18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 260/636/19
адміністративне провадження № К/9901/7653/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2021 року
у справі №260/636/19
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури Закарпатської області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Закарпатської області, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ прокурора Закарпатської області від 17 квітня 2019 року №262к;
- зобов'язати прокурора Закарпатської області поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області;
- зобов'язати прокуратуру Закарпатської області видалити запис із трудової книжки ОСОБА_1 під №14 від 17 квітня 2019 року на виконання незаконного наказу прокурора Закарпатської області №262к від 17 квітня 2019 року шляхом заповнення нового дублікату трудової книжки без внесення даного запису;
- стягнути з прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі;
- стягнути з прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 компенсацію у результаті протиправних дій втраченої допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у розмірі двох середньомісячних заробітних плат;
- стягнути з відповідача моральну шкоду, що була заподіяна позивачу незаконними (протиправними) діями, в розмірі 100 000,00 грн;
- стягнути компенсацію за витрати під час службового відрядження у період з 02 квітня по 04 квітня 2019 року, з урахуванням витрат на проїзд (квитки додаються) в сумі 746 грн 32 коп. та добові за три дні перебування у службовому відрядженні;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць та поновлення на посаді прокурора Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області;
- зобов'язати прокурора Закарпатської області утриматись від вчинення будь-яких дій до набрання законної сили рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 03 квітня 2019 року №103дп-19 відповідно до вимог чинного законодавства;
- застосувати пункт 1 частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо негайного стягнення всієї суми боргу виплат заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби з відповідача;
- встановити процесуальну форму контролю за виконанням рішення у формі зобов'язання відповідача подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ прокурора Закарпатської області від 17 квітня 2019 року №262к, яким звільнено прокурора Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді прокурора Берегівської місцевої прокуратури з 18 квітня 2019 року. Стягнуто з Прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 квітня по 25 вересня 2019 року в розмірі 188 592,18 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2021 року, касаційну скаргу Прокуратури Закарпатської області задоволено, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
05 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №260/636/19.
У зазначеній касаційній скарзі позивач зазначає, що Верховний Суд при розгляді касаційної скарги Прокуратури Закарпатської області у справі №260/636/19 неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, дійшов помилкових висновків не надавши оцінки фактичним обставинам справи та вийшов за межи повноважень суду касаційної інстанції.
Також позивач вважає, що висновки Верховного Суду при ухвалені постанови від 28 січня 2021 року у цій справі не відповідають усім обставинам справи, чим саме порушено завдання та засади адміністративного судочинства, а також не має жодних підстав для застосування аналогії правовідносин, у зв'язку з чим позивач просить на підставі частини 1 статті 357 КАС України скасувати постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2021 року та залишити без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі №260/636/19.
Перевіривши зміст та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, серед основних засад судочинства, закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За приписами частини першої статті 357 КАС України, якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд розглядає таку скаргу за правилами, встановленими цією главою.
Конструкція цієї статті передбачає перегляд у касаційному порядку судових рішень першої та апеляційної інстанції в межах доводів, які не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи, а не перегляд рішень суду касаційної інстанції (Верховного Суду).
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 36 та пункту 1 частини першої статті 44 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом.
Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначено у статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг діє в межах адміністративно процесуального законодавства України, його повноваження визначені главою 2 розділу ІІІ КАС України «Касаційне провадження».
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України предметом касаційного оскарження можуть бути рішення, ухвали та постанови суду першої та апеляційної інстанцій.
Чинним КАС України не передбачено повноважень Верховного Суду щодо перегляду судових рішень Верховного Суду інакше, ніж в порядку частини першої статті 361 КАС України, де визначено, що рішення, постанова або ухвала суду, яким закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Крім цього, відповідно до частини 5 статті 355 КАС України судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають.
Верховним Судом встановлено, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №260/636/19 полягають тільки у незгоді позивача із вказаним рішенням суду касаційної інстанції та вимоги скаржника, які зазначені в резолютивній частині цієї касаційної скарги, не узгоджуються із положеннями статті 357 КАС України, що свідчить про наявність підстав для відмові у відкритті касаційного провадження, оскільки позивачем оскаржується судове рішення, що не підлягає оскарженню відповідно до норм процесуального закону.
Таким чином, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2021 року необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №260/636/19.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду