Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215
Іменем України
18.01.2010Справа №2-19/118-2010
За позовом - Дочірнього підприємства «Трансшип-Агент», м.Керч АР Крим
До відповідача - Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт», м.Керч АР Крим
Про стягнення 194,15 долара США
Суддя Мокрушин В.І.
Від позивача - Влачига С.Р., представник, довіреність № 72 від 12.01.2010 р.
Від відповідача - Красильнікова В.З., представник, довіреність б/н від 24.06.2009 р.
Суть спору:
Позивач - ДП «Трансшип-Агент» звернувся із позовом до господарського суду АР Крим та просить стягнути з Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» неправомірно отриману суму податку на додану вартість у розмірі 194,15 доларів США. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що між сторонами було укладено договір № 03-02-120 від 20.12.2008 р. про надання послуг судам під українським та іноземним прапорами, що заходять до порту і судноремонтних підприємств м.Керчі. На оплату послуг відповідачем був виставлений рахунок з додатковим збільшенням вартості робіт на суму ПДВ по ставці 20% у розмірі 970,76 доларів США. Вказаний рахунок був оплачений позивачем у повному розмірі, але, на думку позивача, вартість послуг була збільшена портом на суму ПДВ незаконно, що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.
Відповідач відзив на позов не надав.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням представників сторін вони давали пояснення на російський мові.
Клопотань відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) щодо фіксації судового процесу технічними засобами не надходило.
Розглянув матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
29.12.2009 р. між Дочірнім підприємством «Трансшип-Агент» (код ЄДРПОУ 35954318) та Державним підприємством «Керченський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 01125554) було укладено договір № 03-02-120 про надання послуг судам під українським та іноземним прапорами, що заходять до порту і судноремонтних підприємств м.Керчі та проходять транзитом Керч-Енікальським каналом в/із Азовського моря (а.с.28-34).
Відповідно до п.5.1 вказаного договору позивач попередньо призводить перерахування порту зборів і плат за послуги по кожному судну під агентуванням Агента у розмірі 100% передплати до відходу судна, при транзитному проході - до проходу судна по КЕК. Агент забезпечує перерахування платежів по кожному судну на поточний рахунок порту у відповідності з діючим законодавством. Вартість послуг порту і портових зборів визначається на підставі Постанови КМУ від 12.10.2010 р. № 1544; Наказу Міністерства транспорту України від 27.06.1996 р. № 214; Закону України «Про податок на додану вартість», вільних (місцевих) тарифів, затверджених керівником порту.
Відповідно до п.8.5 вказаний договір набирає чинності з даті підписання та діє до 31 грудня 2009 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання.
Портом був пред'явлений рахунок від 21.09.2009 року № 11205 на оплату послуг з договору на загальну суму 970,76 доларів США з додатковим збільшенням вартості робіт на суму ПДВ по ставці 20% у розмірі 194,15 долара США. Вказаний рахунок був сплачений позивачем повністю, включаючи ПДВ у розмірі 194,15 долара США, що підтверджується копією банківської виписки від 12.11.2009 р.
Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Суд вважає, що вартість послуг була збільшена портом на суму ПДВ незаконно з наступних підстав.
Послуги з приведеного договору не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 3.1.1 ст.3 і підпунктом “г” п.6.5 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р., оскільки такі послуги фактично надаються в місці, яке не відноситься до "митної території України", послуги надаються у сфері діяльності, допоміжної транспортної.
Керч-Енікальський канал у Керченській протоці не є митною територією України.
Правовий статус проток в Україні, регулюється Конвенцією ООН "Про територіальне море і прилеглі зоні" від 29.4.1958 р. і Конвенцією ООН "Про морське право" від 10.12.1982 р. (ратифікована Україною 03.6.1999 р. законом №728-ХІV ратифікована Росією 12.3.1997 р.) і іншими міжнародними угодами.
