Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 308
Іменем України
20.01.2010Справа №2-22/6113-2009
За позовом - Фізичної особи - підприємця Виприцького Олексія Борисовича, м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Генеральська, 12а, кв. 39
до відповідачів - 1. Малоріченської сільської ради, м. Алушта, вул. Комсомольська, 8
2. Виконавчого комітету Малоріченської сільської ради, м. Алушта, вул. Комсомольська, 8
3. КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11
про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Калініченко А.А.
представники:
від позивача - Якубов І.С., представник, дов від 30 листопада 2009 року
від відповідачів - 1. Алферов В.В., представник, дов від 09 вересня 2009 року; 2. Алферов В.В., представник, дов від 12 січня 2010 року; 3. не з'явився
Обставини справи:
Позивач - Фізична особа - підприємець Виприцький Олексій Борисович звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів - Малоріченської сільської ради, Виконавчого комітету Малоріченської сільської ради, КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», просить суд визнати за фізичною особою-підприємцем Виприцьким Олексієм Борисовичем право власності на нерухоме майно: буфет з літнім майданчиком, розташований за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Паркова 27-В, що складається з буфету та літнього майданчику літер «А» загальною площею 107,8 кв.м., зокрема: буфет площею 40,7 кв.м. (приміщення № 1), санвузол площею 3,5 кв.м. (приміщення № 2), склад площею 7,4 кв.м. (приміщення № 3), склад площею 13,0 кв.м. (приміщення № 4), склад площею 8,6 кв.м. (приміщення № 5), склад площею 6,2 кв.м. (приміщення № 6), склад площею 14,6 кв.м. (приміщення № 7) та склад площею 13,8 кв.м. (приміщення № 8); навісу літер «Б» площею 63,6 кв.м.; вбиральні літер «В» площею 4,7 кв.м., навісу літер «Г» площею 22,5 кв.м.; мощіння площею 171 кв.м.; зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» здійснити реєстрацію за фізичною особою-підприємцем Виприцьким Олексієм Борисовичем права власності на нерухоме майно: буфет з літнім майданчиком, розташований за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Паркова 27-В, що складається з буфету та літнього майданчику літер «А» загальною площею 107,8 кв.м., зокрема: буфет площею 40,7 кв.м. (приміщення № 1), санвузол площею 3,5 кв.м. (приміщення № 2), склад площею 7,4 кв.м. (приміщення № 3), склад площею 13,0 кв.м. (приміщення № 4), склад площею 8,6 кв.м. (приміщення № 5), склад площею 6,2 кв.м. (приміщення № 6), склад площею 14,6 кв.м. (приміщення № 7) та склад площею 13,8 кв.м. (приміщення № 8); навісу літер «Б» площею 63,6 кв.м.; вбиральні літер «В» площею 4,7 кв.м., навісу літер «Г» площею 22,5 кв.м.; мощіння площею 171 кв.м.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 24 листопада 2009 року по справі призначено проведення судової будівельно - технічної експертизи, проведення якої доручено ПП «Юг - Експерт», провадження по справи зупинено.
03 грудня 2009 року до суду надійшло клопотання відповідача по справі КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» про розгляд справи у відсутність представника відповідача, за матеріалами, наявними у справі, відповідно до норм чинного законодавства України.
17 грудня 2009 року до суду надійшов висновок експерта № 110 від 14 грудня 2009 року.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 18 грудня 2009 року провадження по справі поновлено, справу призначено до розгляду.
12 січня 2010 року до суду надійшов відзив відповідача - КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд в задоволенні позову відмовити.
Відповідачі - Малоріченська сільська рада, Виконавчий комітет Малоріченської сільської ради надали суду відзиви на позовну заяву, відповідно до яких просять суд розглянути справу відповідно до норм чинного законодавства України.
Відповідач - КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» в судове засідання не з'явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР, органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до пп. 1 п. «а» ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Відповідно до пп. 10 п. «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать також делеговані повноваження, зокрема, облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Так, 15.05.2009 р. між фізичною особою - підприємцем Виприцьким О.Б. та Малоріченською сільською радою було укладено Договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого Орендодавець, тобто Малоріченська сільська рада, на підставі рішення 27 сесії 05 скликання Малоріченської сільської ради № 27/8 від 03.07.2008 р., рішення 34 сесії 05 скликання Малоріченської сільської ради № 34/59 від 26.02.2009 р. передає, а Орендар, тобто фізична особа - підприємець Виприцький О.Б., приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, землі жилої та громадської забудови, яка знаходиться у с. Малоріченське, вул. Паркова 27-В.
