18.03.21
33/812/100/21
Справа №488/158/20 Головуючий у районному суді: Головіна Т. М.
Провадження №33/812/100/21 Головуючий у апеляційному суді: Лисенко П.П.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
іменем України
18 березня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Лисенка П.П.,
з секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,
за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Корабельного районного суду м Миколаєва від 23 січня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , не працюючого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 295229, 23 жовтня 2019 року о 15:00 годині, у м. Миколаєві в районі будинку №234 «в» по проспекту Богоявленському, було зупинено автомобіль марки «Audi A6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який, як на думку працівників поліції, був з явними ознаками наркотичного сп'яніння, про що свідчили звужені зіниці очей, відсутність реакції на світло, порушення координації рухів.
У присутності двох свідків, ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, проте той від такого огляду відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
У зв'язку з цим, було складено протокол про адміністративне порушення, який разом з іншими матеріалами адміністративної справи передано на розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області, за місцем проживання правопорушника, яка була зазначена у протоколі.
26 грудня 2019 року, встановивши, що в протоколі адреса правопорушника вказана не вірно, постановою вищезазначеного суду, матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 повернуто до УПП в Миколаївській області.
16 січня 2020 року Департаментом патрульної поліції УПП в Миколаївській області матеріали направлені до Корабельного районного суду м. Миколаєва.
Постановою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив названу постанову скасувати та закрити провадження у справі, підставою чого назвав не повне дослідження судом першої інстанції обставин справи, які необхідні для обґрунтованого та законного її вирішення.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне, апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржувану постанову, суддя районного суду дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази (дані протоколів про адміністративне правопорушення, дані відеозапису) не суперечать, а навпаки доповнюють один одного і є переконливими та підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України; наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).
Перевіривши під час апеляційного розгляду докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що такий висновок не підтверджується, а навпаки спростовується дослідженими апеляційним судом доказами.
Відповідно до Закону України «Про дорожній рух», п. 1.1 п. 1.10. Правил дорожнього руху (далі Правила) єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють названими Правилами, а встановлені ними норми та приписи розповсюджуються на усіх водіїв транспортним засобів, що здійснюють керування ними.
Зокрема, водієм визнається особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно із пунктом 2.4 Правил дорожнього руху, що затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила), водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил на вимогу поліцейського.
Згідно пункту 2.9 (а) Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил).
Невиконання вказаних правил утворюють склад правопорушень, передбачених статтею 122-2 , частини 1 статті 130 КУпАП.
Положеннями статті 122-2 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Згідно частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оскаржена постанова судді не відповідає наведеним положенням закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вимоги до протоколу про адміністративне порушення викладені у статті 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376 (далі - Інструкція).
Так, згідно статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Пунктами 11, 12 Інструкції передбачено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення може бути підписано також цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підписати протокол про адміністративне правопорушення у ньому робиться запис про це.
Таким чином, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою є роз'яснення особі, відносно якої складається протокол, її прав, передбачених статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП.
Згідно частин 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівників поліції у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Аналогічні вимоги містить пункт 7 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 11 листопада 2015 року № 1413/27858.
Крім того, пунктами 2, 3, 4, 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103), визначено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції(далі-стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться:поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря-фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейський повинен скласти протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, в присутності двох свідків.
При цьому, працівник поліції зобов'язаний чітко роз'яснити водієві негативні наслідки ігнорування його вимог.
Однак протокол про адміністративні правопорушення відносно водія ОСОБА_1 та оскаржена постанова вказаним вимогам закону відповідають не у повній мірі.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 295229, 23 жовтня 2019 року о 15:00 годині, у м. Миколаєві в районі будинку №234 «в» по проспекту Богоявленському, було зупинено автомобіль марки «Audi A6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який був з явними ознаками наркотичного сп'яніння, про що свідчили звужені зіниці очей, відсутність реакції на світло, порушення координації рухів (а.с. -1).
У присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , водію запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, проте той від такого огляду відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (а.с. - 3, 4).
При цьому, з відеозапису (а.с.-2), зробленого з нагрудної камери поліцейського, вбачається, що працівниками поліції не було зафіксовано зупинку транспортного засобу, встановлено особу-водія, а лише в присутності свідків зафіксована відмова водія від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27).
Згідно листа головного сервісного центру МВС в Херсонській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має право керувати транспортними засобами категорії «В» на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого 29 березня 2017 року в територіальному сервісному центрі № 6541, замість втраченого посвідчення водія серії НОМЕР_3 , виданого вперше після навчання 11 грудня 2013 року, яке значиться в базі загублених документів з 28 березня 2017 року, згідно звернення громадянина ОСОБА_1 для отримання дублікату (а.с. -29, 30).
Крім вказаного, з протоколу про адміністративне правопорушення БД № 295229 від 23 жовтня 2019 року видно, що інспектором поліції було тимчасово вилучено посвідчення водія НОМЕР_3 . Вказана серія та номер вилученого посвідчення, співпадає з посвідченням водія, яке раніше належало ОСОБА_1 та значиться як втрачене з 28 березня 2017 року.
За такого, можна зробити висновок, що інспектором поліції, в порушення вимог чинного законодавства, не встановлено належним чином особу, яка перебувала в стані наркотичного сп'яніння за кермом транспортного засобу «Audi A6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що вказаного правопорушення не вчиняв, так як фізично він навіть не перебував у межах країни Україна, оскільки працює моряком, та станом на дату вчинення правопорушення та складання протоколу, перебував на морському судні за контрактом в країні Туреччина.
На підтвердження вказаних обставин, ним було надано копію паспорту моряка та копію закордонного паспорту, які містять відмітки про те, що ОСОБА_1 прибув до морського порту Туреччини 04 травня 2019 року та вибув 23 грудня 2019 року (а.с. 32-38).
Згідно відміток закордонного паспорту 04 травня 2019 року є відмітка турецької сторони при перетині кордону та відмітка кіпрської сторони 24 грудня 2019 року.
Правопорушення вчинене 23 жовтня 2019 року.
Тому, протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 295229 від 23 жовтня 2019 року не можна вважати належним доказом вчинення громадянином ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За такого, протокол про адміністративне правопорушення, не відповідає вимогам закону і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.
Формально дотримавшись вимог закону, щодо складення протоколу про адміністративне порушення, працівники поліції поставили питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що є неприпустимим.
З огляду на наведене, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог пункту 2.5 Правил, є невірними, оскільки в суді не доведено наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП.
За такого, постанова Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2020 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, 17 березня 2021 року на електронну адресу Миколаївського апеляційного суду надійшло клопотання, підписане Коробовим М.С. та надіслане з електронної пошти адвоката Гагуліної О.М., про призначення судового засідання в режимі відеоконференції.
Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.
Проте, нормами КУпАП не врегульовано питання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. З метою додержання принципу законності, виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 336 КПК України, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі, яке знаходиться поза межами приміщення суду, у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин.
ОСОБА_1 не наведено поважних причин неможливості прибуття в судове засідання, а тому вказане клопотання не підлягає задоволенню.
Крім того, зазначене клопотання ще містить вимоги про стягнення з лейтенанта поліції ОСОБА_4 поштових витрат у розмірі 147,22 гривень, витрат на проїзд - 400 гривень, на правничу допомогу - 2 900 гривень та моральну шкоду у сумі 5 000 гривень.
Однак, вирішення питання про відшкодування таких трат, взагалі не передбачено нормами чинного КУпАП і повинно вирішуватися в іншому порядку та іншому виді судочинства.
За такого, зазначене клопотання ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, оскільки вказані вимоги вирішуються в іншому порядку.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за протоколом серії БД № 295229 від 23 жовтня 2019 року - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
У задоволенні заявленого ОСОБА_1 клопотання -відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду П.П. Лисенко