспортний засіб «Audi», р/н НОМЕР_1 , та знаряддя вчинення злочину - бойову нарізну вогнепальну зброю - автомат Калашникова АКСУ-74У та боєприпаси до нього, що знаходились у багажному відділенні вказаного автомобіля «Audi».

Надалі, особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 виїхали до м. Рені, Одеської області та посилилися в готелі « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що розташований за адресою: АДРЕСА_6 .

Після чого, останні для підготовки реалізації спільного умислу спрямованого на протиправне позбавлення життя ОСОБА_12 розподілили між собою ролі, відповідно до яких особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та ОСОБА_8 повинні здійснювати візуальне спостереження за ОСОБА_12 , а ОСОБА_11 обстріляти його автомобіль з заздалегідь установленої засідки відповідно до отриманих від невстановлених слідством осіб відомостей щодо маршруту пересування ОСОБА_12 .

Діючи згідно розробленого плану, будучи об'єднаними єдиним умислом, 12.02.2018 року приблизно о 04.15 год особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та ОСОБА_8 на автомобілі «Volkswagen Touareg», р/н НОМЕР_4 , а ОСОБА_11 на автомобілі «Audi», р/н НОМЕР_1 , виїхали з готелю «Чайка» та прибули на автодорогу Орлівка-Болград, між с. Нагірне та с. Котловина. На вказаному місці особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження разом з ОСОБА_8 почали стежити за дорогою та біля 08.20 год. побачили транспортний засіб « BMW Х5», р/н НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_12 , який рухався з с. Котловина до м. Рені. Після чого, особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та ОСОБА_8 на автомобілі «Volkswagen Touareg» почали слідувати за автомобілем ОСОБА_12 та вести спостереження за ним з метою з'ясування маршруту пересування останнього відповідно до раніше розробленого плану.

У той же час, ОСОБА_11 , згідно відведеної йому ролі, залишившись на місці, встановив засідку за пагорбом на обочині проїжджої дороги та почав чекати повернення ОСОБА_12 до с. Котловина, Ренійського району.

Так, 12.02.2018 року приблизно о 12.30 год. ОСОБА_11 , перебуваючи на узбіччі дороги між с. Нагірне та с. Котловина, помітивши наближення автомобіля «BMW Х5», р/н НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_12 , привів у 9 готовність наявну у нього бойову нарізну вогнепальну зброю - автомат Калашникова АКСУ-74У, споряджений бойовими патронами. Після чого, ОСОБА_11 , реалізуючи спільний злочинний намір направлений на вчинення вбивства ОСОБА_12 , здійснив з вказаної вогнепальної зброї 15 послідовних прицільних пострілів в автомобіль «BMW Х5», р/н НОМЕР_6 . Однак, під час здійснення пострілів, ОСОБА_12 прискорив рух автомобілю та на швидкості зумів проїхати місце з якого ОСОБА_11 вів стрілянину та в результаті чого останній не зміг довести спільний злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі.

У подальшому, 12.02.2018 року особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та ОСОБА_8 були разом затримані при спробі перетнути кордон України в пункті пропуску «Монаши», а ОСОБА_11 цієї ж дати було затримано при спробі перетнути кордон України в пункті пропуску «Роздільна».

Виправдовуючи ОСОБА_8 , суд першої інстанції зазначив, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_8 здійснив закінчений замах на вбивство, тобто умисному противоправному заподіяні смерті іншій людині з метою приховування іншого злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчиненого на замовлення, з корисливих мотивів, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого ст.ст.116 - 118 КК України, а також носив, придбав вогнепальну зброю, бойові припаси без передбаченого законом дозволу, а тому ОСОБА_8 підлягає виправданню по пред'явленому обвинуваченню за ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 9, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України в зв'язку не доведеністю вчинення ним вказаних кримінальних правопорушень.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_9 не погоджується з вироком суду першої інстанції з огляду на наступне:

- в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б підтверджували обставини про наявність конфлікту між «невстановленою» особою та ОСОБА_12 , внаслідок якого у цієї «невстановленої особи» виник умисел на вбивство ОСОБА_12 ;

- ОСОБА_12 не допитувався в судовому засіданні, під час досудового розслідування не давав покази про наявність конфлікту, та не був визнаний потерпілим, а його дружина суду першої інстанції не надавала покази, що мав місце саме замах на вбивство;

- в матеріалах провадження відсутні будь-які докази, які підтверджували б що саме «невстановлена слідством особа» запропонувала обвинуваченим скоїти умисне вбивство та на що останні дали згоду;

- в порушення ст.91 КПК України, стороною обвинувачення не були доведені обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема наявність змови між «невстановленою слідством особою» та обвинуваченими;

- під час судового розгляду не були досліджені докази, якими б підтверджувались обставини кримінального провадження щодо закінченого замаху на вбивство, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи;

- в матеріалах кримінального провадження наявні вичерпні докази, якими підтверджуються обставини, на які посилався під час судового розгляду ОСОБА_7 , на що судом належної уваги звернуто не було;

- судом першої інстанції не розглянуті наведені стороною захисту аргументи та докази, чим було порушено право на справедливий суд.

На підставі викладеного, захисник обвинуваченого ОСОБА_11 вказує на недоведеність вини у інкримінованих ОСОБА_11 стороною обвинувачення кримінальних правопорушень та просить вирок скасувати та визнати ОСОБА_11 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2, п. 11 ст. 115 ч. 2 КК України. Визнати ОСОБА_11 винуватим за ч.1 ст.263 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі. Визнати ОСОБА_11 винуватим за ч.1 ст.129 КК України та призначити покарання у виді 6 місяців арешту. З урахуванням вимог ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Прокурор Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_10 в своїй апеляційній скарзі з доповненнями, оскаржуючи вирок місцевого суду, посилається на наступне

- судом в мотивувальній частині вироку не сформульоване обвинувачення, доведене, за результатами повного, всебічного та об'єктивного судового розгляду кримінального провадження та формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом доведеним. При цьому, суд, при ухваленні оскаржуваного вироку відносно ОСОБА_11 , зазначив обставини, встановлені судовим слідством - неіснуючою стадію кримінального провадження, та виправдовуючи ОСОБА_8 обмежився лише посиланням на відомості та обставини встановлені за результатами проведеного досудового розслідування;

- виправдовуючи ОСОБА_8 у пред'явленому обвинувачення, суд допустив порушення ст.23, 94 КПК України, не навів конкретні підстави для виправдання обвинувачення, не зазначив мотиви, з яких відкидає докази обвинувачення, що на думку прокурора є грубим порушення п.1 ч.3 ст.374 КПК України;

- викладаючи у мотивувальній частині вироку обставини кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_11 , необґрунтовано виключив його спільника - ОСОБА_15 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком;

- засуджуючи ОСОБА_11 , суд безпідставно і необґрунтовано виключив кваліфікуючі ознаки злочину - вбивство з корисливих мотивів та вчинене за попередньою змовою групою осіб (п.п 6, 12 ч.2 ст.115 КК України), жодним чином не мотивуючи своє рішення;

- судом безпідставно виключено з вироку та не надано жодної правової оцінки наступним доказам:

- протоколу огляду місця події від 12.02.2018 року

- Трафіки телефонних з'єднань за номером мобільного телефону, вилученого в автомобілі «Volkswagen Toureg» р.н. НОМЕР_4 ;

- висновок судової трасологічної експертизи №198-Т від 13.02.2018 року;

- протоколи перегляду відеозаписів за 11-12.02.2018 року (виїзд з м. Рені (с. Орлівка) та центр міста Рені) кафе Фортуна.