Згідно п. 2 цього Договору, в оренду передається земельна ділянка (кадастровий № 01 : 103 : 921 : 00 : 01 : 001: 0148) загальною площею 0, 0498 га, в тому числі угіддя: землі, які використовуються у комерційних цілях - 0,0498 га.
Відповідно до п. 15 Договору оренди землі від 15.05.2009 р., земельна ділянка передається в оренду (мета використання): для розміщення буфету з літнім майданчиком.
Відповідно до п. 16 цієї угоди, цільове призначення земельної ділянки: землі жилої та громадської забудови.
Також, згідно п. 31 Договору, Орендар, тобто фізична особа - підприємець Виприцький О.Б., має право за письмовим узгодженням Орендодавця, тобто Малоріченської сільської ради, будувати у встановленому законом порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі та споруди та закладати багатолітні насадження.
Відповідно до Акту приймання передачі земельної ділянки від 25.09.2009, земельна ділянка площею 0,0498 га, розташована у с. Малоріченське, вул. Паркова 27-В, була передана фізичній особі - підприємцю Виприцькому О.Б.
Правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій, порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів регламентовано Законом України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 р. № 1699-III, Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. № 273 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.12.2000 р. за № 945/5166, а також Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 р. № 1434.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 р. № 1699-III, забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.
Будівництво здійснюється суб'єктами планування та полягає в організації комплексної забудови території або розташуванні та будівництві окремих будинків і споруд.
Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 р. № 1699-III, фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).
До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки. Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними правилами забудови.
Відповідно до ч. ч. 4-8 ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 р. № 1699-III, у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.
Так, беручи до уваги п. 31 Договору оренди землі від 15.05.2009 р., на підставі заяви позивача, рішенням 41 сесії 05 скликання Малоріченської сільської ради № 41/69 від 13.10.2009 р. фізичній особі - підприємцю Виприцькому О.Б. було надано дозвіл на будівництво буфету з літнім майданчиком, а також нерухомих будівель та споруд на орендованій земельній ділянці відповідно до її цільового призначення.
В порядку, передбаченому ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 р. № 1699-III, рішенням Виконавчого комітету Малоріченської сільської ради № 200 від 20.10.2009 р. позивачу було надано дозвіл на здійснення проектно-вишукувальних робіт на земельній ділянці площею 0,0498 га, розташованій в с. Малоріченське, вул. Паркова 27-В для будівництва буфету з літнім майданчиком.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України, державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Порядок та методика проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд визначається Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. № 127 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за № 582/5773.
Відповідно до п. 1.2 Інструкції, вона визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою: визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних); обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів; установлення вартості об'єктів.
Відповідно до п. 1.3 цієї Інструкції, вона діє на всій території України для здійснення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна всіх форм власності.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції, технічну інвентаризацію новозбудованих (реконструйованих) та наявних об'єктів виконують за рахунок замовників комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. На підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи (додаток 1) та технічні паспорти (додатки 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8).
Так, після завершення будівництва в порядку, визначеному чинним законодавством України, на підставі заяви позивача було проведено інвентаризацію новозбудованого нерухомого майна та виготовлено технічний паспорт, за яким по вул. Паркова, 27-в в с. Малоріченське розташовано наступне нерухоме майно: буфет з літнім майданчиком, що складається з буфету та літнього майданчику літер «А» загальною площею 107,8 кв.м., зокрема: буфет площею 40,7 кв.м. (приміщення № 1), санвузол площею 3,5 кв.м. (приміщення № 2), склад площею 7,4 кв.м. (приміщення № 3), склад площею 13,0 кв.м. (приміщення № 4), склад площею 8,6 кв.м. (приміщення № 5), склад площею 6,2 кв.м. (приміщення № 6), склад площею 14,6 кв.м. (приміщення № 7) та склад площею 13,8 кв.м. (приміщення № 8); навісу літер «Б» площею 63,6 кв.м.; вбиральні літер «В» площею 4,7 кв.м., навісу літер «Г» площею 22,5 кв.м.; мощіння площею 171 кв.м.;
05.11.2009 р. фізична особа - підприємець Виприцький О.Б. звернувся до Виконавчого комітету Малоріченської сільської ради із заявою вх. № В-1602, в якій просив ухвалити рішення про визнання права власності на інвентаризоване нерухоме майно, втім листом вих. № 1559/02-12 від 05.11.2009 р. позивачу було відмовлено.
