Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
Іменем України
21.12.2009Справа №2-15/5786-2009
За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Земська, 8, ідентифікаційний код 03348086)
До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Лаванда» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Бойова, 14, ідентифікаційний код 00307371)
Про стягнення 30843,10 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача - Спиридонова І.М., довіреність № 3 від 05.01.2009 р., у справі
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Лаванда» про стягнення 30843,10 грн. за договором № 289/03 від 05.03.2003 р. на відпуск води з комунального водопроводу, в тому числі суму основного боргу у розмірі 27114,67 грн., 3% річних у розмірі 514,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 1553,60 грн., пеню у розмірі 1659,88 грн.
Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № 289/03 від 05.03.2003 р. на відпуск води з комунального водопроводу надавав відповідачу послуги з водопостачання, однак відповідач обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 27114,67 грн. за період з 01.06.2008 р. по 01.10.2009 р., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 514,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 1553,60 грн., пеню у розмірі 1659,88 грн.
Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Розгляд справи відкладався неодноразово в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням відповідача.
За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
05 березня 2003 року між Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії (Водоканал)(позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Лаванда» (Абонент)(відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 289/03 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію.(а.с. 9-12).
Згідно з пунктом 1 Договору Водоканал приймає на себе водозабезпечення Абонента питною водою до місця приєднання останнього до міського водопроводу, приймання та очищення стоків від Абонента в міський каналізаційний колектор в об'ємі, не меншому фактичного забору води та приймання стоків попереднього року на ділянках мереж об'єктів Абонента.
Згідно з пунктом 3 Договору Абоненти самостійно здійснюють щомісячні платежі згідно виставленого рахунку в строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Строк дій договору встановлений пунктом 17 Договору та складає до 31.12.2004 р. з можливістю пролонгації.
Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, згоди сторін на його припинення, відповідного рішення суду про розірвання договору або визнання його недійсним, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.
Позивач обов'язки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується підписаним обома сторонами актами по абоненту за період з 01.06.2008 р. по 01.10.2009 р. (а.с.35-69 )
На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за вищевказаним Договором позивач виставив рахунки (а.с. 35-69).
Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія журналів про вручення рахунків.(а.с. 87-100)
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за надані послуги, у розмірі 27114,67 грн. за період з 01.06.2008 р. по 01.10.2009 р., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідач, в порушення норм чинного законодавства не представив суду доказів виконання свого зобов'язання оплати наданих послуг .
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства зобов'язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим позивачем рахункам за період з 01.06.2008 р. по 01.10.2009 р. не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка становить 27114,67 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 1553,60 грн. та 3% річних у розмірі 514,95 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача підлягає зменшенню, оскільки позивачем безпідставно було проіндексовано в червні 2008 р. заборгованість по рахунку за червень 2008 р., в той час, як період прострочення по ньому починається лише 11.07.2007 р.
Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з Відкритого акціонерного товариства «Лаванда» за період з липня 2008 р. по серпень 2009 р. становить 1534,01 грн. (за вирахуванням 19,59 грн. нарахувань за червень 2008 р.), визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалам справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 508,83 грн. за період з липня 2008 р. по вересень 2009 р. (за винятком нарахувань за червень 2008 р.), та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача Відкритого акціонерного товариства «Лаванда» .
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1659,88 грн.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 14.1 Договору сторони передбачили, що за затримку розрахунків Абонент сплачує Водоканалу за кожен день прострочки пеню, розраховану від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Таким чином, заявлена позивачем сума пені у розмірі 1659,88 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідає правилам, встановленим статтею 232 Господарського кодексу України, та підлягає стягненню з відповідача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В|розв'язав|:
1. Позов задовольнити частково
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лаванда» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Бойова, 14, ідентифікаційний код 00307371) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Земська, 8, ідентифікаційний код 03348086) 27114,67 грн. заборгованості, 508,83 грн. 3% річних, 1534,01 грн. інфляційних втрат, 1659,88 грн. пені, 308,17 грн. державного мита та 235,80 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.