Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
21.01.2010Справа №2-7/5583-2009
За позовом Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Радій» (25009, м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда, 29, ідентифікаційний код 14312430)
До відповідача: Закритого акціонерного товариства «Укпостач» (96000, м. Красноперекопськ, вул. Сєвєрная, 1А, ідентифікаційний код 30169718)
Про стягнення 104 089,84 грн.
Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний
представники:
Від позивача - Звєрєва В.І. - представ., дов. № 1377 від 25.05.2009р.
Від відповідача - Попова А.М. - представ., дов. № 01/09 від 12.01.2009р.
Суть спору: Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Радій» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Укпостач» 104 089,84 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що в 2006 році між сторонами у справі в спрощений спосіб (шляхом листування) був укладений договір на розроблення, виготовлення та поставку в 2007 та 2008 роках обладнання - контролерів товщини льоду КТЛ-101, проте відповідач не прийняв виконану роботу та сплатив її вартість, не прийняв та не сплатив виготовлене на його замовлення обладнання (КТЛ-101) в кількості 1500 штук. З урахуванням цього, позивач просить стягнути з Закритого акціонерного товариства «Укпостач» збитки у розмірі 83 072,50 грн., які складаються з витрат на:
- розроблення та виготовлення дослідної партії обладнання (КТЛ-101) в кількості 50 шт. у розмірі 2387,50 грн.;
- проведення попередніх випробувань на електромагнітну сумісність у розмірі 5 000,00 грн.;
- сертифікацію серійного виготовлення у розмірі 4 060,00 грн.;
- розроблення та виготовлення першої партії обладнання (КТЛ-101) в кількості 1500 шт. у розмірі 71 625,00 грн.
Крім того, Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Радій» також просить суд стягнути з відповідача 21 017,34 грн. інфляційних втрат.
Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що між сторонами у справі не був укладений відповідний договір на розроблення, виготовлення та поставку контролерів товщини льоду, у зв'язку з чим у Закритого акціонерного товариства «Укпостач» відсутній обов'язок по сплаті позивачеві будь-яких збитків.
21.01.2010 р. до ГС АР Крим від Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Радій» надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача збитки з урахуванням індексу інфляції в сумі 89 215,45 грн., з яких витрати на виконання робіт з розробки, виготовлення і поставки обладнання КТЛ-101 в кількості 1550 шт. складають 56 241,90 грн., неотриманий прибуток складає 5280,00 грн., витрати проведення попередніх випробовувань та сертифікацію 9060,00 грн., інфляція на суму збитків - 18 633,55 грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Як вбачається з матеріалів справи, листом №1831-03 від 10.08.2006 р. (а. с. 12) Закрите акціонерне товариство «Укпостач» звернулося до Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Радій», разом з яким направило позивачеві технічні завдання на вироби: контролер рівню КУ-301 та контролер товщини льоду КТЛ-101, зазначило про орієнтовну потребу у вказаних виробах та просило надати вартість зразків при їхньому серійному виробництві для визначення можливості укладення договору про поставку.
Листом №72/7809 від 05.09.2006 р. Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Радій» повідомило відповідачеві, що вартість контролерів при серійному виробництві з урахуванням ПДВ складає: КТЛ-101 - 53,93 грн.; КУ-301 - 101,88 грн.; КТ-201 - 249,10 грн. (а. с. 18).
Листом №21980-03 від 19.09.2006 р. (а. с. 19) відповідач повідомив про незгоду з ціною на виріб КТЛ-101 та про згоду щодо придбання контролерів КУ-301, про що можлива підготовка документів для укладення договору про поставку.
В листі №72/8008 від 26.09.2006 р. Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Радій» повідомило відповідачеві про зниження ціни на виріб КТЛ-101 до рівня 47,75 грн. з ПДВ за одну одиницю (а. с. 20), з якою відповідач погодився в листі від 09.10.2006 р. (а. с. 22).
Звертаючись до суду з цим позовом, Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Радій» посилається на те, що між сторонами фактично у спрощений спосіб був укладений договір, на виконання якого ЗАТ «Радій» видало накази №122 від 25.10.2006 р. про виготовлення дослідної партії контролерів КТЛ-101 в кількості 50 шт. та №134 від 24.11.2006 р. про проведення попередніх випробувань дослідних зразків контролерів товщини льоду КТЛ-101 та приступило до їх виконання.
Позивач стверджує, що по завершенню виготовлення дослідної партії КТЛ-101 в кількості 50 шт., вартість якої склала 2387,50 грн., ЗАТ «Радій» повідомив Покупця про дату приймальних випробувань КТЛ-101 листом від 28.11.2006 року №72/9103 (а. с. 39), на який отримав відповідь про згоду участі у випробуваннях та включення представників ЗАТ «Укпостач» до складу приймальної комісії згідно листа від 05.12.2006 р. №18-1/3 (а. с. 40).
Згідно акта від 06.12.2006 р. (а. с. 36-37) ЗАТ «Радій» проведено попередні випробування КТЛ-101, та акта від 07.12.2006 р. (а. с. 41-44) - приймальні випробування КТЛ-101 за участю представника Покупця - інженера-конструктора ЗАТ «УКпостач» Барвінського В.М.
Після проведення попередніх і приймальних випробувань були затверджені Технічні умови (ТУ У 33.3-14312430-069:2006) на КТЛ - 101, які погоджені відповідачем листом від 14.12.2006 р. №320704 (а. с. 46).
Листом №18-1/11 від 04.01.2007 р. (а. с. 50) відповідач звернувся з проханням про передачу для тестування і дослідної експлуатації контролерів товщини льоду (КТЛ-101). Представниками НВП «Радій» вказане обладнання в кількості 42 шт. було відвезене та передане відповідачу згідно накладної №72/КБ від 04.01.2007 р. (а. с. 51).
