Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211
Іменем України
17.12.2009Справа №2-8/5640-2009
За позовом - Виробничо-комерційного підприємства «Ноквес Плюс», м. Сімферополь
до відповідача - Приватного підприємства «Граніт-Крим», м. Сімферополь
про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення 32517,65 грн.
Суддя С.А. Чумаченко
Від позивача - Глазов Р.М. - директор
Від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Позивач - Виробничо-комерційного підприємства «Ноквес Плюс», звернувся до Господарського суду АР Крим, із позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства «Граніт-Крим», просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті лізингових платежів в сумі 20 979,20 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача суму плати по лізинговим платежам в сумі 1 048,96 грн. Витребувати у відповідача на користь позивача майно по договору № 1 фінансового лізингу від 01.07.08 р., а саме: компресор AL 210 18-24 5, компресор AL 210 22-24 6, піч ОВК - 200 16, плиту рихтувальну, пристрій для напайки сегментів, сейф, установки поновлення сил, установки для рихтування пил, сигналізацію, факс «Панасонік».
13.11.09 р. представник позивача надіслав до суду заяву про уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті лізингових платежів в сумі 22 290,40 грн. та 1 114,52 грн. відсотків річних від вартості несплаченої частини лізингу за надання лізингу. В частині витребування майна, яке є предметом лізингу, позивач заявив відмову.
У засіданні суду 17.12.2009р. заявлені уточнення позовних вимог та відмова від частини позову прийняти судом.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.12.2009р. провадження у справі припинено в частині позовних вимог про витребування майна, яке є предметом лізингу у відповідності з пунктом 4 статті 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою позивача від позову.
У зв'язку із чим, на розгляді суду залишилися позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованість по оплаті лізингових платежів в сумі 22 290,40 грн. та 1 114,52 грн. відсотків річних від вартості несплаченої частини лізингу за надання лізингу.
Представник відповідача у судове засідання жодного разу не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату слухання справи повідомлений належним чином - рекомендованим листом.
Справа слуханням відкладалася в порядку ст. 75 Господарського Процесуального Кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд
01 липня 2008 року між ВКП «Ноксес Плюс» (лізингодавець) і ПП «Граніт-Крим» (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу №1 (далі договір, а.с.10-12).
Відповідно до частини 1 статті 806 Цивільного Кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до пункту 1.2. предметом договору лізингу є обладнання, кількість, ціна та технічні характеристики якого визначені в Додатку до договору №1, який являється невід'ємною частиною договору.
Обладнання передається в лізинг лізингодавцем та отримується лізингоодержувачем в час підписання договору (пункт 1.4).
Відповідно до пункту 1.3 договору вартість предмету лізингу на момент укладення договору встановлена 31468,69 грн.
Розділом 3 договору передбачено, що лізинговий платіж становить 1311,20 грн. разом з ПДВ. За надання лізингу Лізингоодержувач сплачує щомісячну суму із розрахунку 2,5 відсотка річних від вартості несплаченої частини лізингу. Лізингові платежі повинні бути внесені лізингоодержувачем щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця.
Відповідно до умов пункту 4.4.1. лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу та використовувати його за призначенням та своєчасно і в повному обсязі здійснювати лізингові платежі (пункт 4.4.2.).
Суд розглянувши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт здійснення сплати лізингових платежів відповідно до умов договору лізингу.
У зв'язку з невиконання обов'язків відповідача за договором в частині оплати лізингових платежів, за останнім склалася заборгованість у розмірі 22290,40 грн. за 17 місяців з моменту укладення договору з розрахунку 1311,20 грн. щомісячної оплати.
Вказана заборгованість підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.
Як вказано раніше, відповідно до пункту 3.2 договору передбачено оплата 2,5 відсотків річних від вартості неоплаченої частини лізингу.
Враховуючи те, що відповідачем лізингові платежі не сплачувались, позивачем заявлено до стягнення 1114,52 грн. вартість відсотків річних з розрахунку 31468,69 грн. Х 2,5 :12 Х 17 місяців, яка підлягає стягненню.
Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.
В судовому засіданні 17.12.09р. оголошена вступна та резолютивні частини рішення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44,49, 82-84 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Граніт-Крим» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова, 42, кв. 4; рахунок №26003440467301 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», ЗКПО 34523501, МФО 324010) на користь Виробничо-комерційного підприємства «Ноквес Плюс» (95034, м. Севастополь, вул. Московська, 18, кв. 1; рр 260032913 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЗКПО 31446828) суму заборгованості у розмірі 22290,40 грн. та 1114,52 грн. відсотків річних, державне мито у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розмірі 236,00 грн.
3. Видати наказ.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.