19 березня 2021 року
м. Київ
справа № 580/4379/20
адміністративне провадження № К/9901/7085/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 16 березня 2021 року здійснено заміну попередньо визначеного Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 01 березня 2021 року складу колегії суддів - Берназюк Я.О., Желєзний І.В., Шарапа В.М. а саме суддю Желєзного І.В. (у зв'язку з перебуванням у відпустці) замінено на суддю Коваленко Н.В.
26 лютого 2021 ОСОБА_1 (далі також - скаржник, позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року.
В касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого зазначила, що оскаржувану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року було отримано нею 28 січня 2021 року, на підтвердження чого надано конверт, яким вона була направлена з штриховим кодовим ідентифікатором 0102932019741.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, враховуючи те, що скаржником надано докази, що підтверджують доводи вказаного клопотання (поштовий конверт зі штриховим кодовим ідентифікатором), колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі також - відповідач), в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття за заявою позивача від 07 серпня 2020 року розпорядження по розрахунку (перерахунку) її основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача усунути порушення права позивача на розмір основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яке підтверджено постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2011 року по справі № 2-а-3718/11, на момент виникнення спірних правовідносин, прийнявши для цього відповідне розпорядження.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті позивачу державної та додаткової пенсій з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року в розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції за вказаний період; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу державної та додаткової пенсій з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року в розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції за вказаний період; у задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
На зазначене рішення суду позивачем подано апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року скасовано; провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії закрито.
Закриваючи провадження у справі, суд виходив з того, що відмова відповідача прийняти розпорядження по розрахунку пенсії позивача у відповідності до розмірів, встановлених постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2011 року по справі № 2-а-3718/11р., підлягає оскарженню в порядку статті 383 КАС України, а не шляхом подачі нового адміністративного позову.
Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 26 лютого 2021 року звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Колегія суддів перевірила наведені у касаційній скарзі міркування, додані до неї матеріали і дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити з огляду на таке.
У силу вимог статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Згідно частини другої статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з положеннями частини другої статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи;6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2011 року по справі № 2-а-3718/11р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату позивачу основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до статей 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із загальновстановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, з 09 листопада 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум. У липні 2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою щодо розрахунку пенсії у відповідності до розмірів, встановлених рішенням суду та просила прийняти розпорядження по розрахунку її пенсії у відповідності до розмірів, встановлених постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2011 року по справі № 2-а-3718/11р. У відповідь на зазначену заяву відповідач листом № 4773-5092/Ш-02/8-2300/20 від 20 серпня 2020 року повідомив позивача про те, що перерахунок її пенсії згідно з прийнятою Тальнівським районним судом Черкаської області постановою від 22 липня 2011 року у справі за № 2-а-3718/11р. проведено з 09 листопада 2010 року до 31 жовтня 2011 року. В свою чергу, з 01 листопада 2011 року розміри основної та додаткової пенсії по інвалідності визначено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», з 01 січня 2012 року - постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З 1 січня 2015 року Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII тексти статей 50, 54 Закону № 796 викладено в нових редакціях, згідно з якими умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. У підсумку пенсійний орган зазначив, що покладені судом зобов'язання у справі за № 2-а-3718/11р. від 22 липня 2011 року вчинити дії щодо перерахунку її пенсії управління виконало в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень покладених на управління. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем у цій справі обрано невірний спосіб захисту - шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. У спірних правовідносинах наявні обставини, з якими розділ IV КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушено її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не подавати новий адміністративний позов. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначила, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У пункті 2 частини другої цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про необхідність закриття провадження у справі, виходив з того, що оскільки є така, що набрала законної сили постанова суду з того самого фактичного предмету спору і між тими самим сторонами, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є слушними, вмотивованими і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 4 частини першої статті 238 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків судового рішення суду апеляційної інстанцій.
Крім того, суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, урахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21 серпня 2019 року у справі № 295/13613/16, від 22 серпня 2019 у справі № 522/10140/17, від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а, про що і вказав в оскаржуваній постанові.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 09 серпня 2019 року у справі № 440/1088/19, від 26 грудня 2019 року у справі № 560/2611/19 та від 24 січня 2020 року у справі № 640/19401/18.
Керуючись статтями 121, 248, 328, 329, 333, 355, 359 КАС України, суд
1. Задовольнити клопотання ОСОБА_1 та поновити строк на касаційне оскарження у справі № 580/4379/20.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко
В.М. Шарапа