Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
03.12.2009Справа №2-2/4816-2009
за позовом ВАТ "Крименерго" (95034, м. Сімферополь, вул..Київська, 74/6)
до Приватного підприємства "Аркан" (9500, м. Сімферополь , вул. Гагаріна, 14а)
про стягнення 13 332,45 грн.
Суддя Толпиго В.І.
Від позивача: Антюфєєв І.О. - ю/к, довіреність у справі.
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору:
Позивач - ВАТ "Крименерго" звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - Приватного підприємства "Аркан" про стягнення 7 776грн.51коп. заборгованості за електроенергію, 903грн78коп пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 4 096грн.73коп інфляційних втрат, 555грн.43коп 3% річних у сумі, а всього - 13 332грн.45коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії №4404 від 28.10.2006 р., відповідно до умов договору постачальник бере на себе зобов'язання постачати електричну енергію, а споживач - оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору. ВАТ "Крименерго" свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, проте, відповідач своєчасно не здійснював передбачені договором платежі, у результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.
Представник позивача у судовому засіданні надав суду письмове пояснення від 26.11.2009 р. №10/4128, у якому зазначено, що відповідачем було заявлено очікуваний об'єм споживаної енергії на квітень 2007 р. у розмірі 11 195кВт - ч на суму 4 876,55грн, яку споживач повинен був сплатити до 02.3.2007 р. У зв'язку із невиконанням відповідачем вказаного зобов'язання по оплаті, позивач відключив відповідача від електричної енергії.
У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву №10/4161 від 03.12.2009р про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1 405грн43коп основного боргу, 601грн55коп інфляційних, 100грн38коп річних та 163грн33коп пені, всього 2 270грн69коп.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з'явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.
Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.. 275 ГК України: «За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається».
Між ВАТ «Крименерго», як поставщиком, та Приватним підприємством "Аркан", як споживачем, був укладений договір №4404 від 28.10.2006р про поставку електричної енергії.
Відповідно до п.1.1 договору поставщик поставляє електричну енергію, а споживач сплачує поставщику її вартість та здійснює інші платежі відповідно до умов цього договору та додатків до договору, які є його невід'ємними частинами.
Пунктом 7.1. укладеного договору встановлено, що обсяг електроенергії спожитої споживачем розраховується згідно з вимогами «Порядку обліку Електроенергії» та ПКЭЭ.
Відповідно до п.6.1. ПКЕЕ розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до договору.
Пунктами 2.2.3, 2.2.4 та 3.1.1 договору №4404 від 28.10.2006р. встановлені обов'язок споживача оплачувати поставщику вартість електричної енергії та інші нарахування, відповідно до умов додатку №4.1 або №4.2 «Порядок розрахунків», здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електросіттю поставщика та електровстановленнями споживача відповідно до додатку №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії», а також зустрічне право поставщика отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію по роздрібним тарифам розрахованим відповідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності та поставки електричної енергії по тарифу, що регулюється, та інші платежі, обумовлені договором.
Пунктом 2 додатку №4.2 до договору, закріплено, що споживач к 2 числу, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (такого, що очікується) об'єм споживання електричної енергії.
У лютому 2007 року відповідачем був заявлений очікуваний об'єм споживання електричної енергії на квітень 2007 року у розмірі 11 195кВт.
Відповідно до п.3 Додатку №4.1 до договору№4404 від 28.10.2006р про поставку електричної енергії споживач самостійно проводить зняття показників розрахункових засобів обліку, оформлює «Акт про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії» та надає його поставщику. Якщо поставщик електричної енергії не отримав у вказаний строк даних про об'єми спожитої електричної енергії, визначення об'єму спожитої електроенергії здійснюється по середньодобовому об'єму споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у випадку надання даних у продовж наступного розрахункового періоду.
Відповідно до п.6.16 ПКЕЕ об'єм перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності у продовж розрахункового періоду оплачується споживачами поставщику електроенергії по тарифу, що регулюється відповідно до законодавства України та договору.
Відповідно до п.6.17 ПКЕЕ у випадку перевищення договірної величини споживання електроенергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується по тарифах, диференцированим по періодам часу, або якщо відповідно до договору для споживача у продовж розрахункового періоду змінювався тариф, він по об'єму перевищення платить на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання поставщика електроенергії підвищену, відповідно до закону, вартість різниці між фактично спожитими та договірними об'ємами електричної енергії по середньозваженому тарифу.
Позивач у виконання зобов'язань за договором відпускав відповідачу електроенергію.
Відповідач у порушення умов договору здійснював оплату частково та з порушенням строків, що призвело до виникнення заборгованості по розрахункам за спожиту активну електричну енергію, яка підтверджується матеріалами справи.
Виходячи зі всього вищенаведеного, у відповідача перед позивачем на момент розгляду спору виникли зобов'язання по сплаті 1 405грн43коп заборгованості за товар.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).
Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 1 405грн43коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.
У частині стягнення боргу за спожиту у квітні 2007 року активну електроенергію у розмірі 1 405грн43коп. позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення 601грн55коп інфляційних за період з квітня 2007р по липень 2009р, 100грн38коп річних за період з 13.4.2007р по 28.8.2009р, які підлягають задоволенню виходячи з того, що відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.
Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони в договорі передбачили відповідальність відповідача за порушення строків оплати. Так, пунктом 4.2.1 договору визначено, що за внесення платежів, передбачених п.п. 2.2.3-2.2.4 договору, з порушенням строків встановлених додатком №4.1,4.2 «Порядок розрахунків», споживач зобов'язаний оплатити поставщику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені підлягає оплаті на підставі пред'явленого рахунку на поточний рахунок поставника.
Позивачем заявлена вимога про стягнення163грн33коп пені за період з 27 лютого 2009 року по 28.8.2009 за невиконання зобов'язань по оплаті електроенергії, отриманої у квітні 2007р, але вказана вимога позивача задоволенню не підлягає, оскільки пеня нарахована позивачем не правомірно.
Враховуючи подану позивачем заяву про зміну вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням заяви №10/4161 від 03.12.2009р про зменшення позовних вимог позовних вимог.
Аналогічної думки щодо розподілу судових витрат дотримується Севастопольський апеляційний господарський суд у постанові від 14.9.2009р по справі №2-29/1793-2009.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представника позивача в судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене та підписане 04.12.2009р.
Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України
1. Прийняти заяву №10/4161 від 03.12.2009р про зменшення позовних вимог.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Аркан" (9500, м. Сімферополь , вул. Гагаріна, 14а) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95620, м.Сімферополь, вул. Київська, 74/6, р/р 260323051142, МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400, в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк») 1 405грн43коп основного боргу, 601грн55коп інфляційних, 100грн38коп річних, 94грн66коп держмита, 219грн02коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. У частині стягнення 163грн33коп пені відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Суд
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.