18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 320/5398/20
адміністративне провадження № К/9901/6584/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
26 лютого 2021 року Головним управлінням ДПС у Київській області до Верховного Суду подано касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі №320/5398/20.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Київській області №Ф-203076-54 від 20.02.2020 про стягнення позивача грошових коштів у сумі 22664,28 грн. як недоїмки єдиного внеску.
Головне управління ДПС у Київській області із зазначеними судовими рішеннями не погодилось, оскаржило їх у касаційному порядку.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, віднесено до категорії справ незначної складності.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 КАС України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - це розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції відніс таку до категорії справ незначної складності і розглянув справу за правилами спрощеного провадження.
Сума оскаржуваних у цій справі рішень суб'єкта владних повноважень, на підставі яких ним може бути заявлено вимогу про стягнення з позивача грошових коштів, не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже зазначена справа відноситься до категорії справ незначної складності.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У касаційній скарзі міститься застереження щодо застосування положень підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки, на переконання скаржника, скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання. Однак, наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов.
В решті, позивач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у цій справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності, судом не встановлені. У касаційній скарзі обґрунтованих доводів щодо наявності таких обставин відповідач також не наводить.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі №320/5398/20.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх
Судді Н.Є. Блажівська
І.В. Дашутін