При цьому, відмова Виконавчого комітету Малоріченської сільської ради була мотивована тим, що збудоване нерухоме майно є самовільним та запропоновано вирішити це питання в судовому порядку.
Також, 12.11.2009 р. фізична особа - підприємець Виприцький О.Б. звернувся до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» із заявою про реєстрацію права власності на збудовані об'єкти нерухомості вх. № 12308, втім листом вих. № 1126/1 від 13.11.2009 р. позивачу було відмовлено з тих самих підстав.
Але, суд вважає, що отримані відмови є необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Іншими словами, згідно приписів ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України обставина здійснення користувачем земельної ділянки самочинного будівництва без належного дозволу не є перешкодою для визнання права власності на новостворене майно в судовому порядку, за умови якщо це не порушує права інших осіб.
Слід звернути увагу на те, що аналогічна думка висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 28.10.2008 р. у справі № 2-13/3505-2008 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Кім Альберта Олексійовича до Виконавчого комітету Заозерненської селищної ради, про визнання права власності.
Зокрема, судовою колегією касаційної інстанції було встановлено наступне:
«Статтею 376 Цивільного кодексу України визначено можливість набуття права власності у випадках, коли будівництво нерухомого майна здійснювалося з вчиненням порушень, внаслідок чого набуло ознак самочинного будівництва. Ця норма є спеціальною у застосуванні до спірних правовідносин, оскільки не пов'язується з приписами статті 331 Цивільного кодексу України...»
«З матеріалів справи та судових рішень вбачається, що позивач звертався за захистом свого права в порядку статті 376 Цивільного кодексу України, а підставами його позову було зведення будівлі на земельній ділянці, наданій йому під забудову, без одержання відповідних дозволів.
Встановивши на підставі належних та допустимих доказів наявність передбачених законодавством підстав для узаконення здійсненного позивачем самочинного будівництва та визнання права власності позивача на об'єкт, зведений без відповідних дозволів, місцевий господарський суд не застосував норму права, що регулює спірні правовідносини, а застосував натомість помилково іншу норму права, що їх не регулює.
Відтак, колегія суддів вважає за можливе залишити в силі рішення суду першої інстанції, застосувавши натомість до спірних правовідносин ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України.».
Крім того, враховуючи ту обставину, що рішенням 41 сесії 05 скликання Малоріченської сільської ради № 41/69 від 13.10.2009 р., орган місцевого самоврядування, який згідно ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», здійснює від імені та в інтересах територіальної громади села Малоріченське права суб'єкта комунальної власності, надав фізичній особі - підприємцю Виприцькому О.Б. дозвіл на будівництво буфету з літнім майданчиком, а також нерухомих будівель та споруд на орендованій земельній ділянці відповідно до її цільового призначення, будівництво спірного нерухомого майна не порушує прав інших осіб у розумінні ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання права власності.
Крім того, відповідно до абзацу 6 та 7 п. 9 Листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» від 31.01.2001 р. № 01-8/98, одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.
Аналогічні питання виникають і тоді, коли, наприклад, будинок побудований за участю декількох підприємств (організацій). За таких обставин позивач з метою підтвердження свого права на користування і розпорядження конкретним нежилим приміщенням, яке перебуває на балансі відповідача, повинен подати арбітражному суду документи, що підтверджують його участь у витратах на спорудження будинку для визначення його частки приміщення або рішення власника (органу, уповноваженого управляти майном) про закріплення за ним певної частки будинку на праві повного господарського відання (оперативного управління).
Іншими словами, однією з підстав для визнання права власності на майно є наявність доказів, які підтверджують спорудження об'єкту нерухомого майна за рахунок власних коштів позивача.
Так, доказами здійснення будівельних робіт з будівництва спірного об'єкту є наступна первинна документація: товарний чек б/н від 10.03.2009 р. на суму 23725,00 грн., накладна б/н від 10.03.2009 р. на суму 23725,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000005 від 24.03.2009 р. на суму 43333,68 грн., товарний чек № 3 від 24.03.2009 р. на суму 43333,68 грн., витратна накладна № РН-0000003 від 24.03.2009 р. на суму 43333,68 грн., товарний чек б/н від 02.04.2009 р. на суму 48228,00 грн., накладна б/н від 02.04.2009 р. на суму 48228,00 грн., квитанція до прибуткового касового ордеру № 115 від 30.04.2009 р. на суму 35520,00 грн., накладна № 115 від 30.04.2009 р. на суму 35520,00 грн., розрахункова накладна № РН-0000004 від 28.05.2009 р. на суму 12092,52 грн., розрахунковою накладною № РН-0000006 від 28.05.2009 р. на суму 12092,52 грн., товарним чеком № 6 від 28.05.2009 р. на суму 12092,52 грн., товарний чек № 051 від 20.10.2009 р. на суму 6000,00 грн., та товарний чек № 052 від 20.10.2009 р. на суму 22800,00 грн.