Статус проток, що проходять між берегів двох держав, зокрема Керченської протоки між Росією і Україною, визначається ст.15 Конвенції ООН "Про морське право". Стаття передбачає, що "якщо береги двох держав розташовані один проти іншого або примикають один до одного, ні та, ні інша держава не має права, якщо тільки між ними не укладена угода про інше, поширювати своє територіальне море за серединну лінію, проведену таким чином, що кожна її точка є рівновіддаленою від найближчих точок початкових ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря кожної з цих двох держав. Проте вищезгадане положення не застосовується, якщо через правові підстави, що історично склалися, або інші особливі обставини необхідно розмежувати територіальні моря двох держав іншим чином". Аналогічну норму містить ч.1 ст.12 Конвенції ООН "Про територіальне море і прилеглу зону".
Керченська протока відноситься до “особливих” випадків, коли і через що "історично склалися" і "інших особливих обставин" неможливо здійснити розмежування внутрішніх вод по середній лінії і статус протоки визначається спеціальними міждержавними угодами Росії і України. Особливий статус викликаний тим, що протока є єдиним проходом в Азовське море, яке належить тільки Росії і Україні.
Статус вод Керченської протоки встановлюється Договором між Україною і Російською Федерацією про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24.12.2003 року, ратифікованим Законом України від 20.04.2004 р. №1682-ІV і Договором між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 р., ратифікованим Законом Україною від 20.04.2004 р. № 1681-ІV.
На даний момент води Керченської протоки мають спеціальний статус "вод двох держав" Росії і України, що знаходяться в загальному користуванні. Делімітація (встановлення) межі між Україною і Росією повинно бути здійснено на підставі окремої міждержавної угоди. Проте на даний момент межа України і Росії в Керченській протоці не встановлена, окрема угода не укладена.
Не встановлення межі в Керченській протоці підтверджується наступним.
Згідно ст.6 Митного кодексу України, межі митної території України є митною межею України. Митна межа України співпадає з державним кордоном України, за винятком меж спеціальних митних зон.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний кордон України" від 04.11.1991 р. №1777-ХІІ, межі території України визначаються державним кордоном України - лінією і вертикальною поверхнею суші, вод, надр, повітряного простору. Згідно ст.3 такого Закону, державний кордон України, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, встановлюється на морі по зовнішній межі - територіального моря.
Отже, морські протоки або їх частина, можуть вважатися такими, що знаходяться на “митній території України", якщо вони знаходяться в межах (усередині) державного кордону України. Протоки або їх частина, включаючи Керченську протоку, які не розташовані в межах (усередині) державного кордону, знаходяться поза митною територією України.
Таким чином, міжнародні договори України і Росії визначають спеціальний статус Керченської протоки і свідчать про не встановлення державного кордону України в такій протоці.
Оскільки державний кордон в протоці не визначений, то води протоки, згідно ст. 6 Митного кодексу України не знаходяться на митній території України, оскільки не розташовані в межах межі України.
Вартість послуг з Договору від 29.12.2008 року № 03-02-120 не є об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки послуги фактично надаються за межами митної території України.
Згідно підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування ПДВ є операції по постачанню товарів і послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Місце постачання послуг визначається у відповідності с п.6.5 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість". Даний пункт визначає як загальне правило, коли місцем постачання вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником ПДВ, так і спеціальні випадки у залежності від місця надання послуг, виду послуг або умов їх надання.
Враховуючи приведені норми законодавства, головним критерієм для визначення порядку оподаткування операцій за наданням послуг є місце їх надання (за винятком загальних або спеціальних операцій, визначених в п.6.5 Закону України "Про податок на додану вартість").
Окремим підпунктом "г" пункту 6.5 статті 6 Закону визначено, що при здійсненні діяльності в сфері, допоміжній транспортній, такий як вантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів і інші аналогічні види робіт (включаючи страхування), місцем постачання послуг є місце, де фактично надаються послуги.
