Іменем України
16 березня 2021 року
м. Київ
справа №850/3/20
адміністративне провадження №А/9901/69/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Т.М.,
представника позивача - Зінов'єва І.Г.,
представників відповідачів:
Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Азов Натурал Фуд» - Тітової О.Ф.,
ТОВ «Термінал-Сервіс Компані» - Філя А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 850/3/20 за позовом Маріупольської міської ради Донецької області (далі - Маріупольська міськрада) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Натурал Фуд», ТОВ «Термінал-Сервіс Компані» про примусове відчуження об'єкту нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності, провадження у якій відкрито
за апеляційною скаргою Маріупольської міськради
на рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В.,
І. РУХ СПРАВИ
1. 28.05.2020 Маріупольська міськрада звернулася до суду з позовом, в якому просила:
1) примусово відчужити у комунальну власність з мотивів суспільної необхідності для проведення капітального ремонту пр-ту Миру від вул. Леваневського до пр-ту Будівельників у Центральному районі міста Маріуполя з благоустроєм території:
63/100 частини об'єкту нежитлової нерухомості (торгівельний павільйон), який розташований за адресою: м. Маріуполь, пр-т Миру, 102, загальною площею 79,3 кв.м, яка належить на праві власності ТОВ «Азов Натурал Фуд», за викупною ціною 620 802, 00 грн;
37/100 частини об'єкту нежитлової нерухомості (торгівельний павільйон), який розташований за адресою: м. Маріуполь, пр-т Миру, 102 , загальною площею 79,3 кв.м, яка належить на праві власності ТОВ «Термінал - Сервіс Компані» за викупною ціною 364 598, 00 грн, а разом на загальну вартість об'єкту 985 400, 00 грн.
2) зобов'язати відповідачів звільнити об'єкт нежитлової нерухомості (торгівельний павільйон), який розташований за адресою: м. Маріуполь, пр-т Миру, 102, загальною площею 79,3 кв.м, протягом 5 (п'яти) днів з дня набрання постановою законної сили.
Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю вилучення зазначеного вище об'єкту нерухомості для суспільних потреб для капітального ремонту пр-ту Миру згідно із робочим проектом «Капітальний ремонт пр. Миру від вул. Леваневського до пр-ту Будівельників у Центральному районі м. Маріуполя, з благоустроєм території», розробленим на підставі рішення виконкому Маріупольської міськради від 20.10.2017 №224, затвердженим рішенням виконкому Маріупольської міськради від 17.04.2019 №114. Підставою для звернення до суду Маріупольської міськради стала відмова відповідачів - власників у відповідних частинах об'єкту нежитлової нерухомості (торгівельний павільйон), який розташований на земельній ділянці за адресою: м. Маріуполь, пр-т Миру, 102 у наданні згоди на викуп належного їм зазначеного вище майна за викупною ціною у розмірі 985 400, 00 грн.
2. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 відкрито провадження у вказаній справі.
3. Перший апеляційний адміністративний суд рішенням від 19.10.2020 відмовив у задоволенні позовних вимог.
4. Не погоджуючись із рішенням Першого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 Маріупольска міськрада звернулась до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції в адміністративних справах відповідно до частини другої статті 292 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) із апеляційною скаргою, яка надійшла до суду 01.12.2020, у якій позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Маріупольської міськради на рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі № 850/3/20.
6. Верховний Суд провівши необхідні підготовчі дії ухвалою від 03.02.2021 призначив справу до розгляду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Предметом позову в даній справі є нежитлова будівля, об'єкт нежитлової нерухомості (торгівельний павільйон), який розташований за адресою: м. Маріуполь, пр-т Миру (колишній пр-т Леніна), 102, загальною площею 79,3 кв.м та належить на праві власності ТОВ «Азов Натурал Фуд» в розмірі 37/100 частки, та ТОВ «Термінал-Сервіс Компані» в розмірі 63/100 частки.
Робочим проектом, затвердженим рішенням Маріупольської міськради від 17.04.2019 №114 передбачено капітальний ремонт пр-ту Миру від вул. Леваневського до пр-ту Будівельників у Центральному районі м. Маріуполь Донецької області - будівництво автомобільної дороги з благоустроєм території.
Рішенням Маріупольської міськради від 29.05.2019 №7/42-4108 визначена необхідність вилучення земельних ділянок для суспільних потреб - капітального ремонту пр-ту Миру від вул. Леваневського до пр-ту Будівельників у Центральному районі м. Маріуполя Донецької області з благоустроєм території.
