Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303
Іменем України
21.12.2009Справа №2-17/3519-2009
За позовом Приватного підприємства «Кречет-Крим»
До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Кримреставрація»
про стягнення 37 200,42 грн.
Суддя В.І. Гайворонський
Від позивача - Горюн В.В., представник
Сутність спору: Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про надання послуг з охорони від 27.03.2008 р. - 35504,00 грн. основного боргу, 1061,80 грн. пені.
Уточненням до позовної заяви позивач доповнив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 35504,00 грн., пеню в розмірі 1696,42 грн., а також індекс інфляції та три відсотки річних у розмірі 1332,84 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог п. 5.2 договору від 27.03.2008 р. відповідач неналежним чином проводив оплату за надані послуги, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість.
Відповідач явку представника у неодноразові судові засідання не забезпечує. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. У письмових поясненнях відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що у відношенні нього порушено провадження по справі про визнання його банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Також посилається на п. 1 ст. 23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та вказує, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Від розпорядника майна Капцова О.І. надійшло пояснення у якому він просить провадження по справі зупинити до розгляду справи про банкрутство до визначення судом статусу ПП «Кречет-Крим», як конкурсного чи поточного кредитора.
Розглянувши матеріали справи, суд -
Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Однак, вимога позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних у розмірі 1332,84 грн. не є збільшенням позовних вимог, що також відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеній в його інформаційному листі від 08.04.2008 року № 01-8/218, а також практиці розгляду аналогічних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2009 року по справі № 2-17/13390-2007).
В даному випадку заява про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних у розмірі 1332,84 грн. є самостійною позовною вимогою, тобто, мова йде не про збільшення розміру позовних вимог, а про збільшення кількості позовних вимог, що частиною 4 статті 22 ГПК України не передбачене.
Таким чином, суд не повинен розглядати вказану вимогу при розгляді цього позову.
При цьому також необхідно відмітити, що ГПК України не передбачене з цього приводу приймання окремого процесуального документу.
Згідно ст. 84 ГПК України в описовій частині рішення викладаються заяви та клопотання учасників процесу, а в мотивувальній частині доводи, по яким господарський суд відхилив їх.
Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими у такому вигляді: про стягнення основного боргу у розмірі 35504,00 грн., та пені у розмірі 1696,42 грн., та вказані вимоги підлягають розгляду судом в цій справі.
Таким чином, якщо позивач побажає стягнути з відповідача індекс інфляції та три відсотка річних у розмірі 1332,84 грн., він вправі звернутися до суду з відповідною позовною заявою з цього приводу.
Згідно Договору від 27 березня 2008 року «Виконавець» (ПП «Кречет-Крим») приймає на себе обов'язки з припинення правопорушень та дотримання громадського порядку, а також профілактики розкрадання на території охоронюваного об'єкту.
Згідно п. 5.1 договору оплата за послуги «Виконавця» складає 11 грн. 00 коп. в час охорони Об'єкту. Охорона об'єкту відбувається цілодобово.
Згідно п. 5.2 договору оплата проводиться не пізніше 5-го числа кожного місяця після надання «Виконавцем» акту виконаних робіт та рахунку на оплату.
Згідно п. 3.2 договору у випадку несвоєчасної оплати послуг «Замовник» виплачує «Виконавцю» пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен прострочений день платежу.
Суд вважає що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних підстав.
У встановленому Законом порядку договір з будь-яких підстав недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.
При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договору на предмет його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.
Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.
В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір не відповідає законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.
Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір визнаний судом недійсним.
При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.
Таким чином, суд вправі розглядати справу за тими матеріалам, яки надані зацікавленими особами.
Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В провадженні Господарського суду АР Крим знаходиться справа № 2-3/5657-2007 про визнання боржника ЗАТ «Кримреставрація» банкрутом, у відношенні якого в цей час застосована процедура розпорядження майном.
Позивач ПП «Кречет-Крим», звернувся з позовом до суду 02.07.2009 р., тобто після відкриття провадження по справі про банкрутство у відношенні ЗАТ «Кримреставрація», яке згідно ухвали Господарського суду АР Крим від 06.04.2007 року порушене 06.04.2007.
