Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211
14.12.2009Справа №2-8/17950-2006А
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Левант», м. Ялта, вул. Рузвельта, 10.
До відповідачів:
1. Державного комітету України по земельних ресурсах, м. Київ, пров. Музейний, 12.
2. Комунального підприємства «Ялтинське бюро технічної інвентаризації», м. Ялта, вул. Дзержинського, 4.
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Віоріка Крим», м. Ялта, с. Горне, 1.
Про спонукання до виконання певних дій.
Суддя Чумаченко С.А.
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача 1 - Смишляєв М.М., начальник юридичного відділу, довіреність від 10.08.2009р.
Від відповідача 2 - Мельников Ю.О., представник за довіреністю від 27.05.2009р.
Від третьої особи - Бородько І.О., юрист, довіреність від 10.12.2009р.
Сутність спору: Позивач - ТОВ «Левант» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів - Державного комітету України по земельних ресурсах, Комунального підприємства «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» про зобов'язання відповідача КП «Ялтинське БТІ» здійснити реєстрацію права власності за позивачем на майно каналізаціно-насосної станції колишнього санаторію «Севастополь» (м. Севастополь, Приморський парк, лікувальний пляж) та зобов'язати Державний комітет України по земельних ресурсах вжити заходи щодо внесення до Реєстру прав власності на земельні ділянки та інше нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності ТОВ «Левант» на вказане майно.
Судом, встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з ухиленням відповідачів від здійснення реєстрації права власності та внесення відповідних відомостей до Реєстру прав власності на земельні ділянки та інше нерухоме майно.
Відповідно до ст.3 Кодексу Адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена компетенція адміністративних судів, до якої віднесені спори фізичних чи юридичних осію із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ((нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно до п.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Предметом спору в даній справі є відновлення порушеного відповідачами права позивача в користуванні власним майном.
Тобто, між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічну позицію, щодо неможливості розгляду спорів, про право, в порядку адміністративного судочинства, виклав Верховний суд України в Постанові від 15 травня 2007 року.
З огляду на те, що предмет спору у даній справі пов'язаний із реалізацією права, тобто спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер, даний спір не є публічно-правовим на який поширюється компетенція адміністративних судів, а підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
За викладених обставин, суд вважає, що позовна заява за позовом ТОВ «Левант» до відповідачів Державного комітету України по земельних ресурсах, м. Київ, КП «Ялтинське БТІ», за участю третьої особи ТОВ «Віоріка Крим», про спонукання до виконання певних дій, підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно до п.1 ст.157 Кодексу Адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи на вищевикладене, керуючись п.1 ст.157, 165 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд -
Провадження по справі №2-8\17950-2006А закрити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.