Відповідно до підпункту 1.9 пункту 1 рішення Маріупольської міськради від 29.05.2019 №7/42-4108 вирішено визначити необхідність вилучення земельних ділянок для суспільних потреб - капітального ремонту пр-ту Миру від вул. Леваневського до пр-ту Будівельників у Центральному районі м. Маріуполя Донецької області з благоустроєм території площею 0, 0107 га (кадастровий номер 11412336300:01:003:0248) на пр-ті Миру (Леніна) 102, яка знаходиться у користуванні ТОВ «Термінал-Сервіс Компані».
Відповідно до підпункту 2.8 пункту 2 зазначеного рішення Маріупольської міськради від 29.05.2019 №7/42-4108 вирішено розірвати договір оренди від 10.09.2014, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.09.2014, номер запису про інше речове право: 6960329, укладений між ТОВ «Термінал-Сервіс Компані» та Маріупольською міськрадою.
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 зазначеного рішення Маріупольської міськради від 29.05.2019 №7/42-4108 підлягає викупу об'єкт нежитлової нерухомості (торгівельний павільйон), який розташований за адресою: м. Маріуполь, пр-т Миру, 102 , загальною площею 79,3 кв.м, що належить на праві власності відповідачам у відповідних частинах.
Як свідчить договір оренди земельної ділянки від 10.09.2014 земельна ділянка за адресою: м. Маріуполь, пр-т Леніна (Миру), 102, що належить на праві власності Маріупольській міськраді, передана в оренду ТОВ «Термінал-Сервіс Компані» в розмірі 0,0107 га для розташування об'єкту нерухомості - нежитлової будівлі.
05.06.2019 Маріупольською міськрадою надіслані листи за № 263-32060-26.1 ТОВ «Азов Натурал Фуд» та ТОВ «Термінал-Сервіс Компані» із повідомленням про прийняте рішення щодо викупу об'єктів нерухомого майна для суспільних потреб з пропозицією викупити об'єкт нерухомості (торгівельний павільйон), який розташований за адресою: м. Маріуполь, пр-ту Миру, 102, за викупною ціною у розмірі 100 000, 00 грн.
Лист отриманий ТОВ «Азов Натурал Фуд» 04.07.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, а лист на адресу ТОВ «Термінал - сервіс Компані» повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Також судом встановлено, що в газеті «Приазовський рабочий» від 24.07.2019 №52 опубліковано оголошення про прийняття рішення щодо викупу об'єктів нерухомого майна для суспільних потреб, текст відповідного рішення ради, а також повідомлення ТОВ «Термінал-Сервіс Компані» про прийняте рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.09.2014.
Відповідно до звіту про оцінку майна від 24.02.2020 ринкова вартість об'єкта оцінки складає 985 400, 00 грн, з яких вартість 37/100 частин становить 364 598, 00 грн, 63/100 частин - 620 802, 00 грн.
Рецензія на звіт про оцінку майна підтверджує відповідність висновку про вартість майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.
Рішенням Маріупольської міськради від 27.05.2020 №7/52-5312 затверджено розмір викупної ціни торгівельних об'єктів, пунктом 14 якого визначено викупну ціну об'єкту нежитлової нерухомості - торгівельного павільйону загальною площею 79.3 кв. м на пр-ті Миру,102 у розмірі 364 598, 00 грн та 620 802, 00 грн.
20.08.2020 Маріупольською міськрадою надіслані листи відповідачам із пропозицією викупити об'єкт нерухомості (торгівельний павільйон), який розташований за адресою: м. Маріуполь, пр-т Миру, 102, за викупною ціною відповідно до часток у розмірі 364 598, 00 грн та у розмірі 620 802, 00 грн.
Лист отриманий ТОВ «Азов Натурал Фуд» 03.09.2020, за результатами розгляду якого 18.09.2020 відповідачем проінформовано Маріупольську міськраду про порушення радою процедури примусового відчуження об'єкту нерухомості для суспільних потреб та не надано згоди на викуп об'єкта за викупною ціною.
Доказів направлення листа від 20.08.2020 відповідачу ТОВ «Термінал - сервіс Компані» Маріупольська міськрада не надала.