Вищевказані докази не перевірені судом у сукупності із іншими, не проаналізовані з точки зору суперечливості або достовірності, безпідставно виключені із вироку.

На підставі викладеного, прокурор місцевої прокуратури просить вирок скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

Потерпіла ОСОБА_16 у судове засідання апеляційного суду не з'явилася, про день та час розгляду справи була повідомлений належним чином, причини неявки не повідомила, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталась.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Враховуючи вищезазначене, вислухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисника, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності потерпілої, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності потерпілої ОСОБА_16 .

Позиції учасників судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора місцевої прокуратури за заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту; думку обвинуваченого ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та не заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, пояснення обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника, які погодились в висновками суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_11 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили задовольнити подану ними апеляційну скаргу та перекваліфікувати дії ОСОБА_11 з ч.2 ст.15, п.11 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.129 КК України; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Оскільки вирок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_11 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України ніким не оскаржується, апеляційний суд не перевіряє вирок в цій частині.

Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається зі змісту вироку суду першої інстанції, він відповідає приписам ст.370 КПК України.

Перевіряючи вирок районного суду в частині визнання обвинуваченого ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.6, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України та його виправдання на відповідність його вимогам закону, апеляційний суд прийшов до висновку про його законність та обґрунтованість.

Порушень вимог КПК України, які б слугували підставами для зміни чи скасування вироку, апеляційним судом не встановлено.

Висновки суду першої інстанції про недоведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, які судом безпосередньо досліджувались під час судового розгляду.

Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, апеляційним судом не знайшли свого підтвердження в ході перегляду вироку у вказаному кримінальному провадженні та спростовуються виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.91 і 92 КПК України обов'язок доказування обставин, що мають значення для кримінального провадження, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Так, визнаючи ОСОБА_8 невинуватим у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення та виправдуючи його, суд першої інстанції встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Будучи допитаним в ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_8 свою провину не визнав та пояснив, що в момент вчинення замаху на ОСОБА_13 та ОСОБА_14 він не знаходився на території України, що підтверджується інформацією про перетин Державного кордону України та показами свідків (допитані слідчим суддею). В момент замаху на ОСОБА_12 він знаходився за 40 кілометрів від місця вчинення злочину і до цього злочину не причетний оскільки приїхав на територію України займатися бізнесом (перевалкою зернових). До злочину відносно ОСОБА_12 він ніякого відношення не має, ніякої домовленості між ним, ОСОБА_15 та ОСОБА_11 не було. Чому останній прибув до м. Рені йому нічого не відомо. З ним він та ОСОБА_15 зустрілися випадково. Дійсно разом проживали в готелі «Чайка», оскільки раніш були знайомі. Куди ОСОБА_11 , з якою метою їздив він не знає. До замаху на ОСОБА_12 він ні якого відношення не має. Також він ніякого відношення до придбання ОСОБА_11 вогнепальної зброї не має. Сам він вогнепальну зброю ніколи не придбав, її не зберігав, та не використовував.

Будучи допитаним в ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_11 , крім вищезазначеного, пояснив, що ніякої домовленості між ним та ОСОБА_8 про скоєння злочину відносно ОСОБА_12 не було. ОСОБА_17 ніякого відношення до цього не має. З останнім в м. Рені він зустрівся випадково. Дійсно він, ОСОБА_8 та ОСОБА_15 проживали в готелі «Чайка», але це пов'язано з тим, що знали один одного раніш. Про свою ціль приїзду до м. Рені він нікому не розповідав, з ніким в зговір не вступав. Про наявність в нього автомату він нікому не говорив. Постріли по автомобілю ОСОБА_12 він робив сам, ОСОБА_8 та ОСОБА_15 до цього ніякого відношення не мають.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що на думку державного обвинувачення провина обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підтверджується зібраними доказами, а саме:

За епізодом замаху на умисне вбивство ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також незаконного поводження зі зброєю:

- Допитом свідка ОСОБА_13 , з показань якого слідує, що 05.01.2018 року у верченій час біля 00 год. ОСОБА_18 разом з ОСОБА_14 прибули на автомобілі ВАЗ до будинку АДРЕСА_3 , де побачили, що собака ОСОБА_13 гавкає на зруйнований будинок, який розташований напроти його будинку. Підійшовши ближче до зруйнованого будинку та відразу побачив як раніше невстановлена особи (під час впізнання встановлений як ОСОБА_8 ) вийшов з будинку та почав стріляти у його бік. Після чого останній почав разом з ОСОБА_14 бігти по АДРЕСА_7 . Також він побачив, що з зруйнованого будинку виходить раніше невідомий йому чоловік (пізніше впізнаний як ОСОБА_15 ) та почали стріляти у їх напрямок. В результаті пострілів ОСОБА_13 отримав поранення (але не звертався за допомогою) та ОСОБА_14 також отримав поранення у вигляді вогнепального поранення гомілки. Вказаний замах він пов'язує з веденням господарської діяльності, пов'язаної з вирощуванням сільськогосподарських культур. Саме у зв'язку з цією діяльністю у нього є конфліктна ситуація з ОСОБА_19 , який проживає в Румунії. ОСОБА_20 через людей свого оточення висловлював йому претензію у вигляді грошової оплати за кожен гектар оброблюваної землі. На вказану пропозицію ОСОБА_13 відмовився, після чого почалися протиправні дії стосовно нього та людей з якими він разом працює.

