Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
28.01.2010Справа №2-9/5378-2009
За позовом Акціонерного банку «Діамант», м. Київ, в особі Кримської Дирекції АБ «Діамантбанк», 95000, АРК, місто Сімферополь, вул. К.Лібкнехта/Жуковського/Р.Люксембург, 1/1/6
До відповідачів 1) Фізична особа - підприємець Гребенніков Анатолій Олександрович, 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Б.Франка 6.4, кв. 71; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-ГО», 95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Узлова, будинок 12
Про стягнення 53 051, 90 грн.
За зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Гребеннікова Анатолія Олександровича, 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Б.Франка 6.4, кв. 71
До відповідача Акціонерного банку «Діамант», м. Київ, в особі Кримської Дирекції АБ «Діамантбанк», 95000, АРК, місто Сімферополь, вул. К.Лібкнехта/Жуковського/Р.Люксембург, 1/1/6
Про стягнення 36504,90 грн.
Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова
Представники:
Від позивача - Шаблакова В.Ю., пред-к за дов. від 06.07.2009р.
Від відповідача №1 - Фізична особа - підприємець Гребенніков Анатолій Олександрович
Від відповідача №2 - Буніна Л.Г.- пред-к, дов. №1 від 01.01.2009р.
Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідачів 53051,90 грн. заборгованості, у тому числі 2822,97грн. пені.
Позивач заявою від 27.10.2009р. уточнив позивні вимоги та просить стягнути з відповідачів 50254,12 грн. основного боргу та 2681,86грн. пені.
Відповідач №1 проти позову заперечує по мотивам, викладеним у запереченні на позов від 27.10.2009р.
Від Фізичної особи - підприємця Гребеннікова Анатолія Олександровича 23.11.2009 р. до Господарського суду АР Крим надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з Акціонерного банку «Діамант», м. Київ, в особі Кримської Дирекції АБ «Діамантбанк» 36504,90 грн. суми надмірно переплаченого авансового лізингового платежу по договору фінансового лізингу №009 від 21.06.07р.
Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.
Суд вважає, що зустрічний позов пов'язаний з первісним і приймає його для розгляду разом з первісним позовом.
Відповідач (за зустрічним позовом) у судовому засіданні надав відзив на зустрічну позовну заяву у якої просить відмовити.
12.01.10 представником позивача у судовому засіданні прийняти письмові пояснення до заперечення на позов, а також відповідачем по зустрічному позову наданий додатковий відзив на зустрічний позов.
У судовому засіданні 12.01.2010 р. була оголошена перерва до 28.01.2010 р. до 14:10 годин.
28.01.2010 р. судове засідання відбулось у присутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
«21» червня 2007 року між та Фізичною особою - підприємцем Гребенніковим Анатолієм Олександровичем (надалі - «Відповідач») укладено Договір фінансового лізингу транспортних засобів № 009 (надалі - «Договір лізингу»), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався набути у власність транспортній засіб, а саме: у кількості 1 (одна) одиниця - автобетонозмішувач АБС - 7ДА на шасі КАМАЗ 53229, 2007 року випуску, надалі - «Предмет лізингу», і передати його Відповідачу у користування на умовах фінансового лізингу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату.
Згідно умов п. 1.4 Договору лізингу Предмет лізингу Відповідачу передається виключно на умовах сплати останнім на користь Позивача Лізингових платежів у розмірі та порядку, встановлених розділом 2 Договору лізингу.
Умовами Додатку №1 передбачено, що лізингові платежі сплачуються Відповідачем щомісячно, в термін до 10-го (десятого) числа місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання акту прийому-передачі Предмету лізингу. Лізингові платежі сплачуються Відповідачем Позивачу в розмірі та порядку, визначених Графіком сплати Лізингових платежів, що наведений у Додатку №1 до Договору лізингу.
Позивач належним чином та у повному обсязі виконав зобов'язання за Договором лізингу а саме, передав Предмет лізингу Відповідачу, що підтверджується Актом прийому-передачі Предмета лізингу від 04 липня 2007 року.
Однак, Відповідачем були порушені умови Договорів лізингу, не сплачені в повному обсязі Лізингові платежі, що підлягали до сплати згідно Графіку сплати лізингових платежів, а саме не сплачені лізингові платежі: за березень 2009 року у розмірі 6 044, 51 грн. (шість тисяч сорок чотири тисячі 51 копійка) у визначений Графіком строк, тобто до 10 квітня 2009 року; за квітень 2009 року у розмірі 9 232,55 грн. (дев'ять тисяч двісті тридцять дві гривні 55 копійок) у визначений Графіком строк, тобто до 10 травня 2009 року; за травень 2009 року у розмірі 9 459, 02 грн.(дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 02 копійки) у визначений Графіком строк, тобто до 10 червня 2009 року; за червень 2009 року у розмірі 12 759,02 грн. (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 02 копійки) у визначений Графіком строк, тобто до 10 липня 2009 року; за липень 2009 року у розмірі 12 759,02 грн. (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 02 копійки) у визначений Графіком строк, тобто до 10 серпня 2009 року, всього дорівнює 50 254,12 (п'ятдесят тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні 12 копійок).
В забезпечення виконання зобов'язання за Договором лізингу, 21 червня 2007 року між Акціонерним банком «Діамант» та ТОВ «АЛЬ -ГО» (надалі «Відповідач 2») було укладено Договорі поруки №009/1 (надалі «Договір поруки»).
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1,2 статті 554 ЦКУ передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Так, за Договором поруки ТОВ «АЛЬ-ГО» поручався перед Позивачем за належне виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань, яки витікають з Договору фінансового лізингу №009 від 21 червня 2007 року, в тому числі сплати усіх належних за Договором лізингу платежів. Відповідно до п.1.2 Договору поруки Відповідач і Відповідач 2 відповідають перед Позивачем як солідарні боржники, що означає абсолютне право Позивача вимагати повного виконання зобов'язання як від Відповідача так і від Відповідача 2. У відповідності з п.1.4 Договору поруки Відповідач 2 відповідає перед Позивачем за виконання зобов'язання у повному обсязі усім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.
Згідно п.2.1.-2.2. Договору поруки, Договору поруки Позивач набуває право вимагати від Відповідача №2 виконання зобов'язань, що витікають із Договору лізингу при умові, якщо в установлений Договором лізингу строк виконання зобов'язання в цілому чи в будь-якій їх частині не будуть виконані Відповідачем. Відповідач №2 зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по Договору поруки не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання повідомлення від Позивача про невиконання Відповідачем №1 зобов'язань і необхідності їх виконання Відповідачем №2.
Заборгованість Відповідача №1 по сплаті Лізингових платежів за Договором лізингу підтверджується виписками з рахунку.
П.9.1. Договору лізингу передбачено, що за несвоєчасну сплату Відповідачем №1 лізингових платежів та/або комісій за Договором, Відповідач №1 сплачує на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплачених платежів за кожен день прострочення.
Тому, станом на 12 серпня 2009 року Позивачем була нарахована пеня у розмірі 2 681,86 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят одна гривня 86 копійок).
Згідно п. 8.2 Договору та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» Позивачу надано право відмовитись від Договору лізингу та вимагати повернення Предмета лізингу від Відповідача №1 у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Відповідач №1 не сплатив Лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення по сплаті становить більше 30 (тридцяти) днів.
Враховуючи, що Відповідач №1 прострочив сплату лізингових платежів за Договором лізингу більше 30 (тридцяти) днів, Позивач відмовився від Договору лізингу в односторонньому порядку.
Так, у відповідності до п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», п. 8.2. Договору лізингу, Позивач відмовився від Договору лізингу в односторонньому порядку на підставі відповідного листа (лист № 369/01-02 від 12 серпня 2009 року).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (ГК) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 175 ГК, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (ЦК) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При вказаних обставинах, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню та з відповідачів підлягає стягненню солідарно 50254,12грн. основного боргу, 2681,86грн. пені, 529,36 державного мита, 236 витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Розглянувши зустрічний позов Фізичної особи - підприємця Гребеннікова Анатолія Олександровича до Акціонерного банку «Діамант», м. Київ, в особі Кримської Дирекції АБ «Діамантбанк» про стягнення 36504,90 грн. суми надмірно переплаченого авансового лізингового платежу по договору фінансового лізингу №009 від 21.06.07р., суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову треба відмовити по наступнім підставам.
Підприємець стверджує, що авансовий платіж, що був сплачений останнім, мав бути спрямований на компенсацію вартості Предмета лізингу за Договором лізингу у разі його придбання Підприємцем на умовах фінансового лізингу та фактично був передплатою в рахунок погашення інвестиційних затрат Банку у випадку набуття Підприємцем права власності на Предмет лізингу, а оскільки Банк вчинив в односторонньому порядку відмову від Договору лізингу, то відповідно останній має повернути Підприємцю суму сплаченого авансового платежу у сумі 79 000,00 грн. (Авансовий платіж) так як позбавив останнього можливості здійснити викуп Предмета лізингу.