Відсутність добровільної згоди відповідачів на викуп об'єкта нежитлової нерухомості (торгівельний павільйон) для суспільних потреб стала підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ
8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Перший апеляційний адміністративний суд виходив із того, що рішення про затвердження розміру викупної ціни спірного об'єкту нерухомості та надання дозволу здійснити викуп цього об'єкту за ціною 364598, 00 грн та 620802, 00 грн, прийнято вже після звернення позивача до суду з позовом про примусове відчуження майна у комунальну власність Маріупольської міськради, що є грубим порушенням процедури примусового відчуження об'єктів нерухомості для суспільних потреб, яка визначена статтями 5, 10 Закону України від 17.11.2009 № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (далі - Закон № 1559-VI). При цьому суд звернув увагу на те, що позивачем жодним чином не доведено, що капітальний ремонт автомобільної дороги та об'єктів, необхідних для її експлуатації на ділянці від пр-ту Миру від вул. Леваневського до пр-ту Будівельників у Центральному районі міста Маріуполя з благоустроєм території неможливий без примусового відчуження об'єкту нежитлової нерухомості (торгівельний павільйон), який розташований за адресою: пр-т Миру,102 та належить на праві власності ТОВ «Азов Натурал Фуд», ТОВ «Термінал - Сервіс Компані».
IV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Апеляційна скарга мотивована, зокрема тим, що відповідачі фактично не погоджується із викупною ціною об'єкта нерухомості. При цьому, позивач вказує на те, що ним у повній мірі дотримані умови повідомлення відповідачів про викуп об'єкту нерухомості щодо вилучення якої, для суспільних потреб виник спір у цій справі. Також Маріупольська міськрада вказує на те, що у місячний строк, визначений статтею 11 Закону № 1559-VI відповідачі не повідомили позивача про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу. Також позивач вказує на те, що робочим проектом визначені об'єкти, які у зв'язку із реконструкцією (капітальним ремонтом пр-ту Миру від вул. Леваневського до пр-ту Будівельників у Центральному районі м. Маріуполя Донецької області з благоустроєм території) повинні бути знесені, до переліку яких входить торговельний павільйон, який розташований за адресою: м. Маріуполь, пр-т Миру, 102, що належить на праві власності відповідачам, та знаходиться у зоні червоної лінії.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції, пояснення учасників справи та, переглянувши справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевірив законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
11. Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
12. Аналогічні за змістом положення щодо непорушності права власності містяться й у статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частиною другою якої передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
13. Підстави припинення права власності визначені у статті 346 ЦК України, згідно із пунктом 6 частини першої якої право власності припиняється у разі примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону.
14. Викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, приватної власності для суспільних потреб чи їх примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності здійснюються в порядку, встановленому законом (стаття 350 ЦК України).
15. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом для суспільних потреб чи примусовим відчуженням з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене також регламентоване положеннями статті 351 ЦК України.
16. Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності визначені Законом № 1559-VI.
17. Відповідно до статті 1 Закону № 1559-VI примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - це перехід права власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду.
18. Згідно із частиною другою статті 2 Закону № 1559-VI дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов'язані з викупом земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для забезпечення суспільних потреб чи пов'язані з примусовим відчуженням зазначених об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності, якщо такі потреби не можуть бути забезпечені шляхом використання земель державної чи комунальної власності.
19. При цьому, дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, що виникають у разі:
звернення стягнення на земельну ділянку, інші об'єкти нерухомого майна, що на ній розміщені;
вилучення (викупу) земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у державній та/або комунальній власності;
відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва у разі викупу земельних ділянок для суспільних потреб;
укладення інших цивільно-правових угод з інших підстав, ніж визначені статтею 7 цього Закону;
примусового відчуження земельних ділянок в умовах воєнного чи надзвичайного стану (реквізиції);
конфіскації земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені;
викупу пам'яток історії та культури, яким загрожує пошкодження або знищення, внаслідок дій або бездіяльності їх власника;
припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати (частина друга статті 2 Закону №1559-VI).
20. За частинами 1-3 статті 3 Закону № 1559-VІ об'єктом відчуження є земельна ділянка (її частина), житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження, що на ній розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
21. У разі якщо власник земельної ділянки (її частини), що відчужується, є також власником житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, вимога про відчуження земельної ділянки розглядається разом з вимогою про припинення права власності на зазначені об'єкти.
22. У разі якщо земельна ділянка, що викуповується, та розміщені на ній житловий будинок, інші будівлі, споруди чи багаторічні насадження перебувають у власності кількох осіб, питання про викуп вирішується з кожним власником окремо.