- Допитом свідка ОСОБА_14 , з показань якого слідує, що у верченій час біля 00 год. ОСОБА_14 разом з ОСОБА_13 прибули на автомобілі ВАЗ до будинку АДРЕСА_3 , де побачили, що собака ОСОБА_13 гавкає на зруйнований будинок, який розташований напроти його будинку. Підійшовши ближче до зруйнованого будинку та відразу побачив як раніше невстановлена особи (під час впізнання встановлений як ОСОБА_8 ) вийшов з будинку та почав стріляти у його бік. Після чого останній почав разом з ОСОБА_14 бігти по АДРЕСА_7 . Також він побачив, що з зруйнованого будинку виходить раніше невідомий йому чоловік (пізніше впізнаний як ОСОБА_15 ) та почали стріляти у їх напрямок. В результаті пострілів ОСОБА_13 получив поранення (але не звертався за допомогою) та ОСОБА_14 також отримав поранення у вигляді вогнепального поранення гомілки.

- Протоколами огляду місця події від 06.01.2018 року та додаткового огляду місця події від 09.01.2018 року за адресою: Одеська область, Ренійський район, с. Орлівка, перехрестя вул. Дунайська та вул. Суворова, в ході якого вилучено: 6 куль, 8 гільз, 1 патрон, І металева серцевина кулі, 1 фрагмент кулі, 1 куля зі слідами речовини бурого кольору, змиви речовини бурого кольору, 2 сліди взуття.

- Протоколами пред'явлення особи для впізнання від 23.02.2018 року, у ході яких ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , яких 05.01.2018 року бачив з пістолетами в руках та які здійснювали постріли в нього.

- Протоколом огляду частини аркушу виданого ОСОБА_13 з рукописним записом номерного знаку « НОМЕР_7 » («Volkswagen Touareg», р/н НОМЕР_4 ).

- Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 23.02.2018 року, у ході якого ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_15 , який 05.01.2018 року бачив з пістолетом в руках та який здійснював постріли в нього.

- Протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13 від 23.03.2018 року, в ході якого останній вказав на обставини злочину.

- Протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 від 21.03.2018 року, в ході якого останній вказав на обставини злочину.

- Висновком балістичної експертизи №117- Б від 19.02.2018 року, згідно з яким гри гільзи патронів, вилучені з полімерного сейф-пакета №0001520 та одна гільза патрона, з числа чотирьох гільз патронів, вилучених з полімерного сейф-пакета № 0001526, є складовими частинами боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї - стріляними гільзами від пістолетних патронів калібру 9x1 8мм, які призначені для стрільби з нарізної вогнепальної зброї - пістолетів калібру 9x18мм - «ПМ», «АГТС», «Форт», пістолетів-кулеметів калібру 9x18мм - «Кедр», «Клин», «Кипарис», «111 1-90» та інших, відповідного калібру. Три кулі вилучені з полімерних сейф-пакетів №№:0001525; 0001529; 0142135, з урахуванням деформаційних змін, є складовими частинами боєприпасів до нарізної вогнепальною зброї - стріляними кулями пістолетних патронів калібру 9x18мм. Три гільзи патронів, з числа чотирьох гільз патронів вилучених з полімерного сейф-пакета №0001526 та одна гільза патрона, вилучена з полімерного сейф-пакета №0142136, є складовими частинами боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї - стріляними гільзами від пістолетних патронів калібру 7,62x25мм, які призначені для стрільби з нарізної вогнепальної зброї - пістолетів «ТТ», «С2-52», пістолетів-кулеметів: «ГІПД», «ПІШІ», «ІІГІС» та ін. відповідного калібру. Дві кулі, вилучені з полімерних сейф-пакетів № 0001524 та № 0001528, з урахуванням деформаційних змін, є складовим частинами боєприпасів до нарізної вогнепальною зброї - стріляними кулями пістолетних патронів калібру 7,62x25 мм. Металевий фрагмент, вилучений з полімерного сейф-пакета № 0001521, найімовірніше, є фрагментом метального снаряда - сердечником кулі або фрагментом сердечника кулі. Встановити сердечником або фрагментом сердечника якої кулі він є, а так само його розміри та спосіб виготовлення, в категоричній формі, не надається можливим, так як його первинна форма повністю втрачена, у зв'язку зі значними деформаційними змінами. Металевий фрагмент, вилучений з полімерного сейф-пакета № 0001523, з урахуванням деформаційних змін, найімовірніше за все, є складовою частиною боєприпасу до нарізної вогнепальною зброї - фрагментом стріляної кулі пістолетного патрона калібру 7,62х25 мм. Металевий фрагмент, вилучений з полімерного сейф-пакета № 1442396, з урахуванням деформаційних змін, найімовірніше за все, є складовою частиною боєприпасу до нарізної вогнепальною зброї - оболонкою стріляної кулі пістолетного патрона калібру 9x18 мм.

- Висновком судової експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу №340-Х від 14.02.2018 року, згідно з яким на наданому на експертизу марлевому тампоні зі змивами, вилученими 09.01.2018 під час додаткового ОМІ і виявлені сліди продуктів пострілу з використанням у якості заряду нітроцелюлозного пороху.

- Висновком судово - медичної криміналістичної експертизи № 57 від 16.02.2018 року, згідно з яким на одязі (брюках) які належать ОСОБА_14 виявлено наскрізні, кульові пошкодження.

- Висновком судово-медичної експертизи № 750 від 03.05.2018 року свідка ОСОБА_14 , згідно з яким виявлене у ОСОБА_14 наскрізне вогнепальне поранення правої гомілки в середній третині з осколковим переломом великогомілкової кістки відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

- Висновком судово-імунологічної експертизи № 168 від 13.03.2018 року згідно з яким на кулі, джинсових брюках, змиві з двору по АДРЕСА_4 , виявлена кров людини, яка може належати свідку ОСОБА_14

- Висновком судової балістичної експертизи № 456-Б, згідно якого предмет схожий на кулю (куля вилучена у ОСОБА_14 ), є частиною пістолетного патрону калібру 7,65x25, зразка 1930 р. до пістолету Токарева. Предмет, схожий на патрон вилучений під час ОМП 06.01.2018 року є боєприпасом до короткоствольної зброї 7,62 мм військовим патроном до пістолету Токарева.

Таким чином, зазначені докази у своїй сукупності та взаємозв'язку, на думку прокурора, доводять винуватість ОСОБА_8 у інкримінованих злочинах. При цьому, на думку прокурора, прямим доказом обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні є впізнання свідком ОСОБА_13 обвинуваченого ОСОБА_8 як особи, яка здійснювала постріли в нього з пістолету. Одночасно з цим, з метою перевірки достовірності показів свідка та усунення сумнів у них з останнім проведено слідчий експеримент в умовах максимально наближених до обставин вчиненого злочину. Під час проведення вказаної процесуальної дії ОСОБА_13 підтвердив свої свідчення щодо обставин скоєного злочину за яких він бачив ОСОБА_8 .

