Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
12.01.2010Справа №2-24/5605-2009
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" ( 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська,74/6, ідентифікаційний код 00131400 )
До відповідача - Лобановського сільського комунального підприємства "Вєга"(96150, АР Крим, Джанкойський район, с. Лобанове , вул. Гагаріна,34, ідентифікаційний код 31147784)
про стягнення 272 811,77 грн.
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
представники:
Від позивача - Степанов В.А. - представник, довіреність № 012-Д від 05.01.2009р.
Від відповідача - Лагутін В.М. - директор, паспорт ЕС 706274 від 03.07.1998р.
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Лобановського сільського комунального підприємства "Вєга" про стягнення з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" заборгованості по розрахункам за спожиту електричну енергію у розмірі 169 647,14 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 18 149,40 грн., три проценти річних у розмірі 13 228,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 71 786,34 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору на постачання електричної енергії №259/066 від 05.07.04 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Крименерго" в особі Джанкойського РЕМ та Лобановським сільським комунальним підприємством "Вєга", відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати наданої позивачем електричної енергії. Так, позивач зазначає, що у зв'язку з несплатою спожитої електричної енергії у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 01.09.2009р. склала 169 647,14 грн. На підставі порушення відповідачем господарських зобов'язань, позивач просить стягнути з Лобановського сільського комунального підприємства "Вєга" пеню, три проценти річних, інфляційні втрати.
01 грудня 2009 року від Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" до Господарського суду АР Крим надійшла заява про уточнення позовних вимог у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просить внести зміни у банківські реквізити Відкритого акціонерного товариства "Крименерго", у зв'язку з їх змінами, а саме зазначити наступні банківські реквізити : р/р 260323051142 у філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805 (для стягнення заборгованості за порушення Правил користування електричною енергією) та р/р 260073013142 у філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805 (для стягнення 3% річних, інфляційних витрат, пені, витрат на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 01.12.2009 р. зазначені уточнення позовних вимог прийняті судом до розгляду.
12.01.2010 р. представником позивача у судовому засіданні була надана заява в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 33949,41 грн. основного боргу за період з червня 2007 р. по серпень 2009 р. , а також 11513,34 грн. індексу інфляції, 1980,90 грн. - 3 % річних та 3952,52 грн. пені.
Із заяви та з пояснень представника позивача судом встановлено, що зменшення розміру позовних вимог сталося у зв'язку з проведенням сторонами у справі звірки взаєморозрахунків, за результатами якої встановлено, що заборгованість відповідача за отриману електроенергії виникла лише у червні 2007 р. у зв'язку несплатою наданих послуг, тому позивачем наданий новий розрахунок суми позову.
Суд вважає можливим прийняти заяву позивача до розгляду, оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України надає позивачеві право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов визнав заборгованість у розмірі 33949,41 грн. за отриману електроенергію за період з червня 2007 р. по серпень 2009 р. Крім того, відповідач визнає суму 3 % річних у розмірі 1018,48 грн.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
05.07.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) та Лобановськім сільським комунальним підприємством "Вєга" (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 259/066 (а.с. 19-22).
Згідно з розділом 1 Договору Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення ПКЕЕ) згідно умовам цього Договору та додатками до Договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно з пунктом 2 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема, Законом України „Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.
Пунктом 2.2.3 Договору встановлено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, відповідно з умовами додатку № 4.1, або № 4.2 «Порядок розрахунків».
Відповідно до пункту 2 Додатку № 4.2 «Порядок розрахунків для споживачів, які розраховуються за фактичну споживчу електроенергію» розрахункова дата ( день, коли Споживач надає «Акт про об'єми переданої Споживачу (спожитої Споживачем) електричної енергії», а Постачальник виставляє остаточний рахунок) встановлюється 11 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим періодом вважається період з 11 числа місяця до того же числа наступного місяця (а.с.24).
Показання розрахункових засобів обліку згідно з Переліком об'єктів та точок комерційного обліку фіксуються 11 числа кожен місяць та оформлюються „Актом про об'єми переданої споживачу (спожитої Споживачем) електричної енергії” в 2-х екземплярах, по одному для кожної із сторін.
Відповідно до додаткової угоди № 4.2.1 від 09.11.2007 р. до договору на поставку електричної енергії № 259/066 від 05.04.2004 р. пункт 2 пункту 3 Додатку № 4.2 до Договору викладений у наступній редакції: «Споживач самостійно проводить зняття показників розрахункових приборів обліку, оформляє „Акт про об'єми переданої споживачу (спожитої Споживачем) електричної енергії” та надає його Постачальнику не пізніше останнього робочого дня за днем зняття показників. Постачальник має право контролю (переперевірки) показників» (а.с.23)..
