Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
12.01.2010Справа №2-9/4443-2009
За позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ
До відповідача Фізичної особи- підприємця ОСОБА_4, м. Сімферополь
Про стягнення 144 010,10 грн.
Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова
Представники:
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - не з'явився
Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 144 010,10 грн. заборгованості, у тому числі 70449,26 грн. боргу по лізинговим платежам, 12771,34 грн. індексу інфляції, 50648,97 грн. збитків, 7941,35 грн. пені, 2199,18 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо строків оплати лізингових платежів за договорами фінансового лізингу № LА07000205 від 13.08.2007 р. та № LА07000313 від 08.10.2007р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 70449,26 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачу відповідно статті 625 Цивільного кодексу України нараховані позивачем 3% річних від сум прострочених зобов'язань, обчислено інфляційні втрати та нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також позивачу спричинені збитки у зв'язку з втратою ринкової вартості майна.
Відповідач тричі явку свого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані судом документи не представив. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника відповідача суду не відома.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, однак, від нього надійшла телефонограма з проханням розглянути справу у відсутності свого представника позивача.
Суд вважає, що у справі достатньо матеріалів для розгляду його по суті.
Справа розглядається по наявним у неї матеріалам, у відповідності до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, суд -
13.08.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» (Лізингодавець) (позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № LА07000205 а також додаток №1, додаток №2, додаток №3, додаток №4, додаток №5. (а.с. 22-32).
Також 08.10.2007р. між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» (Лізингодавець) (позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № LА07000313 а також додаток №1, додаток №2, додаток №3, додаток №4, додаток №5. (а.с. 65-75)
Частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до пунктів 1.1 договорів Лізингодавець зобов'язався надати, а Лізингоодержувач прийняти предмет лізингу згідно Додатку №1 на умовах цього договору.
Предмет лізингу за договором № LА07000205 - транспортний засіб Jac 1020K Bort-Tent. Лізинговий період (місяці) - 60. Вартість предмету лізингу 59898,02 грн.
Предмет лізингу за договором № LА07000313 - транспортний засіб Jac 1020K Bort. Лізинговий період (місяці) - 60. Вартість предмету лізингу 52420,72 грн.
Пунктом 3.1 договорів встановлено, що всі платежі згідно цих договорів мають бути нараховані та сплачені в українській гривні із врахуванням умов, вказаних в цих договорах та додатку №2 до договорів.
Згідно пункту 3.4 Договорів сторонами визначено суми щомісячних платежів в іноземній валюті долар США.
Згідно пункту 8.2 додатків №2 до договору, Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати лізингодавцю лізингові платежі згідно з ДФЛ (договір фінансового лізингу), протягом 5 (п'яти) днів з дати виставлення відповідних рахунків, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок лізингодавця, зазначений в ДФЛ та виставленому рахунку-фактурі.
Відповідно до п. 3.4 Договору фінансового лізингу № LА07000205 встановлений щомісячний лізинговий платіж в розмірі 198,28 дол. США.
Відповідно до п. 3.4 Договору фінансового лізингу № LА07000313 встановлений щомісячний лізинговий платіж в розмірі 172,40 дол. США.
На виконання умов договорів фінансового лізингу позивач передав, а відповідач одержав вищезазначені транспортні засоби, що підтверджується актами прийму - передачі від 19.09.2007р. та від 18.10.2007р. (а.с. 33 та 76)
Проте, відповідач умови договорів фінансового лізингу належним чином не виконував, лізингові платежі сплачував частково та нерегулярно.
Відповідачем сплачено перший лізинговий платіж та сплачені рахунки за квітень, 2008р. по договору № LА07000205.
Відповідачем сплачено перший лізинговий платіж та сплачені рахунки за квітень, травень і часткове за червень 2008р. по договору № LА07000313.
У відповідача виникла заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 40139,73 грн. за договором № LА07000205 від 13.08.2007 року, а також заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 30309,53 грн. за договором № LА07000313 від 08.10.2007року, всього 70449,26 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.