Віднесення послуг порту по проходженню судна каналом, які сплачуються канальним збором до послуг у сфері діяльності, допоміжної транспортної, підтверджується "Державним класифікатором продукції і послуг (ГК 016-997)", затвердженим наказом Держстандарту України № 822 від 30.12.1997 р. і "Класифікатором видів економічної діяльності (ГК 009:2005)", затвердженим наказом Госпотребстандарта України № 375 від 28.12.2005 р.
Так розділ 63 - "Допоміжні транспортні послуги", "Державний класифікатор продукції і послуг", відносить до допоміжних транспортних послуг, послуги з експлуатації портових споруд, споруд на шляхах плавання, послуги портів і водних шляхів, допоміжні послуги для водного транспорту, інші (коду 63.22.11, 63.22.11.000, 53.22.16.000).
Розділ 63 - "Додаткові транспортні послуги і допоміжні операції" "Класифікатора видів економічної діяльності (ГК 009:2005)", відносить до додаткової (допоміжної) транспортної діяльності "Функціонування інфраструктури водного транспорту", включаючи діяльність портів і інших терміналів, діяльність, пов'язану з швартуванням і т.п. (код 63.22.0).
Враховуючи, що портом надаються нерезиденту послуги у сфері діяльності, допоміжної транспортної, такі послуги фактично надаються за межами митної території України (стоянка № 471, пп. “г” п.6.5 Закону України "Про податок на додану вартість"), то операції по постачанню таких послуг не є об'єктом обкладення ПДВ згідно п.3.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість".
Приведена позиція, в частині не включення в об'єкт оподаткування ПДВ послуг в діяльності, допоміжній транспортній, які надаються за межами митної території України, повністю підтверджується листами Державної податкової адміністрації України від 06.02.2007 р. №2280/7/16-1517, від 06.02.2007 р. №1131/6/16-1515-05, п.2 листа від 25.12.2007 р. №26354/7/16-1517.
Таким чином, послуги порту з Договору № 03-02-120 від 29.12.2008 р. не є об'єктом оподаткування ПДВ. Збільшення портом вартості послуг з такого договору на ПДВ по ставці 20% в сумі 194,15 долара США по рахунку від 21.09.2009 р. № 11205 здійснено з порушенням вимоги п.3.1.1 і 6.5 Закону України "Про податок на додану вартість".
При односторонньому неправомірному збільшенні вартості робіт за Договором на суму ПДВ, і фактично зміні умов Договору, портом порушені права позивача на оплату узгодженої і належної вартості послуг з Договору. В результаті такого порушення прав позивачеві нанесені збитки, пов'язані з неправомірним збільшенням вартості робіт на суму ПДВ, у розмірі 194,15 долара США, який було повністю сплачено позивачем на користь відповідача. Згідно ч.1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України, такі збитки підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.
Також, сума ПДВ від вартості робіт у розмірі 194,15 долара США, отримана портом від позивача без достатніх правових підстав, оскільки таке збільшення здійснене у порушення вимог чинного законодавства України.
Оскільки згідно ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка придбала майно без достатніх правових підстав зобов'язано повернути потерпілому таке майно. Частину 2 вказаних статті передбачає, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, безпідставно отримане портом збільшення вартості робіт на суму ПДВ, підлягає відшкодуванню позивачеві і на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
Судові витрати господарський суд покладає на відповідача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII).
На підставі викладеного суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) суд, -
· Позов задовольнити.
· Стягнути Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (98312, м.Керч, вул.Кірова, 28, р/р 26008019089 в Кримської філії АБ «Експресс Банк» в м.Сімферополі, МФО 384674, ЄДРПОУ 0112554) на користь Дочірнього підприємства «Трансшип-Агент», м.Керч, вул.Вишнева, 1-78, р/р 26005310086801 в філії АБ «Південний» м.Ялта, МФО 384522, ЄДРПОУ 35954318) 194,15 долара США, 12,77 долара США державного мита, 236,00 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
· Видати наказ.
Рішення оформлено
відповідно до ст.84, 85 ГПК України
25.01.2010 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.