За епізодом замаху на умисне вбивство ОСОБА_12 , а також незаконного поводження зі зброєю:

- Допитом свідка ОСОБА_21 , з показань якої слідує, що вона працює адміністратором готелю «Чайка», розташованого у м. Рені. Так, 10.02.2018 року до готелю заселились три раніше незнайомих їй чоловіка, згодом встановлених як ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Вказаних осіб розмістив ОСОБА_25 . Вказані чоловіки приїхали на автомобілі темного кольору, який залишили на території готелю. 11.02.2018 приблизно о 04:15 ранку вказані чоловіки попросили відкрити ворота готелю, щоб виїхати на автомобілі. О 14:00 того ж дня вказані особи повернулись. Після чого, 12.02.2018 приблизно о 04:30 ранку вказані чоловіки залишили готель на їхньому автомобілі чорного кольору та правились у бік виїзду із м. Рені. До готелю не повертались. Також зі свідком ОСОБА_21 12.02.2018 року проведено впізнання, в ході яких вона впізнала ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , як постояльців готелю «Чайка».

- Допитом свідка ОСОБА_26 , з показань якого слідує, що 12.03.2018 року біля 10:00-11:00 годин до нього в кабінет на території Ренійського порту, який розташований: м. Рені, вул. 28 Червня, 259, прийшов раніше невідомий йому чоловік та почав цікавитися перевозкою зерна. Вказаний чоловік пішов в автомобіль за візиткою і більше не вернувся.

Разом із тим, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ці недоведені та невстановлені обставини були покладені в основу обвинувачення і ці обставини суперечать наявним в матеріалах справи доказах.

Суд першої інстанції під час судового розгляду встановив правдивість тверджень обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що 06.01.2018 року він не був на території України.

Так, у судовому засіданні були досліджені покази свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , надані ними в порядку ст.225 КПК України слідчому судді Приморського районного суду м. Одеса, які підтвердили, що в період з 05.01.2018 року по 07.01.2018 року ОСОБА_8 перебував в м. Кишинів.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав такими, що поза розумним сумнівом, покази свідка ОСОБА_13 , який єдиний дав покази, що нібито бачив в ночі при поганому освітлені ОСОБА_8 під час події 06.01.2018 року. Тим більше, що зазначений свідок не міг бачити ОСОБА_8 в с. Орлівка 06.01.2018 року, так як останній перебував в м. Кишинів, що було підтверджено трьома допитаними свідками та інформацією прикордонників.

Окрім того, суд вірно вважав, що дії зазначеного свідка ОСОБА_13 06.01.2018 року одразу після події є досить незрозумілими. Так, одразу після здійсненого на нього нападу він не повідомив правоохоронні органи, а зателефонував своїм друзям, які прибувши на місце події розпочали збирання на місці знайдених гільз в «кучку». Хоча в протоколі огляду місця події цієї «кучки» не зазначено, що може свідчити лише про зміну місць розташування гільз свідком ОСОБА_13 та його «друзями» до чи навіть під час проведення огляду місця події. Також суттєвим є те, що через декілька днів після цієї події ОСОБА_13 , як він сам поясним, самостійно використовуючи спецтехніку зніс будинок з якого нібито в нього здійснювались постріли тим самим знищивши такий суттєвий для розслідування речовий доказ.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення в порушення ч.2 ст.9 КПК України, не були встановлені та перевірені обставини, щодо нібито конфлікту ОСОБА_13 з невстановленою слідством особою (яка замовила його вбивство), пов'язаного із введенням господарської діяльності, а саме вирощування сільськогосподарської продукції на території Ренійського району Одеської області. Хоча ОСОБА_13 не є власником, чи керівником жодного сільськогосподарського підприємства на території Ренійського району Одеської області і єдине його відношення до вирощування сільськогосподарської продукції було те, що на момент події він був трактористом на місцевому сільськогосподарському підприємстві. Виходячи з показань ОСОБА_13 у нього, з невідомою йому особою був конфлікт, внаслідок якого зазначена невідома особа замовила його вбивство, замах на яке був реалізований за участю ОСОБА_8 , хоча останній на той час навіть не знав про існування ОСОБА_13 і знаходився і іншій державі. Інших більш переконливих доказів вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень сторона обвинувачення не має. Не має жодного висновку експертизи чи показань свідків які б підтверджували не те, що вину, а навіть будь-яку хоча б непряму причетність ОСОБА_8 до подій кримінальних правопорушень.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в ході досудового слідства та в судому засіданні не добуто доказів того, що у ОСОБА_8 була домовленість з невстановленою особою на умисне вбивство ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , та він погодився на це.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що численними висновками експертиз, які були проведені під час досудового розслідування та досліджені судом першої інстанції в ході судового розгляду, не було підтверджено винуватість ОСОБА_8 у скоєнні цих кримінальних правопорушень.

Так, посилаючись на досліджені під час судового розгляду докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про таке.

Під час огляду місця події, що мала місце 12.02.2018 року, були вилученні зразки ґрунту, серветка зі зразками крові, екскременти, чоловіча куртка та автомат, а в автомобілі «Volkswagen Touareg», в якому було затримано ОСОБА_8 було вилучено одяг. Згідно висновку експертизи № 18-838 від 11.05.2018 року, зразки ґрунтів в з місця події не мають загальної родової (групової) належності до ґрунту на чотирьох гумових килимках, які вилучені в ході огляду «Volkswagen Touareg». Висновком експертизи № 8-196 від 15.02.2018 року встановлено, що на куртці вилученої на місці події не виявлено генетичних ознак зразків крові ОСОБА_8 .

Так само, щодо подій які мали місце 06.01.2018 року в с. Орлівка, Ренійського району, Одеської області, жодна з експертиз не підтвердила обставини які були викладені в обвинувальному акті, щодо участі ОСОБА_8 у цих подіях.

Під час затримання ОСОБА_8 , у нього не було виявлено жодної вогнепальної зброї та бойових припасів. В матеріалах провадження відсутні докази того, щодо ОСОБА_8 носив, придбав вогнепальну зброю чи бойові припаси. Також в ході досудового слідства не добуто жодного доказу того, що у ОСОБА_8 взагалі була якась зброя (вогнепальна чи якась інша).

Як було встановлено в судовому засіданні судом першої інстанції, приблизний час здійснення пострілів 12.02.2018 року по автомобілю «BMW Х5» на автодорозі Т1629 між с. Нагірне та с. Котловина під керуванням ОСОБА_12 є 12 година 30 хвилин.

В зазначений час ОСОБА_8 та ОСОБА_15 лише виїжджали з м. Рені, Одеської області на автомобілі «Volkswagen Touareg» під керуванням ОСОБА_15 , що підтверджується записами камер зовнішнього відеоспостереження, які були дослідженні в судовому засіданні разом із протоколом огляду предметів від 14.02.2018 року, в якому також міститься інформація про час та місце виїзду автомобіля «Volkswagen Touareg» з м.Рені.

