Рішення від 16.03.2021 по справі 910/18730/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2021Справа № 910/18730/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРАБЕЙ-Щ"

про стягнення 49356,77 грн

представники сторін:

від позивача: Гришковець Л.І.

від відповідача: Решетніков В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРАБЕЙ-Щ" про стягнення 49356,77 грн, з яких: 36403,28 грн - сума основного боргу, 469,65 грн - інфляційні втрати, 1362,35 грн - 3% річних, 11121,49 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №14775-Ш від 01.08.2017 про надання послуг вивезення побутових відходів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 02.12.2020 дану позовну заяву залишено без руху.

09.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.12.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/18730/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

31.12.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідач не сплачував за послуги, які йому не надавалися, не був ознайомлений із договором та не отримував свій екземпляр договору та жодних відомостей про послуги позивача до моменту отримання судового наказу у справі № 910/9403/20. Також відповідач зазначає, що з 2019 року уклав договір № Вп-19320-Ш про надання послуг з вивезення побутових відходів, за яким проводить оплати за виконанні послуги. Відповідач посилається на те, що позивач не надав доказів відправлення актів наданих послуг відповідачу, формування та реєстрації податкових накладних щодо наданих послуг.

20.01.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали справи, керуючись приписами ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, з метою повного та всебічного встановлення обставин даної справи, суд прийшов до висновку про необхідність призначення справи №910/18730/20 до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін та надання позивачем додаткових пояснень щодо заявленого позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.02.2021 призначив судове засідання у справі №910/18730/20 на 23.02.2021.

22.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення на виконання ухвали суду від 08.02.2021.

Протокольною ухвалою від 23.02.2021 відкладено підготовче засідання на 16.03.2021.

15.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 16.03.2021, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд залишив без розгляду вказану заяву, з наступних підстав.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Стаття 118 Господарського процесуального кодексу України, визначає, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки заява позивача про зменшення позовних вимог (вих. №244-7-1298 від 12.03.2021), подана до суду з порушенням строків встановлених Господарським процесуальним кодексом України, суд протокольною ухвалою на підставі ст. 46, 118 Господарського процесуального кодексу України залишив без розгляду заяву про зменшення позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2021 надав пояснення по суті позову, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.03.2021 надав пояснення по суті заперечень на позов.

У судовому засіданні 16.03.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАРАБЕЙ-Щ" (замовник, відповідач) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС" (виконавець, позивач) укладений договір №14775-Ш про надання послуг вивезення побутових відходів (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів, що утворюються на об'єкті замовника, що знаходиться за фактичною адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 28, а замовник зобов'язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги.

У відповідності до п.1.2. договору кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ становить 8,8 куб. м в місяць.

За змістом пункту 2.3. договору, оплата послуг за цим договором, у розмірі, що вказаний у п.2.1. даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку з моменту отримання направленого виконавцем замовнику рахунку-фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу).

Відповідно п.2.5 договору за результатами наданих послуг виконавець направляє Замовнику для підписання акти наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним. Після підписання Акту наданих послуг уповноваженими представниками сторін усі суперечки обсягу наданих послуг вважається необґрунтованими. Замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів, з дати підписання, вищезазначений повернути Акт наданих послуг виконавцю. Якщо Замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, Акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг.

Згідно із п.4.2. договору за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочень.

Договір вступає в силу з 01.09.2017 та діє до 31.12.2017. В разі, якщо жодна із сторін протягом п'ятнадцяти календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір припинити дію даного договору та припинення дії договору не буде оформлене сторонами належним чином, то строк дії цього договору вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з вересня 2017 по січень 2020 року позивач надав відповідачу послуги з вивезення побутових відходів на суму 36811,90 грн. У зв'язку із частковою оплатою відповідачем заборгованості у сумі 408,62 грн, сума заборгованості відповідача за договором становить 36403,28 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 36403,28 грн - суму основного боргу, 469,65 грн - інфляційні втрати, 1362,35 грн - 3% річних, 11121,49 грн - пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно із ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із наданими позивачем у матеріали справи актами надання послуг позивачем у період з вересня 2017 року по січень 2020 року надано відповідачу послуги з вивезення побутових відходів на суму 36811,90 грн.