Згідно ухвали Господарського суду АР Крим від 29 травня 2007 року по справі № 2-3/5657-2007 відносно боржника ЗАТ «Кримреставрація» застосовано судову процедуру розпорядження майном боржника.
В теперішній час боржник також знаходиться в процедурі розпорядження майном.
У всякому разі зацікавленою особою не надано суду доказів про те, що відносно боржника відкрита інша процедура банкрутства.
Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.
Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок надання доказів щодо заперечень на позов покладаються на відповідача.
Оскільки відповідні докази не надані до прийняття цього рішення, немає підстав залучити їх до матеріалів справи після винесення рішення по цій справі.
Таким чином, вважати, що до боржника не застосована в цей час процедура розпорядження майном, у суду підстав не існує.
Борг виник по договору від 27 квітня 2008 року.
Тобто, є підстави вважати, що борг виник в стадії розпорядження майном боржника.
Відповідно до абз. 6 ст. 1 ЗК «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошові зобов'язання, які виникли після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.
Згідно абз. 24 ст. 1 ЗК «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
Тобто мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.
Відповідно до абз. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон) грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.
Згідно абз. 24 вищезазначеної статті мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.
Стаття 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Так, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). (ч. 4 ст. 12 Закону).
Виходячи із положень ст. 1 Закону, вказані приписи Закону підлягають застосуванню до конкурсної заборгованості.
У випадку, якщо поширити дію мораторію і на поточну заборгованість, то тоді така заборгованість не буде підлягати оплаті в процедурі розпорядження майном та санації.
Це призведе до того, що після порушення справи про банкрутство жоден з контрагентів не буде співпрацювати з боржником, оскільки за поставлену продукцію, здійснені роботи та надані послуги під час провадження справи про банкрутство боржник не буде розраховуватись. Такі обставини в подальшому матимуть наслідком припинення підприємницької діяльності самого боржника, що в свою чергу зумовлює банкрутство боржника і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.
У зв'язку з чим законодавець звільнив поточні зобов'язання боржника від будь-яких правових обмежень та наслідків, які настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Це стосується як виконавчого провадження, так і санкцій за невиконання грошових зобов'язань.
Таким чином, застосування до зобов'язань, що виникли та строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство, заходів відповідальності за порушення зобов'язань, а саме нарахування 3 відсотків річних, застосування індексу інфляції та стягнення пені є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству та введеному мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника.
Викладене також відповідає практиці розгляду вказаних питань Вищім господарським судом України (постанова Вищого господарського суду України від 07 вересня 2005 року у справі № 15/8).
У випадку, якщо поширити дію мораторію на поточну заборгованість, то тоді така заборгованість не буде підлягати оплаті в процедурах розпорядження майном та санації. Це приведе до того, що після порушення справи про банкрутство жоден з контрагентів не буде співпрацювати з боржником, оскільки за поставлену продукцію, здійсненні роботи та надані послуги під час провадження по справі про банкрутство боржник не буде розраховуватись. Такі обставини в подальшому матимуть наслідком припинення підприємницької діяльності самого боржника, що в свою чергу зумовлює банкрутство боржника і відкриття до нього ліквідаційної процедури.
У зв'язку з чим, законодавець звільнів поточні зобов'язання боржника від будь-яких правових обмежень та наслідків, які настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Це стосується як виконавчого провадження, так і санкцій за невиконання грошових зобов'язань.
Таким чином, застосування до зобов'язань, що виникли та строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство, заходів відповідальності за порушення зобов'язань, а саме нарахування трьох відсотків річних, застосування індексу інфляції та стягнення пені, є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству та введеному мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон) визначено, що конкурсними кредиторами є кредитори з вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Згідно з ч. 1 статті 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (ст. 15 Закону).
Натомість, грошові зобов'язання, які виникають після порушення провадження справи про банкрутство, безпосередньо в процедурі банкрутства, є поточними вимогами відповідно до ст. 1 Закону.