У випадку неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про споживчу електричну енергію у вказаний строк (незалежно від причин), визначення обсягу споживчої електричної енергії здійснюється по середньодобовому об'єму споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерозрахунком у випадку надання даних протягом наступного розрахункового періоду.
Дата сплати встановлюється до 16 числа кожного місяця (п. 5 додатку № 4.2).
На виконання умов договору, позивачем на адресу відповідача у період з червня 2007 р. по серпень 2009 р. були спрямовані рахунки про сплату за споживчу електричну енергію, які були отримані відповідачем, а відповідачем в свою чергу надавались відповідні акти про об'єми переданої споживачу (спожитої Споживачем) електричної енергії ( а.с. 46-99).
Проте, відповідач не виконав свої обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії, в результаті чого за ним склалася заборгованість за надані послуги у розмірі 33949,41 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, відповідачем були порушені пункти 2.2.4, 2.2.4 Договору, пункт 2 додатку № 4.2 до Договору, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Більш того у судовому засіданні та у відзиві на позов відповідач визнав наявну за ним заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 33949,41 грн. за період з червня 2007 р. по серпень 2009 р.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором № 259/066 від 05.07.2004 р., через що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з червня 2007 р. по серпень 2009 р. у розмірі 33949,41 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач відповідно до заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по сплаті за споживчу електричну енергію у розмірі 115132,34 грн. , 3 % річних у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по розрахункам за споживчу електричну енергію у розмірі 1980,90 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було встановлено судом, відповідачем були порушені умови договору та додатків до нього щодо повної та своєчасної сплати наданих послуг.
Суд зазначає, що розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості. В свою чергу 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України розраховуються за формулою - Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
Перевіривши розрахунок індекс інфляції та 3 % річних суд визначає його обґрунтованим та таким, що відповідає встановленим обставинам справи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 625 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання складається також із грошової суми, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством, у зв'язку з чим грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто індекс інфляції є компенсацією у зв'язку знеціненням грошових коштів, а річні - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником і вказані нарахування не можуть розцінюватися як відповідальність за порушення зобов'язань.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Лобановського сільського комунального підприємства "Вєга" інфляційних витрат у розмірі 11513,34 грн. за період з травня 2008 р. по жовтень 2008 р., у розмірі 1167,45 грн. за період з червня 2007 р. по вересень 2009 р. та 3 % річних у розмірі 3952,52 грн. за загальний період з 13.06.2007 р. по 31.08.2009 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по сплаті за споживчу електричну енергію у розмірі 3952,52 грн.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.2.1 Договору сторони передбачили відповідальність Споживача за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 договору, з порушенням строків, визначених положенням № 4.1, № 4.2 «Порядок розрахунків», Споживач зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуя день фактичної сплати.
Як було встановлено судом, відповідачем були порушені умови договору та додатків до нього щодо повної та своєчасної сплати наданих послуг.
Перевіривши розрахунок пені суд визначає його обґрунтованим та таким, що відповідає встановленим обставинам справи.
Отже заявлена позивачем сума пені у розмірі 3952,52 грн. за період з 16.03.2009 р. по 16.09.2009 р. судом визнається обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Оскільки судом встановлено, що зменшення позовних вимог позивачем відбулось з причини неправильного розрахунку первісно заявленої суми позову, що було виправлено позивачем після проведення звірки взаєморозрахунків із відповідачем після порушення провадження у справі, тобто станом на час звернення з позовом до суду частини заборгованості не існувало, суд покладає державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в частині зменшення позовних вимог на позивача, в частині задоволених позовних вимог - на відповідача.
У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 18.01.2010 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Лобановського сільського комунального підприємства "Вєга"(96150, АР Крим, Джанкойський район, с. Лобанове, вул. Гагаріна,34, ідентифікаційний код 31147784) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, одержувач: ВАТ «Крименерго», р/р 260323051142 філія КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ідентифікаційний код 00131400) 33949,41 грн. основного боргу.
3. Стягнути з Лобановського сільського комунального підприємства "Вєга"(96150, АР Крим, Джанкойський район, с. Лобанове, вул. Гагаріна,34, ідентифікаційний код 31147784) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, одержувач: ВАТ «Крименерго», р/р 260073013142 філія КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ідентифікаційний код 00131400) 11513,34 грн. індексу інфляції, 1980,90 грн. 3 % річних, 3952,52 грн. пені, державне мито у розмірі 513,96 грн. та 44,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.