18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 820/2090/16
адміністративне провадження № К/9901/6933/21
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі № 820/2090/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області, Управління Державної казначейської служби України у Фрунзенському районі м. Харкова Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми,
01.03.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021.
20.04.2016 позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, яким з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (правонаступником якої є Головне управління ДПС у Харківській області, далі відповідач-1, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган) щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з державного бюджету, на її користь за третій квартал 2008 року у сумі 53.339 грн, четвертий квартал 2008 року в сумі 46.411 грн та другий квартал 2010 року у сумі 38.944 грн, усього на суму 138 694 грн;
- зобов'язати відповідача надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з державного бюджету, на її користь за третій квартал 2008 року у сумі 53.339 грн, четвертий квартал 2008 року в сумі 46.411 грн та другий квартал 2010 року у сумі 38.944 грн, усього на суму 138.694 грн;
- стягнути з Державного бюджету України на її користь суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за третій квартал 2008 року у сумі 53.339 грн, четвертий квартал 2008 року в сумі 46.411 грн та другий квартал 2010 року у сумі 38.944, усього у розмірі 138.694 грн;
- стягнути з Державного бюджету України на її користь пеню за порушення строків бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості в розмірі 91 034, 22 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 позов задоволено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 скасовано, в частині якою зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у Харківській області надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з державного бюджету, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за третій квартал 2008 у сумі 53.339,00 (п'ятдесят три тисячі триста тридцять дев'ять) гривень, четвертий квартал 2008 року в сумі 46.411,00 (сорок шість тисяч чотириста одинадцять) гривень та другий квартал 2010 у сумі 38.944,00 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот сорок чотири) гривні, усього на суму 138.694,00 (сто тридцять вісім тисяч шістсот дев'яносто чотири) гривні, з прийняттям нового судового рішення про відмову фізичної особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволені означеної вимоги.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 скасувати, в частині якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Харківській області (43143704) судові витрати по сплаті судового збору на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 693 (шістсот дев'яносто три) гривні 47 копійок та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області (37874947) судові витрати по сплаті судового збору на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 693 (шістсот дев'яносто три) гривні 47 копійок скасувати, з прийняттям нового судового рішення в цій частині.
Головного управління ДПС у Харківській області із зазначеними судовими рішеннями не погодилося та звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві визначено Главою 2 Розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За визначенням пункту двадцятого частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік категорій справ незначної складності, який не є вичерпним. При цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб'єктний склад її учасників, а також враховуючи на неналежність зазначеної справи до категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, Суд дійшов висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі № 820/2090/16 не підлягають касаційному оскарженню.
Передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності, судом не встановлені.
Доводів, які б вказували на віднесення даної справи до категорії справ незначної складності помилково, скаржник не наводить.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі № 820/2090/16 відмовити.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова