Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
26.01.2010Справа №2-2/315-2010
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Триойл" (95001, м.Сімферополь, вул..Крилова,152)
до Фермерського господарства «Валентина» (96035, Красноперекопський район, с.Новопавлівка, вул..Набережна, 18а)
про стягнення 26 915грн62коп
Суддя Толпиго В.І.
Представники сторін:
Від позивача : Говзан - предст, довір у справі.
Від відповідача : не з'явився.
Суть спору:
Позивач звернувся до ГС АРК із позовом до відповідача про стягнення 26 915грн62коп., з яких 16 312грн50коп сума основного боргу та 10 603грн12коп пеня.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що між сторонами було укладено договір купівлі - продажу (поставки) №20/07/2009 від 20.7.2009 на поставку дизельного палива, відповідно до якого позивачем було поставлено відповідачу товар, проте, відповідач оплату отриманого товару не здійснив, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.
Представник позивача у судовому засіданні уточнив період нарахування пені та просить суд стягнути з відповідача пеню, нараховану на суму боргу, за період з 03.12.2009р по 16.12.2009р., що відображено у протоколі судового засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, не представив, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.
Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Між ТОВ "Триойл", як поставщиком, та ФГ «Валентина», як покупцем, було укладено договір поставки №20/07/2009 від 20.7.2009р, відповідно до п.1.1 якого поставщик зобов'язується передавати у встановлені договором строки паливо - змащувальні матеріали у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти ПЗМ та сплатити за них визначену договором грошову суму.
У випадку, якщо ПЗМ будуть відпущені без попередньої оплати, покупець зобов'язаний оплатити повну вартість отриманих ПЗМ у продовж 2 (двох) календарних днів з дати отримання ПЗМ. У випадку несвоєчасної оплати за поставлені ПЗМ поставщик має право зупинити подальші поставки до повного погашення заборгованості. (п.4.2, 4.3 договору).
До договору було підписано додаткову угоду №2 від 01.12.2009р, відповідно до якої сторони узгодили кількість дизпалива, що поставляється, у розмірі 2610л по ціні 6грн25коп на суму 16 312грн50коп.
На виконання умов вищевказаного договору та додаткової угоди №2 від 01.12.2009р до нього, позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 16 312грн50коп, що підтверджується накладною №155/5 від 01.12.2009р. Товар вказаний у накладній був повністю отриманий представником відповідача по довіреності від 01.12.2009р.
Але Фермерське господарство «Валентина» у порушення умов договору, а також вимог діючого законодавства, зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав, товар не оплатив, в результаті чого на момент розгляду спору за відповідачем склалася заборгованість у сумі 16 312грн50коп, яка підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом звірки взаєморозрахунків №12/09.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 16 312грн50коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення 16 312грн50коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 10 603грн12коп пені за період з 03.12.2009р по 16.12.2009р, але вказані вимоги підлягають лише частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.(ст..617 ЦК України).
Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦКУкраїни).
Згідно п.5.5. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення платежу за поставлені ПЗМ відповідно п.4.2 договору покупець сплачує продавцю 5% від вартості неоплачених ПЗМ за кожен день прострочення, а також суму заборгованості з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.
Але відповідно до ст..3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, яка являється спеціальною нормою закону, що регулює нарахування штрафних санкцій, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Тому, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме: у сумі 128грн27коп за період з 03.12.2009р по 16.12.2009р з суми 16 312грн50коп.
У частині стягнення пені у розмірі 10 474грн86коп, суд вважає за необхідне у позові відмовити.
Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються згідно з ст. 49 ГПК України на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене та підписане 27.01.2010р.
Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Валентина» (96035, Красноперекопський район, с.Новопавлівка, вул..Набережна, 18а, ІНН 22279126, р/р 260017577, МФО 324021 у Райффайзен банк Аваль) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Триойл" (95001, м.Сімферополь, вул..Крилова, 152, р/р 26007060126325 у КРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 384436, ЗКПО 36070690, ІНН 360706901096, св-во №100136460) 16 312грн50коп. боргу, 128грн27коп пені, 164грн.41коп державного мита, 144грн.16коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. У частині стягнення 10 474грн86коп пені відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.