Як встановлено, приблизна відстань між м. Рені та місцем події складав 43 км і саме на цій відстані від місця події в той час перебував ОСОБА_8 .

Разом із тим суттєвою обставиною, щодо відсутності будь якої причетності ОСОБА_8 до подій кримінального правопорушення є подальший рух автомобіля «Volkswagen Touareg».

Згідно досліджених в судовому засіданні записів камер зовнішнього відеоспостереження, розташованих в с. Орлівка, Ренійського району на перехресті вулиць Переправська та Толбухіна автомобіль «Volkswagen Touareg» о 12 годині 46 хвилин переїжджаючи зазначене перехрестя повернув на вулицю Толбухіна та продовжив свій рух в напрямку с. Новосільське, Ренійського району, тобто у іншому напрямку від місця події.

Згідно висновку експертиз №307 від 05.03.2018 року та №306 від 05.03.2018 року не підтвердили наявність на серветці та екскрементах з місця події слідів крові ОСОБА_8 .

Згідно висновку експертизи №1-197 від 13.02.2018 року на поверхнях вилученого з місця події автомату не було виявлено слідів папілярних узорів ОСОБА_8 .

Висновком експертизи №1-197 від 13.02.2018 року не було підтверджено, що на поверхнях автомата маються генетичні ознаки слідів крові ОСОБА_8 .

Покази свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_26 лише констатують ті обставини, проти яких не заперечують обвинувачені (проживання в готелі « ІНФОРМАЦІЯ_3 », відвідування кабінету на території Ренійського порту, який розташований: АДРЕСА_8 ) та ні яким чином не доводять їх провину.

Органами досудового слідства не надано жодних доказів того, що відносно ОСОБА_8 проводилась перевірка щодо незаконного перетинання ним державного кордону України, чи мало це місце, що лише підтверджує пояснення ОСОБА_8 , про те, що він 5 - 6 січня 2018 року не знаходився на території України, що підтверджується інформацією про перетин Державного кордону України та показами свідків, які допитані слідчим суддею.

За таких обставин, суд відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов обґрунтованого висновку, що за результатами даного судового розгляду не доведено, що ОСОБА_8 здійснив закінчений замах на вбивство, тобто умисному противоправному заподіяні смерті іншій людині з метою приховування іншого злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчиненого на замовлення, з корисливих мотивів, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого ст.ст.116 - 118 КК України, а також носив, придбав вогнепальну зброю, бойові припаси без передбаченого законом дозволу, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність виправдання ОСОБА_8 у зв'язку з недоведеністю його причетності до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.15, п.п. 6, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, який з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність вини ОСОБА_8 в інкримінованих йому злочинах. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка.

Згідно норм ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що положення підпункту «а» п. 3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20.03.2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08.02.1996 року.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов'язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об'єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги прокурора стосовно виключення судом першої інстанції з вироку та ненадання правової оцінки доказам, а саме: протоколу огляду місця події від 12.02.2018 року; трафікам телефонних з'єднань за номером мобільного телефону, вилученого в автомобілі «Volkswagen Toureg» р.н. НОМЕР_4 ; висновку судової трасологічної експертизи №198-Т від 13.02.2018 року; протоколам перегляду відеозаписів за 11-12.02.2018 року (виїзд з м. Рені (с. Орлівка) та центр міста Рені) кафе Фортуна, спростовуються змістом вироку, у мотивувальній частині якого суд першої інстанції зазначив вказані докази та надав їм належну правову оцінку, а саме що вони у сукупності з іншими дослідженими доказами не доводять наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_8 будь якої кваліфікуючої ознаки, як це зазначено в обвинувальному акті.

Більш того, апеляційний суд звертає увагу на те, що прокурор в апеляційні скарзі, посилаючись на неналежне дослідження судом першої інстанції доказів, наданих стороною обвинувачення, під час апеляційного розгляду не заявляв клопотанням про їх повторне дослідження, як то передбачено ч.3 ст.404 КПК України, у зв'язку з чим апеляційний суд був позбавлений процесуальної можливості перевірити докази у даному кримінальному провадженні, повторно їх дослідити та надати їм оцінку.

Визнаючи ОСОБА_11 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.11 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, суд першої інстанції встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Будучи допитаним в ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_11 свою провину за ч.1 ст.263 КК України визнав повністю, за ч.2 ст.15, п.п. 6, 9, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України визнав частково та пояснив, що їздив в Республіку Молдова до своїх друзів в м. Кишинів, де познайомився з чоловіком на ім'я ОСОБА_30 , з яким у нього склалися дружні стосунки. ОСОБА_30 допомагав йому з житлом та транспортом. Далі він повернувся мешкати в ПМР в м.Тирасполь однак підтримував зв'язок з ОСОБА_31 за допомогою Skype. Артур попросив його допомогти йому, а саме поїхати в м.Одесу, де необхідно було зустрітися з людьми та від них отримати подальші інструкції. Оскільки ОСОБА_30 був його другом, він погодився. Далі він приїхав в м. Одеса. На 13-й станції Фонтанської Дороги він повинен був зустрітися з раніше незнайомими людьми. На парковці до нього підійшли двоє незнайомих чоловіків віком приблизно 40 років, які повідомили, що потрібно залякати одного чоловіка і повідомили місце, де припаркований автомобіль в якому в багажнику знаходився автомат ОСОБА_32 . Далі він на автомобілі «Audi» поїхав в с.Котловина Ренійського району. 12.02.2018 року між с.Орлівкою та с. Котловина він з'їхав з траси у напрямку лісосмуги і побачив, що автомобіль «BMW Х5» срібного кольору поїхав в напрямку м.Рені. Він взяв з багажника автомат і зробив засідку біля траси. Через деякий час він побачив, що по трасі в його напрямку рухається зазначений автомобіль після чого він зайняв вогневу позицію, став на коліно, і коли автомобіль знаходився на відстані приблизно 30 метрів, відкрив по його нижній частині стрільбу короткими чергами. Далі автомобіль «BMW Х5» зупинився від нього на відстані 25 метрів. Він почав відходити назад у лісосмугу. З автомобілю «BMW Х5» вийшли люди. Він впевнився, що з ними все нормально, після чого викинув автомат і сів в автомобіль «Audi» та поїхав в сторону с.Котловина, де по трасі обігнав автомобіль «BMW Х5» і поїхав в бік міжнародного пункту пропуску «Кучургани». Там він залишив автомобіль «Audi» з ключами і у подальшому був затриманий. З кваліфікацією сторони обвинувачення не згоден, так як жодного умислу на скоєння вбивства у нього не було.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано послався на досліджені ним докази, а саме:

- покази допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_16 , яка зі слів її чоловіка ОСОБА_12 дізналася, що на нього 12.02.2018 року було скоєно напад, а саме невідомий чоловік стріляв по його автомобілю «BMW Х5». У подальшому її чоловік поїхав у невідомому напрямку та його місцезнаходження невідоме.

- покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_33 , який показав, що з 2005 року займається вирощуванням сільськогосподарської продукції па території Ізмаїльського, надалі Белградського та Ренійського районів. Є засновником ряду підприємств у тому числі ПП «Влахос». На даному підприємстві також займається веденням сільськогосподарської діяльності ОСОБА_13 та співзасновником є ОСОБА_12 . У ОСОБА_33 є конфліктна ситуація з ОСОБА_19 , який проживає в Румунії. Він їздив в Румунію на зустріч з ним, де ОСОБА_20 висловлював йому претензію у вигляді грошової оплати за кожен гектар оброблюваної ОСОБА_34 землі. На вказану пропозицію Він відмовився, після чого почалися протиправні дії стосовно нього та людей з якими він разом веде комерційну діяльність.

- покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_35 , який пояснив, що 12.02.2018 року приблизно о 12:30 він зі своїм другом ОСОБА_12 на його автомобілі «BMW Х5» поверталися додому у с. Котловина із суду, розташованого у м. Рені по автодорозі, де між с. Нагірне та с. Котловина на відстані 150 - 200 метрів від насосної станції він побачив раніше незнайомого йому чоловіка, який вийшов із-за пагорбу та присів на коліно. Чоловіка ОСОБА_36 не розгледів так як він знаходився на відстані 30-40 метрів, проте побачив, що у руках у останнього був предмет, ззовні схожий на автомат. Після чого невідомий чоловік провів чергу вистрілів у бік автомобіля ОСОБА_12 . Вказаними пострілами невідомий чоловік пошкодив автомобіль ОСОБА_12

- покази допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_21 , яка пояснила, що вона працює адміністратором готелю «Чайка», розташованого у м. Рені. Так, 10.02.2018 року до готелю заселились три раніше незнайомих їй чоловіка, згодом встановлених як ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_37 . Вказаних осіб розмістив ОСОБА_25 . Вказані чоловіки приїхали на автомобілі темного кольору, який залишили на території готелю. 11.02.2018 року приблизно о 04:15 ранку вказані чоловіки попросили відкрити ворота готелю, щоб виїхати на автомобілі. О 14:00 того ж дня вказані особи повернулись. Після чого, 12.02.2018 року приблизно о 04:30 ранку вказані чоловіки залишили готель на їхньому автомобілі чорного кольору та правились у бік виїзду із м. Рені. До готелю не повертались.

Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції були досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме:

- протокол впізнання ОСОБА_21 12.02.2018 року, згідно якого при проведені впізнання вона впізнала ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_38 , як постояльців готелю « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

- протоколи огляду місця події від 12.02.2018 року та додаткового огляду місця події від 14.02.2018 року за адресою: Одеська область, Ренійський район, частина автодороги між селами Нагорне - Котловина, у ході якого вилучено: 5 гільз калібру 5,45 мм., автомат Калашникова АКСУ, ріжок автомату АКСУ; 3 зразки ґрунту, куртку коричневого кольору; 5 слідів підметкової частини взуття, 3 сліди шин автомобіля; 10 гільз калібру 5,45 мм.

- протокол огляду транспортного засобу «BMW Х5» від 12.02.2018 року, у ході якого на автомобілі виявлені ушкодження у кількості 15 шт.

- протокол слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_39 від 13.02.2018 року, згідно якого ОСОБА_11 розказав та вказав на обставини вчиненого злочину.

- висновок судової балістичної експертизи № 150-Б від 12.04.2018 року, відповідно до якого вилучені 15 гільз патронів є складовими частинами боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї - стріляними гільзами 5,45 мм. військових патронів (5,45x39 мм) до автомату Калашникова АК-74, АКСУ, ручного кулемету РГІК-74. Представлений на дослідження автомат с бойовою нарізною вогнепальною зброєю АКС- 74У № НОМЕР_3 , 1990 року випуску.

- висновок судової балістичної експертизи № 305-Б від 17.04.2018 року та висновок експертизи № 308-Б від 17.04.2018 року, відповідно до яких на автомобілі «BMW Х5» виявлено 13 вогнепальних пошкоджень, виявлені 4 фрагменту кулі, які стріляні з автомату АКСУ 74-У № НОМЕР_3 , 1990 року виготовлення (вилучений під час ОМП від 12.02.2018).

- висновок судової трасологічної експертизи № 197-Т від 13.02.2018 року, відповідно до якого три сліди підошви взуття могли бути залишені низом підошви, вилученою у підозрюваного ОСОБА_11

- висновок експерта №182 від 30.03.2018 року, відповідно до якого вилучені при проведенні цитологічного дослідження речового доказу: серветки, вилученої під час огляду місця події, в об'єкті №1 - (збережена нумерація відділення судово-медичної імунології) знайдено дев'ять ядровмісних епітеліальних клітин.

- висновок експерта №306 від 19.04.2018 року, відповідно до якого на серветці, вилученої при огляді місця події на дільниці автодороги Рені - Котловина, Ренійського району Одеської області, виявлена кров людини. При встановленні групової належності виявлен тільки антиген Н, властивий, як основний групі крові О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, але як супутній може бути присутнім в інших групах ізосерологічною системи АВО.

- висновок експерта №307 від 19.04.2018 року, відповідно до якого в екстрементах, вилучених при огляді місця події на дорозі Рені - Котловина, Ренійського району Одеської області, виявлена кров людини. При встановленні групової належності виявлені тільки антиген Н, властивий, як основний групі крові О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, але як супутній може бути присутнім в інших групах ізосерологічною системи АВО.

- висновок експерта №77 від 23.02.2018 року, відповідно до якого в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок обох рук громадянина ОСОБА_11 кров не знайдена, виявлений білок людини і знайдені епітеліальні клітини, встановити статеву належність яких не є можливим у зв'язку з відсутністю в препаратах ядер епітеліоцитів, придатних для статевоспецифічної диференціації. При встановленні групової належності клітин виявлений антиген В ізосерологічної системи АВО, що властивий групі крові В з ізогемаглютиніном анти-А, що не виключає походження клітин від особи (осіб) з вищевказаною групою крові.

- висновок експерта №6-102 від 14.02.2018 року, відповідно до якого на чоловічий куртці коричневого кольору, яку було виявлено та вилучено 12.02.2018 на обочині автодороги міського значення ТІ629 Орлівка - Болград, продуктів пострілу не виявлено (в межах чутливості використаних методів дослідження). Відповісти на питання «Яким видом порохового заряду були спорядженні набої, за допомогою яких здійснювалися постріли?» не виявилося можливим у зв'язку з тим, що на наданому об'єкті продуктів пострілу не виявлено (в межах чутливості використаних методів дослідження).

- висновок експерта №8-195 від 14.02.2018 року, відповідно до якого у змивах з рукоятки (об'єкт № 2), спускового гачка (об'єкт .№ 3), важеля затвору та запобіжника (об'єкт № 4), цівки (об'єкт № 5), кришки ствольної коробки (об'єкт № 6) наданого на дослідження автомата встановлена наявність клітин з ядрами. Генетичні ознаки клітин з ядрами у змивах з рукоятки (об'єкт № 2), спускового гачка (об'єкт № 3), важеля затвору та запобіжника (об'єкт № 4), цівки (об'єкт № 5), кришки ствольної коробки (об'єкт № 6) автомата невстановлені у зв'язку з деградацією та недостатньою кількістю ДНК. Відповісти на питання щодо сіпвпадіння генетичних ознак клітин з ядрами у змивах з рукоятки (об'єкт № 2), спускового гачка (об'єкт № 3), важеля затвору та запобіжника (об'єкт № 4), цівки (об'єкт № 5), кришки ствольної коробки (об'єкт № 6) автомата з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_8 (об'єкт № 1, згідно висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України від 14.02.2018 № 8-197), ОСОБА_15 (об'єкт № 1, згідно висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України від 14.02.2018 № 8-198), ОСОБА_7 (об'єкт № 1, згідно висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України від 14.02.18 року № 8-199) неможливо у зв'язку з невстановленням генетичних вказаних слідів. На наданих на дослідження п'яти гільзах (об'єкт № № 7-11) клітин з ядрами не виявлено. Відповісти на питання щодо встановлення генетичних ознак клітин з ядрам и на п'яти гільзах (об'єкти №№ 7-11) неможливо у зв'язку з невиявленням клітин з ядрами на вказаних предметах. Відповісти на питання щодо співпадіння генетичних ознак клітин з ядрами у змивах з п'яти гільз (об'єкти №№ 7-11) з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_8 (об'єкт № 1, згідно висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України від 14.02.2018 № 8-197), ОСОБА_15 (об'єкт № 1, згідно висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України від 14.02.2018 р. № 8-198), ОСОБА_11 (об'єкт № 1, згідно висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України від 14.02.2018 № 8-199) неможливо у зв'язку з невиявленням клітин з ядрами на гільзах. У змиві з наданого на дослідження магазину (об'єкт № 1) встановлена наявність клітин з ядрами. Генетичні ознаки клітин з ядрами у змиві з магазину (об'єкт №1) невстановлені у зв'язку з деградацією та недостатньою кількістю ДНК. Відповісти на питання щодо сіпвпадіння генетичних ознак клітин з ядрами у змиві з магазину (об'єкт № 1) з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_8 (об'єкт № 1, згідно висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України від 14.02.2018 № 8-197), ОСОБА_15 (об'єкт № 1, згідно висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України від 14.02.2018 № 8- 198), ОСОБА_7 (об'єкт № 1, згідно висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України від 14.02.2018 № 8-199) неможливо у зв'язку з невстановленням генетичних ознак вказаних слідів.

- висновок експерта № 6-101 від 14.02.2018 року, відповідно до якого в каналі стволу наданого автомату АКС-74У з маркуванням НОМЕР_8 встановлено присутність частинок вибухової речовини метальної дії нітроцелюлозного (бездимного) одноосновного пороху.

- висновок експерта №1-197 від 13.02.2018 року, відповідно до якого на поверхнях автомату (усіх його частин) з магазином, вилучених 12.02.2018 року під час проведення огляду місця події на обочині автодороги міського значення ТІ629 Орлівка-Болград, а саме на 7 км від АДРЕСА_9 у напрямок АДРЕСА_10 , сліди папілярних узорів не виявлені. Відповісти на питання: «Якщо так, чи придатні вони для ідентифікації?» не можливо у зв'язку з тим, що під час дослідження на поверхнях автомату (усіх його частин) з магазином, наданих на дослідження, сліди папілярних узорів не виявлені. Відповісти на питання: «Якщо так, то чи належать виявлені сліди папілярних узорів рук: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 » не можливо у зв'язку з тим, що під час дослідження на поверхнях автомату (усіх його частин) з магазином, наданих на дослідження, сліди папілярних узорів не виявлені.

- висновок судової молекулярно - генетичної експертизи № 8-196 від 15.02.2018 року, відповідно до якого на куртці, що була виявлена під час огляду місця події 12.02.2018 на ділянці автодороги «Рені -Котловина, 7 км у напрямок с. Котловина», виявлено ДНК - профіль підозрюваного ОСОБА_11

- довідку прикордонної служби №5/11/60 від 13.02.2018 року, згідно якої 09.02.2018 року про те, що ОСОБА_15 та ОСОБА_11 на автомобілі «Volkswagen Touareg» р.н. НОМЕР_4 в'їхали до України через пункт пропуску «Кучурган». ОСОБА_8 09.02.2018 року в'їхав в Україну через пункт пропуску «Маяки - Удобне» на автомобілі «Опель».

Оцінюючи досліджені судом докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що всі досліджені докази відносно ОСОБА_11 є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження, у своїй сукупності та взаємозв'язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для постановлення обвинувального вироку.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, який з'ясувавши обставини кримінального провадження та давши належну оцінку зібраним та дослідженим доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_11 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.11 ч.2 ст.115 КК України за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене на замовлення.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 щодо недоведеності змови між «невстановленою слідством особою» та обвинуваченим з таких підстав.

Так, в судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_11 підтвердив те, що він здійснював постріли в бік автомобілю «BMW Х5», у якому перебували ОСОБА_12 та ОСОБА_36 , на прохання свого знайомого, що вказує на наявність кваліфікуючої ознаки: вчинення убивства на замовлення.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності у обвинуваченого ОСОБА_11 умислу на скоєння умисного убивства, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно протоколу огляду транспортного засобу «BMW Х5» від 12.02.2018 року, у ході якого на автомобілі виявлені ушкодження у кількості 15 шт., які розташовані не лише у нижній задній частині автомобілю, про що наголошувала сторона захисту, а і у капоті, фарі та передніх дверях автомобілю, що, на переконання апеляційного суду, свідчить про цілеспрямованість здійснення пострілів ОСОБА_11 з метою скоєння умисного вбивства.

Також апеляційний суд відхиляє доводи обвинуваченого, який заперечуючи щодо висновків суду про наявність в його діях умислу на вбивство, наголошував на тому, що враховуючи перебування його на невеликої відстані від автомобіля потерпілих, він мав можливість завершити вбивство, однак не зробив цього через відсутність умислу на вбивство з огляду на таке.