Позивач зазначає, що з метою проведення попередніх випробувань на електромагнітну сумісність та сертифікації серійного виробництва зазначеного обладнання ЗАТ «Радій» укладено договори від 15 січня 2007 року №129 з ТОВ «Терра-АВТ» на організацію і проведення попередніх випробувань на електромагнітну сумісність, вартість яких склала 5000 грн. (п'ять тисяч гривень), та від 29 січня 2007 року №07-025/10-23 з Державним підприємством випробувальний центр «Омега» на виконання робіт по сертифікації серійного виробництва контролерів товщини льоду моделі КТЛ-101, вартість яких склала 4669 грн.
В результаті проведеної роботи ЗАТ «Радій» отримало сертифікат УкрСЕПРО Серії ВБ терміном дії з 22 березня 2007 р. до 31 січня 2012 року,
З урахуванням цього, позивач стверджує, що ЗАТ «Радій» в повному обсязі виконало свої зобов'язання перед ЗАТ «УКпостач» згідно договору на виконання робіт з розробки, виготовлення і поставки обладнання - КТЛ-101, про що ЗАТ «Радій» повідомило ЗАТ «УКпостач» шляхом направлення листів про виконані роботи згідно договору та готовність поставки обладнання в кількості 1500 шт. №63/102 від 15.01.2007, №63/74 від 14.01.2008 (а. с. 66-69).
У той же час, за твердженням позивача, ЗАТ «УКпостач», як Замовник, ігноруючи неодноразові листи ЗАТ «Радій» про виконані роботи згідно Договору та готовність поставки обладнання, не виконало належним чином своє зобов'язання - не прийняло виконану роботу та не оплатило її вартість, а також не прийняло та не оплатило виготовлене для нього обладнання (КТЛ-101) в кількості 1500 шт.
Таким чином, на думку Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Радій», ЗАТ «УКпостач» порушило зобов'язання та має відшкодувати позивачеві збитки у розмірі 83 072,50 грн., які складаються з витрат на:
- розроблення та виготовлення дослідної партії обладнання (КТЛ-101) в кількості 50 шт. у розмірі 2387,50 грн.;
- проведення попередніх випробувань на електромагнітну сумісність у розмірі 5 000,00 грн.;
- сертифікацію серійного виготовлення у розмірі 4 060,00 грн.;
- розроблення та виготовлення першої партії обладнання (КТЛ-101) в кількості 1500 шт. у розмірі 71 625,00 грн.
Проте, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.
Отже, статті Господарського кодексу України застосовуються при відшкодуванні збитків, допущених при порушенні господарських зобов'язань.
В пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.94 р. N 02-5/215 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
В пункті 2 вищевказаних Роз'яснень суд касаційної інстанції зауважив, що правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (стаття 225 ГК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України). Зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджує, що збитки йому заподіяні саме внаслідок порушення відповідачем умов договору, який був укладений між сторонами шляхом листування, тобто в прощений спосіб.
Вказані твердження суд вважає передчасними з огляду на наступне.
Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 174 ГК є договір.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що укладання господарських договорів відповідно до п. 1 ст. 181 ГК допускається у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а підпис - шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення цього виду договорів.
Однак, їх укладання здійснюється за правилами ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ст. 179 ГК, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма за ч. 2 ст. 205 ЦК України, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч. 2, 3 ст. 639 ЦК України).
Суд звертає увагу на те, що в листах №1831-03 від 10.08.2006 р. та №21980-03 від 19.09.2006 р. Закритим акціонерним товариством «Укпостач» лише зазначено про можливе придбання запропонованого позивачем обладнання та вказано про необхідність підготовки документів для укладення договору поставки. Отже, листування між сторонами в даному випадку не може вважатися фактичним укладенням договору, оскільки вказане листування здійснювалося задля укладення між сторонами письмової угоди (тобто відповідачем було заздалегідь зазначено про майбутню форму договору), проте вказана мета досягнута не була та відповідний договір укладений не був.
Крім того, суд не може погодитися з твердженням позивача про досягнення між сторонами згоди по всім істотним умовам, притаманним договорам даного виду.
Так, статтею 180 Господарського процесуального кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
При цьому, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Проте, листування між сторонами свідчить про те, що між сторонами у справі не лише була не досягнута згода щодо предмета договору, зокрема, кількості товару (в листі №1831-03 від 10.08.2006 р ЗАТ «Укпостач» повідомило лише про орієнтовну потребу у виробах, але чітко кількість товару визначена не була), але й взагалі не міститься відповідне звернення відповідача з проханням розробити та поставити обладнання.
Таким чином, матеріалами справи спростовуються твердження позивача про укладання між сторонами договору у спрощений спосіб шляхом листування.
Суд звертає увагу на те, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягає завдана шкода, тобто шкода, причиною якої є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та шкодою має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку шкода не відшкодовується. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (шкодою), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та шкодою.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. №6 (з подальшими змінами), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених ст. 456 ЦК.
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуальногго кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
У той же час, суд зазначає, що позивачем не були надані належні та допустимі докази, які б свідчили як про порушення відповідачем у справі якихось зобов'язань перед Закритим акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Радій», так і взагалі про наявність між сторонами будь-яких господарських зобов'язань.
За таких обставин, з матеріалів справи не вбачається наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема, відсутні докази протиправних дій та вини відповідача в заподіяній позивачеві будь-яких збитків, відсутній причинний зв'язок, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.
Судові витрати суд покладає на позивача відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.