Пунктом 10.1 додатку №2 до договорів фінансового лізингу, передбачено, що лізингодавець має право в односторонньому порядку припинити дію ДФЛ у випадку, якщо лізингоодержувач: надає недостовірну інформацію щодо свого фінансового стану; стає неплатоспроможним (порушено справу про банкрутство; припиняє свою діяльність (розпочато процес ліквідації); порушує будь-яке з зобов'язань, покладене на нього у відповідності до положень ДФЛ, та якщо таке порушення не буде виправлене протягом 30 (тридцяти) днів після направлення відповідної претензії лізингодавцем у письмовому вигляді; не сплатив перший лізинговий платіж протягом 30 (тридцяти) днів з дня виставлення рахунку на сплату першого лізингового платежу; не приймає ТЗ протягом 30 (тридцяти) днів з дати повідомлення лізингоодержувача про готовність ТЗ до передачі; не відновлення ТЗ лізингодавцем в разі настання страхового випадку, з урахуванням положень пункту 6.9 цього Додатку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
13.02.2009 р. відповідачем були повернуті транспортні засоби - предмети лізингу по договору № LА07000205 від 13.08.2007 року, а 13.02.2009 р. - по договору № LА07000313 від 08.10.2007року, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами повернення предмету лізингу (а.с. 34, 77)
В зв'язку з чим, 13.02.2009 р. згідно пункту 10.1 додатку №2 до договорів фінансового лізингу, позивач проінформував відповідача про припинення договорів в односторонньому порядку з 13.02.2009 р. відповідно.
Пунктом 4 актів повернення транспортного засобу від 13.02.2009 р. сторони визнали, що лізинг вказаних транспортних засобів з моменту підписання даного акту повернення припиняється.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідач, в порушення норм чинного законодавства не представив суду доказів виконання свого зобов'язання з оплати поставленого товару в повному обсязі.
Таким чином матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язків за договором фінансового лізингу № LА07000205 від 13.08.2007 року та по договору № LА07000313 від 08.10.2007року щодо своєчасної оплати лізингових платежів, а отже сума заборгованості, яка складається з лізингових платежів повинна бути стягнута з відповідача. Всього сума заборгованості за обома договорами становить 70449,26 грн.
Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1283,10 грн. 3% річних та 7463,15 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язань за Договором № LА07000205 від 13.08.2007року, а також 916,08 грн. 3% річних та 5308,19 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язань за Договором № LА07000313 від 08.10.2007року.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Оскільки матеріалами справи підтверджена заборгованість, сума інфляційних втрат за період з 08.10.2007 р. по 14.08.2009 р. у розмірі 12771,34 грн. по двом договорам визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 08.10.2007 р. по 14.08.2009 р. у розмірі 2199,18 грн. по двом договорам підлягають задоволенню(згідно розрахунку позивача).
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 4518,48 та 3422,87 грн. пені відповідно по кожному договору, загалом 7941,35грн.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно пункту 8.9 додатку №2 до договорів фінансового лізингу, у разі прострочення сплати платежів за ДФЛ, лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Розрахунок пені позивачем був проведений з урахуванням діючих облікових ставок НБУ відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Позовні вимоги позивача у частині стягнення 7941,35грн. пені підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 30269,62грн. збитків у зв'язку з втратою ринкової вартості майна, а також вартості ремонтних робот за Договором № LА07000205 від 13.08.2007року, а також 20379,35грн.грн. збитків у зв'язку з втратою ринкової вартості майна за Договором № LА07000313 від 08.10.2007року. загалом 50648,97 грн.
Згідно зі ст. 224 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 292 ГК лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника(продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).
При таких обставинах, суд вважає необхідним задовольнити позивні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 50648,97грн.
Ст.33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем таких суду не представлено.
Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.
Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано 12.01.2010 р.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (95026, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р відсутній) на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс» (02100, м. Київ, вул.. Дубового, 14, ЄДРПОУ 30726921, р/р відсутній) 70449,26 грн. боргу по лізинговим платежам, 12771,34 грн. індексу інфляції, 50648,97 грн. збитків, 7941,35 грн. пені, 2199,18 грн. 3 % річних, 1440,10 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Петухова Н.С.