Часткова оплата заборгованості за договором становить 408,62 грн (здійснено зарахування позивачем згідно акту взаємозаліку перенесення заборгованості №420 від 01.12.2020).

За розрахунком позивача сума заборгованості відповідача за договором становить 36403,28 грн.

Водночас згідно із матеріалів справи, 25.11.2019 між позивачем та відповідачем укладений договір №Вп-19320-Ш про надання послуг вивезення побутових відходів, згідно із яким сторони погодили надання позивачем відповідачу послуг з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів, що утворюються на об'єкті відповідача, у тому числі за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 28.

У відповідності до п.7 договору №Вп-19320-Ш від 25.11.2019 сторони погодили, що умови даного договору застосовуються між сторонами з 01.12.2019.

Отже, з 01.12.2019 правові відносини між сторонами з надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, що утворюються на об'єкті відповідача за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 28 регулюються договором №Вп-19320-Ш від 25.11.2019. Факт надання послуг за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 28 з грудня 2019 року також підтверджені представником позивача під час розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 3640,66 грн за грудень 2019 року - січень 2020 року, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом пункту 2.3. договору, оплата послуг за цим договором, у розмірі, що вказаний у п.2.1. даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів з на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку з моменту отримання направленого виконавцем замовнику рахунку-фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу).

За змістом пункту 2.3. договору обов'язок оплати виникає у відповідача протягом 5 (п'яти) банківських моменту отримання направленого позивачем відповідачу рахунку-фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу).

Згідно із наданими позивачем у матеріали справи витягами з реєстру M.E.Doc позивачем підтверджено факт направлення відповідачу рахунків на оплату за жовтень 2017 року - червень 2018 року, за серпень 2018 року - жовтень 2018 року, за червень 2019 року, за вересень 2019 року та за листопад 2019 року, а саме: рахунок від 31.10.2017 отримано 13.11.2017; рахунок від 30.11.2017 отримано 13.12.2017; рахунок від 31.12.2017 отримано 12.01.2018; рахунок від 31.01.2018 отримано 14.02.2018; рахунок від 28.02.2018 отримано 13.03.2018; рахунок від 31.03.2018 отримано 12.04.2018; рахунок від 30.04.2018 отримано 11.05.2018; рахунок від 31.05.2018 отримано 13.06.2018; рахунок від 30.06.2018 отримано 09.07.2018; рахунок від 31.08.2018 отримано 11.09.2018; рахунок від 31.10.2018 отримано 13.11.2018; рахунок від 30.06.2019 отримано 23.07.2019; рахунок від 30.09.2019 отримано 17.10.2019; рахунок від 30.11.2019 отримано 10.12.2019.

Доказів направлення рахунків на оплату за липень 2018 року, за листопад 2018 року - травень 2019 року, за липень-серпень 2019 року, за жовтень 2019 року позивачем у матеріали справи не надано.

Враховуючи встановлені у п2.3. договору строки оплати, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів направлення відповідачу рахунків-фактури на оплату наданих послуг за липень 2018 року, за листопад 2018 року - травень 2019 року, за липень-серпень 2019 року, за жовтень 2019 року, суд дійшов висновку, що строк оплати вказані періоди на час розгляду справи не настав, у зв'язку із чим позовні вимоги у частині стягнення 16669,17 грн заборгованості є передчасними.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості у сумі 16669,17 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 16093,45 грн (36403,28 - 3640,66 - 16669,17). Доказів у спростування заборгованості у сумі 16093,45 грн та оплати вказаної суми боргу відповідачем суду не надано.

Щодо виконання позивачем вимог пункту 2.5. договору з направлення актів наданих послуг відповідачу, то суд зазначає наступне.