Зазначені документи є доказами того, що будівництво буфету з літнім майданчиком, розташованого за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Паркова 27-В, здійснювалося за рахунок фізичної особи - підприємця Виприцького О.Б., що, в свою чергу, відповідно до абзацу 6 та 7 п. 9 Листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» від 31.01.2001 р. № 01-8/98, також є підставою для визнання за позивачем права власності на це нерухоме майно.
Відповідно до п. п. 1.4, 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.
Відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Відповідно до п. 2.1 цього Тимчасового положення, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Згідно п. 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, що є Додатком № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, до правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна відносяться, зокрема, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності, що зумовлює можливість подання зазначеного позову.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тотожні положення зафіксовані статтею 20 Господарського кодексу України, за якою кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Під порушеним правом, в його об'єктивному аспекті розуміється порушення правових норм гарантованих законом, які регулюють спірні правовідносини, суб'єктивний зміст порушеного права знаходиться свій прояв в порушені правових норм, які надають певні правові можливості позивачеві.
Порушення права невід'ємно тягне за собою й порушення свободи особи, оскільки ці дві категорії в правовому розрізі, взаємно пов'язані та розуміють під собою певну правову можливість особи, яка реалізується в певних правовідносинах, вони є невід'ємними, визнається та забезпечується державою.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) справа № 1-10/2004 від 01.12.2004 р., під поняттям "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача - Малоріченську сільську раду.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 25 січня 2010 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати за фізичною особою-підприємцем Виприцьким Олексієм Борисовичем (м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Генеральська, 12а, кв. 39, банківські реквізити невідомі, ІІН 2761701673) право власності на нерухоме майно: буфет з літнім майданчиком, розташований за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Паркова 27-В, що складається з буфету та літнього майданчику літер «А» загальною площею 107,8 кв.м., зокрема: буфет площею 40,7 кв.м. (приміщення № 1), санвузол площею 3,5 кв.м. (приміщення № 2), склад площею 7,4 кв.м. (приміщення № 3), склад площею 13,0 кв.м. (приміщення № 4), склад площею 8,6 кв.м. (приміщення № 5), склад площею 6,2 кв.м. (приміщення № 6), склад площею 14,6 кв.м. (приміщення № 7) та склад площею 13,8 кв.м. (приміщення № 8); навісу літер «Б» площею 63,6 кв.м.; вбиральні літер «В» площею 4,7 кв.м., навісу літер «Г» площею 22,5 кв.м.; мощіння площею 171 кв.м.
3. Зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11) здійснити реєстрацію за фізичною особою-підприємцем Виприцьким Олексієм Борисовичем (м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Генеральська, 12а, кв. 39, банківські реквізити невідомі, ІІН 2761701673) права власності на нерухоме майно: буфет з літнім майданчиком, розташований за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Паркова 27-В, що складається з буфету та літнього майданчику літер «А» загальною площею 107,8 кв.м., зокрема: буфет площею 40,7 кв.м. (приміщення № 1), санвузол площею 3,5 кв.м. (приміщення № 2), склад площею 7,4 кв.м. (приміщення № 3), склад площею 13,0 кв.м. (приміщення № 4), склад площею 8,6 кв.м. (приміщення № 5), склад площею 6,2 кв.м. (приміщення № 6), склад площею 14,6 кв.м. (приміщення № 7) та склад площею 13,8 кв.м. (приміщення № 8); навісу літер «Б» площею 63,6 кв.м.; вбиральні літер «В» площею 4,7 кв.м., навісу літер «Г» площею 22,5 кв.м.; мощіння площею 171 кв.м.
4. Стягнути з Малоріченської сільської ради (м. Алушта, вул. Комсомольська, 8, банківські реквізити невідомі, 04367393) на користь Фізичної особи - підприємця Виприцького Олексія Борисовича (м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Генеральська, 12а, кв. 39, банківські реквізити невідомі, ІІН 2761701673) 595,40 грн. державного мита.
5. Стягнути з Малоріченської сільської ради (м. Алушта, вул. Комсомольська, 8, банківські реквізити невідомі, 04367393) на користь Фізичної особи - підприємця Виприцького Олексія Борисовича (м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Генеральська, 12а, кв. 39, банківські реквізити невідомі, ІІН 2761701673) 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.