23. До того ж, з пояснювальної записки до проекту Закону України «Про відчуження земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності» видно, що необхідність прийняття вказаного законопроекту виникла у зв'язку з тим, що питання визначення порядку викупу земельних ділянок для суспільних потреб та відчуження з мотивів суспільної необхідності на законодавчому рівні не було врегульовано.
24. У вказаній пояснювальній записці зазначено, що вказаним проектом Закону № 1559-VІ передбачається забезпечення правового захисту інтересів власників земельних ділянок і держави, її економічної безпеки, визначення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які мають право викуповувати землі для суспільних потреб і відчужувати з мотивів суспільної необхідності.
Законопроект спрямований на розв'язання проблем, які виникли, зокрема, в результаті суцільного паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств, що провадилося у багатьох випадках без урахування перспективи розвитку територій, зокрема, об'єктів промисловості, енергетичної системи держави, забезпечення потреб видобування корисних копалин, створення екомережі тощо. Відсутність визначених на законодавчому рівні механізмів викупу державою та органами місцевого самоврядування цих земель унеможливлює забезпечення потреб суспільства в цілому.
Проектом Закону визначаються сфера його дії, принципи відчуження земельних ділянок, порядок визначення викупної ціни, виокремлюються випадки викупу земельних ділянок для суспільних потреб та примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності, повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо відчуження земельних ділянок та його порядок, форми та порядок відшкодування вартості земельних ділянок, які відчужуються, тощо.
25. Аналіз наведених норм права у зіставленні із згаданою вище пояснювальною запискою свідчить про те, що порядок, який визначає Закон № 1559-VІ регламентує механізм відчуження саме земельної ділянки (її частини), а визначена ним процедура відчуження житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень є можливою лише у разі коли такі об'єкти нерухомості розмішені на земельній ділянці, що знаходиться у приватній власності юридичних чи фізичних осіб. Тобто Закон № 1559-VІ не регулює правовідносин щодо окремого відчуження для суспільних потреб житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень.
26. Судом встановлено, що підставою для звернення до суду в порядку, визначеному Законом № 1559-VI та статтею 267 КАС України стала відсутність добровільної згоди відповідачів на викуп об'єкта нежитлової нерухомості (торгівельний павільйон) для суспільних потреб, який розташований на земельній ділянці комунальної власності.
27. Також судом встановлено, що відповідно до підпункту 2.8 пункту 2 рішення Маріупольської міськради від 29.05.2019 №7/42-4108 вирішено розірвати договір оренди від 10.09.2014, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.09.2014, номер запису про інше речове право: 6960329, укладений між ТОВ «Термінал-Сервіс Компані» та Маріупольською міськрадою.
28. У свою чергу процедура розірвання договору оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності у разі необхідності надання її для суспільних потреб внаслідок прийняття рішення про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності для розміщення об'єктів, визначених частиною першою статті 7 Закону № 1559-VI та правові наслідки для осіб, яким належать житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічних насадження, які розташовані на земельних ділянках державної чи комунальної власності, у зав'язку із прийняттям відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, врегулювана положеннями, зокрема статті 417 ЦК України та статті 32-1 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі».
29. Отже, наведені законодавчі положення, враховуючи конституційні гарантії щодо непорушності права приватної власності, дають підстави для висновку про можливість відчуження в порядку, визначеному Законом № 1559-VІ саме земельної ділянки (її частини) та об'єктів нерухомості, розташованих на ній, але у будь-якому разі такі об'єкти не можуть бути вилучені у цій процедурі окремо від земельної ділянки.
30. З урахуванням наведеного, оскільки позов Маріупольською міськрадою про примусове відчуження об'єкту нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності заявлений поза межами процедури, визначної Законом № 1559-VІ та статтею 267 КАС України, відсутні підстави для його задоволення з мотивів наведених у цій постанові з огляду на те, що вимоги про примусове відчуження нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності можуть бути задоволені лише одночасно із вимогою щодо відчуження відповідної земельної ділянки, яка в даному випадку знаходиться у власності позивача.
31. Суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
32. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави (територіальної громади).
33. Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17.07.1997 N 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, Закону України «Про міжнародні договори України» застосовується національними судами України як частина національного законодавства.
34. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) застосовується українськими судами як джерело права.
35. У судовій практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, які слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.
36. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову проте з мотивів наведених у цій постанові.
37. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 267, 310, 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області залишити без задоволення.
Рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №850/3/20 - залишити без змін з мотивів наведених у цій постанові.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Судді:А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик Л.Л. Мороз
Повний текст постанови складено та підписано 19.03.2020.