Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
Іменем України
12.01.2010Справа №2-27/5284-2009
За позовом - Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет", м. Київ, бул. А. Вернадського, 16-в
До відповідача - Повного товариства "Уран-Юг н.с.", м. Сімферополь, вул.. Б. Куна, 1, кв. 20
Про визнання договору неукладеним та стягнення 39 044,11 грн.
Суддя Н.В.Воронцова
При секретарі Мірошниченко Н.О.
представники:
Від позивача - Докучаєва, дор. у справі.
Від відповідача -не з'явився.
Сутність спору:
Позивач звернувся до Господарського суду з позовом до відповідача, та просить суд визнати неукладеним договір № 39 від 01.10.2004р. та стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 34 000,00 грн., 3 % річних - 5044,11 грн., також просить стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у порушення умов договору №39 від 01.10.2004 р. на виконання робіт з монтажу інженерних систем і споруд фактично роботи відповідачем не були виконані і сума авансу позивачу не була повернена. До того ж укладений між сторонами вищевказаний договір не містить всіх передбачених цивільним і господарським законодавством України істотних умов.
У зв'язку з поверненням від відповідача кореспонденції судом було направлено запит до статистики для встановлення місцезнаходження відповідача. У відповідь на запит суду надійшла довідка статистики, відповідно до якої адресою відповідача є м. Сімферополь, вул.. Б. Куна, 1 ,кв. 20.
Відповідач клопотанням від 30.11.2009 р. просив суд забов'язати позивача надіслати на його адресу позовні матеріали у повному обсязі та надсилати кореспонденцію на адресу: м. Сімферополь, вул.. Б. Куна, 1, кв. 20.
Суд задовольнив вказане клопотання відповідача.
Позивач надав клопотання про зміну реквізитів позивача та адреси відповідача. У позовній заяві адресою відповідача позивач зазначив - м. Сімферополь, вул.. Б.Куна, 20, однак відповідно до наданого витягу з ЄДРПОУ адресою відповідача є м. Сімферополь, вул.. Б.Куна, 1, кв. 20.
Сторони в порядку ст.. 69 ГПК України заявили клопотання про продовження строку розгляду справи.
Суд ухвалою від 30.11.2009 р. клопотання сторін задовольнив та продовжив строк розгляду справи.
Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що такого способу захисту порушеного права як визнання угоди неукладеною чинне законодавство України не передбачає.
Позивач заявою від 12.01.2010 р. уточнив підстави позовних вимог, доповнивши їх ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.
Справа слуханням відкладалася та оголошувалася перерва, в порядку ст.. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
встановив:
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
01.10.2004 року між Приватним вищім навчальним закладом “Європейський університет” та Повним товариством “Уран-Юг н.с.”був укладений Договір № 39.
Відповідно до п. 1 вказаного договору його предметом було виконання будівельних робіт.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору повне товариство “Уран-юг н.с.”, як підрядчик зобов'язався своїми силами, зі своїх матеріалів та матеріалів замовника ПВНЗ “Європейський університет” виконати монтаж інженерних мереж, систем та споруд за адресою вул. Генерала Васильєва, 32-а.
Відповідно до ст. 875 Цивільного Кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно - кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Статтею 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
А статтею 528 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, згідно п.5 ст.318 Господарського Кодексу України договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкту, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
Пунктом 2 ст.318 Господарського Кодексу України передбачено, що договір підряду відповідно до цієї статті укладається на виконання окремих комплексів будівельних, МОНТАЖНИХ, спеціальних, проектно-конструкторських ТА ІНШИХ РОБІТ.
Тобто всі істотні умови договору, викладені у ст.. 318 ГК України, відносяться не лише до договорів підряду на капітальне будівництво, а і до договорів підряду на виконання окремих будівельних та інших робіт.
Відповідач по справі наполягає на тому, що ним було виконано взяті на себе договірні забовязання відповідно до договору №39 від 01.10.2004 р.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належно оформлених документів, які б підтверджували факт дійсного виконання підрядних робіт відповідачем, а саме - ПТ “Уран-Юг н.с.”- на виконання умов договору № 39, суду так і не було надано.
Навпаки факт невиконання відповідачем підрядних робіт за договором №39 встановлено в судовому порядку.
