Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 308
Іменем України
20.01.2010Справа №2-22/161-2010
За позовом - Фізичної особи - підприємця Андрощук Сергія Борисовича, м. Сімферополь, вул. Горького, 14, кв. 28
до відповідачів - 1. Фізичної особи - підприємця Андрощук Олени Леонідівни, м. Сімферополь, вул. Караїмська, 22а
2. КРП «Сімферопольське МБРТІ», м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11
про визнання дійсним договору, визнання права власності
Суддя Калініченко А.А.
представники:
від позивача - Марговцев Ю.М., представник, дов нот. від 22 грудня 2009 року
від відповідачів - 1. Якубов І.С., представник, дов нот. від 22 грудня 2009 року; 2. не з'явився
Обставини справи:
Позивач - Фізична особа - підприємець Андрощук Сергій Борисович звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів - Фізичної особи - підприємця Андрощук Олени Леонідівни, КРП «Сімферопольське МБРТІ», просить суд визнати Договорі купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 27 липня 2009 року між фізичною особою підприємцем Андрощук Оленою Леонідівною та фізичною особою підприємцем Андрощук Сергієм Борисовичем дійсним; визнати за фізичною особою підприємцем Андрощук Сергієм Борисовичем право власності на нерухоме майно -нежилі приміщення, які складаються з літери «Л» в цілому площею 199, 8 кв.м., літери «П» в цілому площею 76, 3 кв.м, літери «О» І-2 площею 16,6 кв.м., літери «В» І-1 площею 17, 3 кв.м., І-3 площею 33,3 кв.м., загальною площею 50, 6 кв.м, загальною площею нежилих приміщень 343, 3 кв.м., яке розташоване за адресою: вул. Крилова, 21/ вул. Караїмська, 22, м. Сімферополь; зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» зареєструвати за фізичною особою підприємцем Андрощук Сергієм Борисовичем право власності на нерухоме майно -нежилі приміщення, які складаються з літери «Л» в цілому площею 199, 8 кв.м., літери «П» в цілому площею 76, 3 кв.м, літери «О» І-2 площею 16,6 кв.м., літери «В» І-1 площею 17, 3 кв.м., І-3 площею 33,3 кв.м., загальною площею 50, 6 кв.м, загальною площею нежилих приміщень 343, 3 кв.м., яке розташоване за адресою: вул. Крилова, 21/ вул. Караїмська, 22, м. Сімферополь.
Відповідач - Фізична особа - підприємець Андрощук О.Л. просить суд розглянути справу відповідно до норм чинного законодавства України.
Відповідач - КРП «Сімферопольське МБРТІ» в судове засідання не з'явився, 19 січня 2010 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача, за матеріалами, наявними в матеріалах справи, відповідно до норм чинного законодавства України.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
Так, 27 липня 2009 року між фізичною особою підприємцем Андрощук Оленою Леонідівною та фізичною особою -підприємцем Андрощук Сергієм Борисовичем було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до п. 1 зазначеного Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю нерухоме майно -нежилі приміщення, розташовані за адресою: Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Крилова, 21/ вул. Караїмська, 22.
Відповідно до п. 8 зазначеного Договору Договір підлягає оформленню в нотаріальному порядку та державній реєстрації.
Сторони зобов'язані оформити Договір в нотаріальному порядку протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
На виконання умов Договору та вимог діючого законодавства позивачем на адресу відповідача - фізичної особи -підприємця Андрощук Олени Леонідівни було надіслано лист про необхідність з'явитись до Третьої державної нотаріальної контори м. Сімферополя 04 серпня 2009 року о 10 годині 00 хвилин для нотаріального оформлення Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27 липня 2009 року.
Проте, у встановлений строк відповідач до нотаріальної контори не з'явилась, в зв'язку з чим 05 серпня 2009 року їй повторно було надіслано вимогу про необхідність з'явитись до Третьої державної нотаріальної контори м. Сімферополя 11 серпня 2009 року о 10 годині 00 хвилин для нотаріального оформлення Договору купівлі продажу.
Однак, у встановлений день та час відповідач повторно не з'явилась до нотаріальної контори.
07 серпня 2009 року позивач отримав лист, в якому відповідач повідомила, що з'явитись у встановлений строк до нотаріальної контори не має можливості в зв'язку з відсутністю в м. Сімферополі та запропонувала погодити строки нотаріального оформлення Договору після 07 вересня 2009 року.
Так, 12 серпня 2009 року позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про необхідність з'явитись в Третю державну нотаріальну контору та зазначено конкретну дату та час.