При цьому, дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів (абзаци 6 та 24 статті 1, частина 6 статті 12 Закону).
Таким чином, поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.
Такі вимоги погашаються в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень, що встановлені Законом для вимог конкурсних кредиторів, і лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому ст. 23 Закону, з наступним включенням до реєстру вимог кредиторів.
Суд, який розглядає справи про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки Законом не передбачено розгляд судом вказаних заяв до винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом, тому спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.
Викладене також відповідає практиці розгляду вказаних питань Вищим господарським судом України (постанова ВГСУ від 06.10.2004 р. № 3/121, постанова від 07.09.2005 р. № 15/8).
Таким чином, посилання відповідача та розпорядника майна на Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не можуть бути прийняті до уваги.
Відповідачем не оспорюється виконання позивачем робіт.
Більш того, виконання позивачем робіт підтверджується актом звірки, згідно з яким виконані роботи не оплачені в сумі 35504,00 грн.
Оскільки виконані роботи відображені в акті звірки, відповідно, підстави для їх відображення - акти виконаних робіт, у відповідача існують.
Але, згідно наданого позивачем рахунку та доказів його спрямування відповідачу - рахунок спрямований 27.11.2009 року.
Таким чином, прострочка виконання відповідачем зобов'язань починається в грудні 2009 року.
Таким чином, пеня стягненню не підлягає.
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати відшкодовуються позивачу пропорційно задоволеним вимогам.
Судові витрати позивача підтверджуються квитанцією № 2171010085 від 01 липня 2009 року на суму 365,65 грн., та квитанцією від 05 жовтня 2009 року на суму 19,67 грн. з державного мита; та квитанцією № 2171010086 від 01 липня 2009 року на суму 315,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Необхідно також відмітити, що позивачу підлягає поверненню 19,67 грн. зайво сплаченого державного мита. (розглядаються вимоги в сумі 37 200,42 грн., а державне мито сплачене в сумі 385,32 грн., що перевищує передбачений п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету КМУ «Про державне мито» 1% від 37 200,42 грн.).
Згідно статті 84 ГПК України в рішенні суду вказується про повернення мита. Згідно ч. 2 статті 47 ГПК України про повернення мита видається довідка.
Судові витрати згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним позовним вимогам, та складають по державному миту у сумі 355,04 грн. (стягнута сума помножена на суму державного мита, яка підлягає сплаті позивачем та поділено на заявлену суму позову, а саме: (35504,00*372,00:37200,42=355,04 грн.)); по інформаційно - технічному забезпеченню судового процесу в сумі 300,63 грн. (стягнута сума помножена на 315, та поділено на заявлену суму позову, а саме: (35504,00*315,00:37200,42=300,64 грн. )).
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 47, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кримреставрація», АР Крим, 95047, м. Сімферополь, вул. Узлова, д. 2, (р/р 26007301324277 філія КПО ПІБ, МФО 324430, ЗКПО 02490074) на користь Приватного підприємства «Кречет-Крим», АР Крим, 95026, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, б. 28, кв. 14, (р/р 26009134403001 в ФЛ ВАТ «МКБ» КРД м. Сімферополь, МФО 384685, ЗКПО 34309001) 35 504,00 грн. основного боргу, судові витрати з державного мита в сумі 355,04 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 300,64 грн.
Видати наказ.
В частині стягнення 1696,42 грн. пені у позові відмовити.
Повернути Приватному підприємству «Кречет-Крим», АР Крим, 95026, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, б. 28, кв. 14, (р/р 26009134403001 в ФЛ ВАТ «МКБ» КРД м. Сімферополь, МФО 384685, ЗКПО 34309001) 19,67 грн. зайво сплаченого державного мита.
Видати довідку.
Суддя ГС АР Крим В.І. Гайворонський
Рішення оформлено і підписано:
у повному обсязі:
25.12.2009 року
Копію рішення направити за адресами:
1. ПП «Кречет-Крим» (95026, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, б. 28, кв. 14);
2. ВАТ «Кримреставрація» (95047, м. Сімферополь, вул. Узлова, д. 2);
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.