№ 2-а-665/10
І М ” Я М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2010 року суддя Пустомиітвського районного суду Львівської області Данилів Є.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пустомити справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пустомитівського РВ ГУМВС України про зобов'язання провести реєстрацію за місцем проживання, -
В Пустомитівський районний суд звернулася із позовом ОСОБА_1, в які просить суд зобов'язати Пустомитівський РВ УМВС України у Львівській області провести реєстрацію за місцем проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1.
Свій позов мотивує тим, що з листопада 1992 року по 3 грудня 2002 року позивачка перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Даний факт встановлений рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області по справі № 2 - 479 за 2003 р. від 15.01.2003 року.
На підставі рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів від 12.01.1984 року № 7, ОСОБА_2, 01.02.1984 року було видано ордер № 64 на заняття жилої площі, а саме квартири, що розташована по АДРЕСА_1.
З листопада 1992 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали одною сімєю та вели спільне господарство. Тому і після смерті ОСОБА_2 позивачка продовжує проживати у квартирі АДРЕСА_1, іншого житла у неї не має.
Після смерті ОСОБА_2, рахунки по оплаті житла позивачка переоформила на себе і сплачує їх по мірі можливості.
22.05.2009 року позивачкою було подано заяву для реєстрації за місцем проживання в Україні у реєстраційний орган - Пустомитівський РВ УМВС України у Львівській області. П. 4 даної заяви " Вселення здійснено відповідно до законодавства України", підписаний посадовою особою п. В. Кардашем та скріплений печаткою Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області. Проте, у цілому, у питанні реєстрації позивачки у цій квартирі їй відмовлено, оскільки за нею не має визнаного права на користування зазначеним житлом - квартирою АДРЕСА_1.
Крім того, позивачка поселилась у цю квартиру на законних підставах - як член сім'ї наймача і набула права на проживання у цій квартирі. Виходячи з положень Конституції України про гарантування громадянам свободи пересування і вільного вибору місця проживання сама по собі наявність чи відсутність реєстрації не може бути підставою відмови визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка вселилась до наймача з його згоди.
Рішенням встановлений факт фактичних шлюбних відносин, більше того, наймач -ОСОБА_2 висловлював згоду на її вселення у його постійне місце проживання.
Положеннями ст. 64 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 р. встановлено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство ( ч. 2 ст. 64 ЖК України).
Положеннями ст. 65 ЖК України визначено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням ( ч. 2 ст. 65 ЖК України).
У квартиру ОСОБА_2 АДРЕСА_1 не вселялись і не проживали інші члени його сім'ї чи інші особи, окрім позивачки.
Враховуючи те, що з листопада 1992 року позивачка постійно проживала із наймачем - ОСОБА_2 - який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, протягом усього спільного життя вони вели спільне господарство та до сьогоднішнього дня позивачка проживає у квартирі останнього і рахунки по оплаті житла позивачка сплачує особисто, тому, вважає, що має право на визнання за нею права на користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
В судове засідання позивачка не зявилася, проте подала до суду заяву, якою підтримала заявлені позовні вимоги та просить суд позов задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не зявився.
Проаналізувавши матеріали справи, а саме рішення Пустомитівського районного суду Львівської області по справі № 2 - 479 за 2003 р. від 15.01.2003 року, ордер № 64 від 01.02.1984 року на право заняття квартири під АДРЕСА_1, враховуючи вимоги ст. 64 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 р. з якого вбачається, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення, дослідивши інші докази у їх сукупності, приходжу до переконання, що позовна заява ОСОБА_1 підставна та підлягає до задоволення в повній мірі.
Відповідно до п. 10 ст. 3 КАС України - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої , апеляційної чи касаційної інстанції може проводитися в порядку письмового провадження, а саме без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 122, 138, 159 КАС України, ст..ст. 64, 65 ЖК України ,
Позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволити в повні мірі .
Зобов'язати Пустомитівський РВ УМВС України у Львівській області провести реєстрацію за місцем проживання в Україні громадянки України, ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Данилів Є.О.