Як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_11 здійснив постріли на відстані приблизно 30 метрів, із-за пагорбу, витравивши всі набої, а тому, під час проїзду біля нього автомобілю потерпілих на близької відстані, з огляду відсутності набоїв, у нього не було можливості завершити замах на вбивство з причин, незалежних від нього волі.

Також апеляційний суд не може погодитися з доводами сторони захисту, що дії ОСОБА_11 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.129 КК України оскільки у нього не було умислу на вбивство та він діяв з метою налякати потерпілого ОСОБА_12 , так як ці доводи суперечать зібраним доказам у справі. Так ОСОБА_11 усвідомлював (не міг не усвідомлювати) суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав (не міг не передбачати з огляду на характер ушкоджень, завданих автомобілю, їх локалізацію) його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті постраждалого і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання, що вказує на те, що ОСОБА_11 діяв з умислом на вбивство ОСОБА_12 .

Апеляційний суд дійшов висновку, що під час розгляду кримінального провадження доведено, що ОСОБА_11 здійснив їз-за пагорбу 15 пострілів з автомату у бік автомобілю «BMW Х5», у якому перебували ОСОБА_12 та ОСОБА_36 , з метою вчинення умисного вбивства ОСОБА_12 , тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки були відстрелено усі патрони.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.11 ч.2 ст.115 КК України за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене на замовлення.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_11 стосовно того, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б підтверджували обставини про наявність конфлікту між «невстановленою» особою та ОСОБА_12 , внаслідок якого у цієї «невстановленої особи» виник умисел на вбивство ОСОБА_12 , ОСОБА_12 не допитувався в судовому засіданні, під час досудового розслідування не давав покази про наявність конфлікту, та не був визнаний потерпілим, а його дружина суду першої інстанції не надавала покази, що мав місце саме замах на вбивство, оскільки зазначене не має правового значення для кваліфікації дій ОСОБА_11 . Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду сам обвинувачений ОСОБА_11 вказав, що його попросили здійснити вчинені ним дії через наявний конфлікт.

Апеляційний суд відхиляє посилання сторони захисту на те, що під час судового розгляду не були досліджені докази, якими б підтверджувались обставини кримінального провадження щодо закінченого замаху на вбивство, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки зазначене спростовується змістом вироку суду, у мотивувальній частині якого суд першої інстанції зазначив досліджені докази та надав їм належну правову оцінку.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що захисник, посилаючись в апеляційні скарзі на неналежне дослідження судом першої інстанції доказів, під час апеляційного розгляду не заявив клопотанням про їх повторне дослідження, як то передбачено ч.3 ст.404 КПК України, у зв'язку з чим апеляційний суд був позбавлений процесуальної можливості перевірити докази у даному кримінальному провадженні, повторно їх дослідити та надати їм оцінку.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги захисника стосовно того, що покарання, призначене ОСОБА_11 за ч.1 ст. 263 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки шість місяців є занадто суворим, оскільки на переконання апеляційного суду саме таке покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора про те, що засуджуючи ОСОБА_11 , суд безпідставно і необґрунтовано виключив кваліфікуючі ознаки злочину - вбивство з корисливих мотивів та вчинене за попередньою змовою групою осіб (п.п 6, 12 ч.2 ст.115 КК України), з огляду на таке.

Постановляючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_11 , з огляду на те, що йому інкримінувалось скоєння кримінального правопорушення за попередньою змовою з ОСОБА_8 , який визнаний невинуватим у скоєнні цього злочину та виправданий, суд першої інстанції правильно не визнав у діях ОСОБА_11 ознак п.12 ч.2 ст.115 КК України - вчинення умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, апеляційний суд погоджується з виключенням у вироку кваліфікуючої ознаки злочину, що інкримінується ОСОБА_11 - вбивство з корисливих мотивів (п.6 ч.2 ст.115 КК України), оскільки як в обвинувальному акті, так і в апеляційній скарзі не міститься жодного обґрунтування вчинення ОСОБА_11 злочину саме з корисливих мотивів, та такої кваліфікуючої ознаки не було встановлено як під час судового розгляду судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду.

Крім того, вказуючи про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого за кваліфікуючими ознаками: вбивство з корисливих мотивів та вчинене за попередньою змовою групою осіб, що погіршує становище обвинуваченого, прокурор не просив апеляційний суд ухвалити новий вирок, як то передбачено ст.420 КПК України, що унеможливлює ухвалення апеляційним судом нового вироку.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора про те, що викладаючи у мотивувальній частині вироку обставини кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_11 , суд першої інстанції необґрунтовано виключив його спільника - ОСОБА_15 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, оскільки, як вже було зазначено, суд першої інстанції під час судового розгляду дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_11 інкримінованого йому злочину одноособово та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.15, п.11 ч.2 ст.115 КК України як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене на замовлення.

Крім того апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом в мотивувальній частині вироку не сформульоване обвинувачення, доведене, за результатами судового розгляду кримінального провадження та формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом доведеним, оскільки зазначене спростовується змістом вироку, у мотивувальній частині якого судом зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора що суд, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначив обставини, встановлені судовим слідством - неіснуючою стадію кримінального провадження, оскільки така помилка у формулюванні назви стадії судового розгляду не могла перешкодити та не перешкодила суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. На переконання апеляційного суду скасування вироку з цих підстав не відповідатиме загальним засадам кримінального провадження та буде неправомірним обмеженням права обвинуваченого на справедливий суд, яке передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та буде надмірним формалізмом у трактуванні процесуального законодавства.

Крім того, апеляційний суд відхиляє вимоги апеляційної скарги прокурора про скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо: встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 КПК України встановлено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо: судове рішення ухвалено незаконним складом суду; судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою; судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою; судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; порушено правила підсудності; у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Однак, прокурор як у апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду не посилався на жодну з вищенаведених норм закону, та не навів жодних підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст.415 КПК України.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними та необґрунтованими, адже вони спростовуються дослідженими судом доказами, аналіз яких наведений вище.

За результатами апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає, що аналіз доказів кримінального провадження свідчить про відсутність передбачених законом підстав для скасування вироку суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає оскаржуваний вирок законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим апеляційні скарги прокурора та сторони захисту підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до припису п.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив

Апеляційні скарги прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_10 та адвоката ОСОБА_9 , діючого в інтересах захисту обвинуваченого ОСОБА_11 - залишити без задоволення.

Вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2020 рокувідносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.6, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України та ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.6, 11, 12, ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою - з моменту отримання ним копії ухвали.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4