Так, відповідно п.2.5 договору за результатами наданих послуг виконавець направляє Замовнику для підписання акти наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним. Після підписання Акту наданих послуг уповноваженими представниками сторін усі суперечки обсягу наданих послуг вважається необґрунтованими. Замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів, з дати підписання, вищезазначений повернути Акт наданих послуг виконавцю. Якщо Замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, Акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг.

Під час розгляду справи 26.02.2021 позивачем направлено відповідачу акти наданих послуг за договором, що отримані відповідачем 03.03.2021. Заперечень щодо отриманих актів відповідач позивачу не надав.

При цьому, судом враховано, що оплата наданих послуг здійснюється відповідачем на підставі виставленого рахунку, а не на підставі підписаних між сторонами актами.

Доказів у спростування обставин щодо наданих позивачем послуг за жовтень 2017 року - червень 2018 року, за серпень 2018 року - жовтень 2018 року, за червень 2019 року, за вересень 2019 року та за листопад 2019 року та відсутності підстав для оплати направлених позивачем рахунків за вказані періоди, відповідач суду не надав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

З огляду на вище встановлені судом обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості у сумі 16093,45 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 16093,45 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховані:

пеня у сумі 11121,49 грн (нарахована на суму боргу у розмірі 36403,28 грн за період з 07.06.2019 по 04.09.2020);

3% річних у сумі грн (нарахована на суму боргу у розмірі 36403,28 грн за період з 07.06.2019 по 04.09.2020);

інфляційні втрати у сумі 469,65 грн (нараховані на суму боргу у розмірі 36403,28 грн за період з червня 2019 року по липень 2020 року).

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 №39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.6.4. договору за порушення термінів виконання обов'язків за даним договором з винної сторони стягується пеня у розмірі 0,1% вартості невиконаних обов'язків за кожен день прострочення.

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проаналізувавши умови договору, враховуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що пункт 4.2. договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.

Враховуючи наявні у матеріалах справи відомості щодо направлення рахунків, визначені у п.2.3. договору строки оплати, враховуючи приписи ч.6 ст.232 ГК України, нарахування пені слід здійснювати на суму 1820,33 грн (червень 2019 року) з 31.07.2019 по 31.01.2020; на суму 1820,33 грн (вересень 2019 року) з 25.10.2019 по 25.04.2020; на суму 1820,33 грн (листопад 2019 року) з 18.12.2019 по 18.06.2020.

Також з огляду на наявні у матеріалах справи відомості щодо направлення рахунків, визначені у п.2.3. договору строки оплати нарахування 3% річних (у межах визначених позивачем періодів) слід здійснювати з 07.06.2019 по 30.07.2019 на суму 10632,46 грн, з 31.07.2019 по 24.10.2019 на суму 12452,79 грн, з 25.10.2019 по 17.12.2019 на суму 14273,12 грн, з 18.12.2019 по 04.09.2020 на суму 16093,45 грн.

За перерахунком суду сума 3% річних становить 536,14 грн, сума пені - 719,05 грн, у зв'язку зі чим суд задовольняє позовні вимоги у цій частині частково.

Інфляційні втрати за перерахунком суду, за період з червня 2019 року по липень 2020 року з урахуванням наведених вище періодів прострочення та сум заборгованості, становлять 200,66 грн, у зв'язку зі чим суд задовольняє позовні вимоги у цій частині частково.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРАБЕЙ-Щ" (04060, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЩУСЄВА, будинок 28, приміщення 31-1, ідентифікаційний код 39674882) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС" (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 23, ідентифікаційний код 33745659) заборгованість у сумі 16093,45 грн, пеню у сумі 719,05 грн, 3% річних у сумі 536,14 грн, інфляційні втрати у сумі 200,66 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 747,39 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.03.2021.

Суддя С. О. Турчин

Попередній документ
95653367
Наступний документ
95653369
Інформація про рішення:
№ рішення: 95653368
№ справи: 910/18730/20
Дата рішення: 16.03.2021
Дата публікації: 22.03.2021
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; надання послуг
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (12.07.2021)
Дата надходження: 08.04.2021
Предмет позову: стягнення 49 356,77 грн.
Розклад засідань:
23.02.2021 12:00 Господарський суд міста Києва