Виходячи зі ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають з договорів, актів цивільного законодавства, закону, рішення суду, тощо.
Із договірних відносин, що виникли між Банком та Підприємцем за Договором лізингу вбачається, що Банк зобов'язався набути у власність транспортні засоби, що є Предметом лізингу та передати їх Підприємцю у користування на визначений строк, виключно на умовах фінансового лізингу за встановлену плату, а останній у свою чергу зобов'язався сплачувати щомісячно, за користування Предметом лізингулізингові платежі, у порядку та розмірі визначеному Графіком, що наводиться у Додатку № 1 до Договору лізингу.
Відповідно до п. 2.1. Договору лізингу Лізинговий платіж є платою за користування Предметом лізингу, що включав в себе: частину лізингового платежу, спрямовану на компенсацію вартості Предмету лізингу, частини лізингового платежу, що є платежем як винагорода Лізингодавцю за отримані транспортні засоби, частина лізингового платежу, що спрямована на компенсацію будь-яких витрат, що пов'язані з набуттям Предмету лізингу та передачею його у лізинг.
Умовами п. 1.6. Договору лізингу був визначений обов'язок Підприємця, у визначений строк сплатити авансовий платіж, в рахунок сплати Лізингових платежів.
Згідно умов розділу 6 Договору лізингу право власності на Предмет лізингу переходить до Підприємця, лише за умови сплати, останнього Лізингового платежу згідно Графіку за Договором лізингу.
Так, Позивач на виконання умов Договору лізингу, виконав взяті на себе зобов'язання, а саме набув у власність транспортний засіб, що є Предметом лізингу та відповідно до Акту прийому-передачі від «04» липня 2007 року передав його Підприємцю у користування (копія додається).
В свою чергу, Підприємець частково виконав взяті на себе зобов'язання, а саме сплатив Авансовий платіж та частково здійснював погашення Лізингових платежів, що підлягали до сплати за користування Предметом лізингу.
Однак, на виконання умов Договору лізингу Підприємець порушив взяті на себе зобов'язання та не сплатив у повному обсязі Лізингові платежі, що підлягали до сплати згідно Графіку.
Підприємець не заперечує існування заборгованості зі сплати лізингових платежів), а прострочення зі сплати складало більше ЗО (тридцяти) днів, тому Банк, користуючись правом наданим п. 8.2 Договору лізингу та ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» (Закон про фінансовий лізинг) на підставі листа (вих.. № 369/01-02 від 12 серпня 2009 року), в односторонньому порядку відмовився від Договору лізингу та вимагав від Підприємця повернути Предмет лізингу та погасити прострочену заборгованість зі сплати Лізингових платежів, нарахованих на момент вчинення відмови від Договору лізингу та пені, нарахованої за порушення умов Договору лізингу.
На виконання вимоги Банку, Підприємець повернув Предмет лізингу, а вимога щодо погашення простроченої заборгованості за Договором лізингу була невиконана.
Оскільки умовами Договору лізингу та Законом про фінансовий лізинг не передбачено обов'язок Банку повернути Підприємцю сплачені Лізингові платежі, у разі вчинення відмови від Договору лізину то відповідно у останнього немає жодних підстав вимагати від Позивача повернення будь-яких грошових коштів, в тому числі авансових платежів, сплачених Підприємцем в рахунок плати за користування Предметом лізингу, а існують лише невиконані обов'язки за Договором лізингу.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Тією ж нормою зазначено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї.
При вказаних обставинах, у зустрічному позові треба відмовити.
Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.
Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано 28.01.2010 р.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця Гребеннікова Анатолія Олександровича, (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Б.Франка 6.4, кв. 71 ідентифікаційний номер 2970716531) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-ГО», (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Узлова, б. 12, ідентифікаційний номер 32471389) на користь Акціонерного банку «Діамант». м. Київ, Контрактова площа, 10-А в особі Кримської Дирекції Акціонерного банку «Діамант» у м. Сімферополь, м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта/ Жуковського/ Р.Люксембург, 1/1/6 заборгованість по сплаті лізингових платежів за Договором фінансового лізингу №009 від 21 червня 2007 року у розмірі 50 254,12 грн. та пені у розмірі 2 681,86 грн., всього 52 935, 98 грн., 529,36 державного мита та 236 витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.
3. В зустрічному позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Петухова Н.С.