Так судом встановлено, що приватний вищий навчальний заклад “Європейський університет” звертався раніш до господарського суду АР Крим з позовом до ПТ “Уран-Юг н.с.” про розірвання договору №39 від 01.10.2004 р. і стягнення з ПТ “Уран-Юг н.с.” суму боргу 43646 грн., в тому числі 34000 грн. заборгованості, 2040 грн. річних, 306 грн. індексу інфляції і 7300 грн. штрафу., уточнивши в подальшому позовні вимоги та виклавши їх в наступній редакції: «визнати договір №39 від 01.10.2004р. недійсним і стягнути з відповідача 34000 грн. заборгованості у вигляді сплаченого авансу». Вказана позовна заява розглядалася по справі №2-18/16919-2007.
При цьому під час розгляду даної справи судом було встановлено, що усі роботи, пов'язані з монтажем інженерних мереж, систем та споруд за адресою вул.. Генерала Васильєва, 32-а виконувало ТОВ МВ НКП “Пошук”, що підтверджується договором підряду № 1/03-07 від 06.03.2007 року, локальним кошторисом та актами приймання виконаних підрядних робіт, підписаними між ПВНЗ “Європейський університет”та ТОВ МВ НКП “Пошук”.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Треба вказати, що по справі №2-18/16919-2007 ПТ “Уран-Юг н.с.” було подано зустрічний позов про спонукання приватного вищого навчального закладу “Європейський університет” виконати п. 4. 2.2 договору № 39 від 01.10.2004 року шляхом підписання актів прийому - передачі виконаних робіт за грудень 2006р. та січень 2007р.
Рішенням ГС АР Крим від 09.02.2009 р. по справі №2-18/16919-2007 у задоволенні зустрічного позову ПТ “Уран-Юг н.с.” було відмовлено у повному обсязі.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 р. рішення ГС АР Крим від 09.02.2009 р. по справі №2-18/16919-2007 було скасовано в частині первісного позову. У задоволенні первісного позову приватному вищому навчальному закладу “Європейський університет” було відмовлено. В частині відмови у задоволенні зустрічного позову було залишено без змін.
При цьому необхідно зауважити, що причиною відмови у задоволенні первісного позову було зазначено порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: прийняття до розгляду заяви приватного вищого навчального закладу “Європейський університет” від 27.06.2008 р., якою одночасно було змінено як предмет первісного позову, так і його підстави.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2009 р. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 р. було залишено без змін.
Судом встановлено, що позивачем у виконання договору №39 від 01.10.2004 р. було сплачено на користь відповідача по справі аванс у розмірі 34000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3447 від 14.10.2004 року ( а.с. 8 ), та не спростовувалося відповідачем у процесі розгляду справи.
Відповідно до ст.. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Таким чином, зі змісту вказаної норми вбачається, що підставою виникнення забовязання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття ( збереження ) майна однією особою за рахунок іншої та відсутність для цього підстав, або наступне припинення підстави, за якою воно було набуте.
При цьому під терміном « майно», в контексті ч. 1 ст.1212 ЦК України, слід розуміти і грошові кошти.
Факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 34000 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується.
Факт отримання та збереження відповідачем по справі суми авансу у розмірі 34000 грн. без достатньої правової підстави вже встановлено в судовому порядку, як було вказано вище.
Відповідно до ст.. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідно до ст.. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. ( ст. 536 ЦК України ).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Так відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми авансу у розмірі 34 000,00 грн. та 3 % річних - 5044,11 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивач просить визнати неукладеним договір № 39 від 01.10.2004р.
В даній частині у позові необхідно відмовити в зв'язку з наступним.
Відповідно до ост. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Дослідивши вищевказані норми, суд дійшов висновку про те, що визнання договору не укладеним не є належним способом захисту порушеного цивільного права і інтересу позивача.
Відповідно до Постанови №9 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. вимога про визнання правочину ( договору ) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти у позові з такою вимогою.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 - пункт 3 - викладається правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
При таких обставинах, у задоволенні позову в частині визнання неукладеним договору № 39 від 01.10.2004р. необхідно відмовити.
У відповідності до ст.. 49 ГПК України судові витрати покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з повного товариства "Уран-Юг н.с.", м. Сімферополь, вул.. Б. Куна, 1, кв. 20, ( п/р 260082510 в КРД АППБ «Аваль», МФО 351005, ЄДРПОУ 31095621 ) на користь приватного вищого навчального закладу "Європейський університет", м. Київ, бул. А. Вернадського, 16-в, ( п/р 26008014040118 в філії АТ «Укрексімбанк», МФО 380333, ЄДРПОУ 24366800 ) грошові кошти у розмірі 34 000,00 грн. та 3 % річних - 5044,11 грн., а також судові витрати по сплаті держмита у сумі 312,00 грн., а також витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.
3. В частині визнання неукладеним договору № 39 від 01.10.2004р. у позові відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.