Проте, відповідач знову до нотаріальної контори не з'явилась.
Таким чином, дії відповідача свідчать про відсутність у неї наміру оформлення Договору купівлі-продажу від 27 липня 2009 року в нотаріальному порядку.
Так, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Згідно зі змістом ст. 180 Господарського кодексу України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Пунктами 5, 6 спірного договору купівлі - продажу встановлено, що договірна ціна відчужуваного майна визначена сторонами у розмірі 26000,00 грн. та оплата вартості майна здійснюється покупцем під час підписання даного договору шляхом передачі грошових коштів у розмірі, вказаному в п. 5 даного договору.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що, у розумінні ст. 180 Господарського кодексу України, сторонами були виконані всі істотні умови спірного договору.
Так, в процесі розгляду справи суду був наданий Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 25963203 від 20.01.2010 року, відповідно до якого судом встановлено, що обтяжень стосовно спірного майна, не зареєстровано, що підтверджує правомірність відчуження спірного майна відповідачем на користь позивача.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем, під час розгляду даної справи, не було надано суду належних доказів вжиття заходів або вчинення дій, спрямованих на виконання зобов'язання щодо нотаріального посвідчення укладеного договору купівлі - продажу від 27.07.2009 року.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного з позивачем договору купівлі - продажу від 27.07.2009 року.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору порушує права позивача на належне користування придбаним майном.
Частиною 1 статті 147 Господарського кодексу України встановлено, що майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із пунктом 5 статті 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України, державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. п. 1.4, 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припиненню речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 вищезазначеного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, юридичних осіб, а саме: право власності на нерухоме майно.
Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно до п. 18 Листа Вищого арбітражного суду України від 31 січня 2001 року № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Отже, названі у цьому Законі органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про офіційне визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, пред'явленими згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України.
Оскільки відповідно до пункту 5 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.
Крім того, відповідно до п.п. 1, 10 Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07 лютого 2002 року № 7/5, до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна входять, зокрема, договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності; рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Отже, виходячи зі змісту вищенаведеного, враховуючи те, що відповідачем порушується право власності позивача на придбаний об'єкт нерухомого майна, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 25 січня 2010 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати договорі купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 27 липня 2009 року між Фізичною особою - підприємцем Андрощук Оленою Леонідівною (м. Сімферополь, вул. Караїмська, 22а, банківські реквізити невідомі, ІІН 2615820143) та фізичною особою - підприємцем Андрощук Сергієм Борисовичем (м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 14, кв. 28, ІІН 2495801770) дійсним.
3. Визнати за фізичною особою підприємцем Андрощук Сергієм Борисовичем (м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 14, кв. 28, ІІН 2495801770) право власності на нерухоме майно -нежилі приміщення, які складаються з літери «Л» в цілому площею 199, 8 кв.м., літери «П» в цілому площею 76, 3 кв.м, літери «О» І-2 площею 16,6 кв.м., літери «В» І-1 площею 17, 3 кв.м., І-3 площею 33,3 кв.м., загальною площею 50, 6 кв.м, загальною площею нежилих приміщень 343, 3 кв.м., яке розташоване за адресою: вул. Крилова, 21/ вул. Караїмська, 22, м. Сімферополь.
4. Зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11) зареєструвати за фізичною особою - підприємцем Андрощук Сергієм Борисовичем (м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 14, кв. 28, ІІН 2495801770) право власності на нерухоме майно -нежилі приміщення, які складаються з літери «Л» в цілому площею 199, 8 кв.м., літери «П» в цілому площею 76, 3 кв.м, літери «О» І-2 площею 16,6 кв.м., літери «В» І-1 площею 17, 3 кв.м., І-3 площею 33,3 кв.м., загальною площею 50, 6 кв.м, загальною площею нежилих приміщень 343, 3 кв.м., яке розташоване за адресою: вул. Крилова, 21/ вул. Караїмська, 22, м. Сімферополь.
5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Андрощук Олени Леонідівни (м. Сімферополь, вул. Караїмська, 22а, банківські реквізити невідомі, ІІН 2615820143) на користь фізичної особи - підприємця Андрощук Сергія Борисовича (м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 14, кв. 28, ІІН 2495801770) 348,00 грн. державного мита.
6. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Андрощук Олени Леонідівни (м. Сімферополь, вул. Караїмська, 22а, банківські реквізити невідомі, ІІН 2615820143) на користь фізичної особи - підприємця Андрощук Сергія Борисовича (м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 14, кв. 28, ІІН 2495801770) 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.